14.06.2011         

                                                                                     Справа № 2-а-1932/11

                                                 ПОСТАНОВА

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011 року     Старокостянтинівський районний суд

                                                                                 Хмельницької області

в складі:

головуючого –судді                                        Цимбалюка О.В.

при секретарі                                                    Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до ІДПС взводу №3 роти ДПС ОДДЗ м. Житомира про визнання незаконною та скасуванню постанови про адміністративне правопорушення.

встановив:

В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІДПС взводу №3 роти ДПС ОДДЗ м. Житомира про скасування постанови від 25 березня 2011 року, якою на нього накладено штраф у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме перевищення швидкості руху.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановленої швидкості руху, однак на його думку, фіксація правопорушення, що вимірювалась приладом «Візир», не може бути доказовою базою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки зазначений прилад не має функції фото-відеофіксації. А тому просить винесену відносно нього постанову від 25 березня 2011 року скасувати, а провадження у справі –закрити.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 05 травня 2011 року ОСОБА_1 було поновлено строк на звернення з позовною заявою.

Позивач в судове засідання  не з’явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Тому відповідно до ст. 128 ч. 4 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом об’єктивно встановлено, що 25 березня 2011 року ОСОБА_1 керуючи автомобілем Опель д.н.з. НОМЕР_1 на 238 км. автодороги Київ-Чоп перевищив швидкість встановлену на даному відрізку дороги на 34 км/год., чим порушив п. 12.6 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою про адміністративне правопорушення серії АМ1 024845 за від 25 березня 2011 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 255 грн., яку він отримав того ж дня.

Дані обставини визнаються позивачем в позовній заяві, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення АМ1 209284 від 25 березня 2011 року ОСОБА_1, на додачу, було надано фото вчиненого ним правопорушення.

Частиною 1 статі 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками порушення передбачено покарання у виді накладення штрафу у розмірі від п’ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Дії позивача за ч. 1 статі 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення кваліфіковані вірно, адміністративне стягнення накладено в межах санкції зазначеного адміністративного закону з врахуванням всіх складових, визначених ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення норм адміністративного права при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановлено, тому підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення немає, а отже в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 138, 159 –163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. ст. 33, ч. 1 ст. 122, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІДПС взводу №3 роти ДПС ОДДЗ м. Житомира про визнання незаконною та скасуванню постанови про адміністративне правопорушення серії АМ1 024845 за від 25 березня 2011 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя