Справа 2-298/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 травня 2011   року  Ленінський  районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді                  Буйлової С.Л.,

при секретарі    Муслєдіновій Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Леніне  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, відділу Держкомзему в Ленінському районі АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку  в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 сільської ради, відділу Держкомзему в Ленінському районі АР Крим про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, загальною площею 4,001га для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: АР Крим, Ленінський район, ОСОБА_2 сільська рада, лот № 6, ділянка № 4, що належала ОСОБА_3, померлої 17 липня 2010 року в с. Калинівка, Ленінського району, АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 липня 2010 року померла його матір ОСОБА_3 Після її смерті залишилося спадкове майно за заповітом, яке складається з земельної ділянки площею 4,001га для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої  на землях ОСОБА_2 сільської ради, лот №6, ділянка № 4. Після смерті матері ОСОБА_3, спадкоємцями першої черги є позивач та його брат –ОСОБА_4. Однак, ще при житті мати залишила заповіт, яким вона ОСОБА_4 заповіла жилий будинок № 72 по вул. Виноградна в с. Калинівка, Ленінського району АР Крим та земельну ділянку, загальною площею 4,36 га,  а позивачу –земельну ділянку, загальною площею 4,001 га. В передбачений законом шестимісячний строк, позивач звернувся до приватного нотаріусу Ленінського районного нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Однак у зв’язку з відсутню правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на земельну ділянку, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено державним нотаріусом у вчиненні нотаріальної діє,  у зв’язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, в письмовій заяві до суду  просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі по тих же підставах.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання  не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, в письмовій заяві до суду  просив справу розглянути у відсутність представника ОСОБА_2 сільської ради, з  позовними вимогами згоден.

Представник відповідача відділу Держкомзему в Ленінському районі АР Крим не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України у зв’язку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.   

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем письмові докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

02 лютого 2009 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: заповіла сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1  жилий будинок № 72 по вул. Виноградна в с. Калинівка, Ленінського району АР Крим та земельну ділянку, загальною площею 4,36 га,  а сину ОСОБА_1, який є позивачем,  земельну ділянку, загальною площею 4,001 га. Даний заповіт не скасований,    не відмінений та  не змінений (а.с.8).

17 липня 2010 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-АП № 175372 від 19.07.2010 року (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_6 звернувся до  приватного нотаріуса ОСОБА_7 для оформлення спадщини, згідно витягу зі Спадкового реєстру 16.06.2010 року заведена спадкова справа.

З державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-КМ № 047427, зареєстрованого за № 878/408 встановлено,  що він виданий 12.10.2001 року на підставі рішення 27 сесії 23 скликання ОСОБА_2 сільської ради на ім’я ОСОБА_8  (а.с.5).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.05.2002 року  спадкоємцем майна ОСОБА_8, померлого 16 листопада 2001 року є ОСОБА_3. Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається з земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Ленінського району АР Крим, лот № 6, ділянка № 4, яка передана для сільськогосподарського виробництва, площею 4,001га, в межах згідно з планом, що належало спадкодавцю на підставі державного акту серії ІІІ-КМ № 047427, виданого ОСОБА_2 сільською радою 12.10.2001року та зареєстрованого в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 878/408 (а.с.7)  

ОСОБА_3 за життя Державний акт на право власності на земельну ділянку  не своє ім’я не переоформила.

Як убачається з постанови приватного нотаріуса ОСОБА_9 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.01.2011 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії –видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Ленінського району АР Крим, лот № 6, ділянка № 4 у  зв’язку з тим, що   свідоцтво про право на спадщину, видане на ім’я ОСОБА_3 22.05.2002 року не є правовстановлюючим документом, крім того у позивача відсутній державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, з відміткою про перехід права власності від ОСОБА_10 до ОСОБА_3 (а.с.15).

   Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року цей кодекс застосовується до правовідносин, які виникли з 1 січня 2004 року, а також до спадщини, яка відкрилась, але не була ніким прийнята на момент вступу його в законну силу. Оскільки спадкодавець ОСОБА_3  померла у 2010 році, до спадщини, яка відкрилася після її смерті, застосовуються положення ЦК України 2004 року.   

На підставі ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема їх правочинів.

Ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає їх закону або незаконність набуття права власності не встановлене судом.  

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

П.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»№7 від 30.05.2008 року роз’яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

   Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом, однак внаслідок відсутності правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на земельну ділянку не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі, право власності може бути визнане судом, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 328, 1218 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 294  ЦПК України, суд

                                                     ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 17 липня 2010 року в с. Калинівка, Ленінського району, АР Крим, на земельну ділянку загальною  площею 4,001га, ділянка № 4, лот № 6, розташовану за адресою: АР Крим, Ленінський район, ОСОБА_2 сільська рада.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: