Справа № 2-1090-2011

                                                          РІШЕННЯ

                                                ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

        17 червня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді -  В.Р. Гладуна,

при секретарі –О.В. Оганянц,

за участю представника позивача –ОСОБА_1,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Словважмаш», про припинення дій, які порушують конституційне право та стягнення моральної шкоди, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_3 звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПАТ «Словважмаш», про припинення дій, які порушують конституційне право та стягнення моральної шкоди, в обґрунтування своїх вимог вказала, що вона проживає з 2006 року в малосімейному гуртожитку по вул. Кільцевій, 2 «А»м. Слов’янська Донецької області, яке належить відповідачеві. Їй був наданий ордер на вселення до вказаного гуртожитку № 571 від 25.09.2006 року. З серпня 2010 року відповідач почав виселення громадян з вказаного гуртожитку. Після цього, робітники відповідача розібрали котельню, а з 1 жовтня 2010 року відключили від гуртожитку газ, електроенергію та воду. Вона залишилась проживати у вказаному гуртожитку, оскільки грошей у неї на інше житло не було. Вважає дії відповідача незаконними та такими, що суперечать Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав громадян жильців гуртожитків». У зв’язку з тим, що гуртожиток відповідач почав розбирати, вона повинна була покинути його. Вказаними протиправними діями відповідач завдав їй майнову та моральну шкоди. Майнова шкода складається з того, що вона втратила житло. Вартість двокімнатної квартири на житловому ринку коштує приблизно 150000 грн. Також, після відключення гуртожитку від комунальних комунікацій - її син часто хворів, вона перенесла душевні страждання, зверталась за допомогою до психіатричного диспансеру, свою моральну шкоду вона оцінює в суму 200000 грн.

          Тому, після уточнення позовних вимог в судовому засіданні, просить суд, визнати дії відповідача по відключенню гуртожитку по вул. Кільцевій, 2 «А» від теплової енергії та газопостачання, руйнування інженерних мереж та обладнання гуртожитку - незаконними. Визнати незаконними дії відповідача по виселенню її та членів її родини з гуртожитку. Стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду в сумі 150000 грн. та моральну шкоду в сумі 200000 грн.

          Позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали раніше заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини вказані в позові та просили суд їх задовольнити.

            Представник відповідача ОСОБА_2, в  судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що гуртожиток, розташований за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Кільцева, 2 «А», на праві приватної власності належить відповідачеві, а тому відповідач мав право розпоряджатись своєю власністю на свій розсуд, крім того, позивачка була виселена з гуртожитку з наданням іншого житла, а саме кімнати в іншому гуртожитку, розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Кільцева, 12.

Свідок, ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснив, що він знає позивачку років 7-10, стосунку у нього з позивачкою робочі, оскільки він був депутатом 5 скликання Слов’янської міської ради. До нього у той період звернулись громадяни, які проживали у гуртожитку, розташованому по вул. Кільцевій, 2 «А», з приводу їх виселення. Він почав розбиратись у вказаному питанні. Він звертався з запитами до підприємства «Словважмаш», однак відповіді не отримав. Він складав акт про те, що з жовтня 2010 року вказаний гуртожиток був відключений від газу, електроенергії та води, також була розібрана котельня вказаного гуртожитку. Він вважає, що відповідач при руйнуванні гуртожитку порушив норми діючого законодавства України. Також пояснив, що на теперішній час власником гуртожитку по вул. Кільцевій, 2 «А»- являється ПАТ «Словважмаш». На його думку гуртожиток по вул. Кільцевій, 12 знаходиться у аварійному стані, однак інформацією, щодо заборони його використання органами СЕС та іншими, він не володіє.

Свідок, ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснила, що позивачка ОСОБА_3, являється її матір’ю. З кінця літа 2010 року, людей проживаючих в гуртожитку по вул. Кільцевій, 2 «А»попросили виселитись, але багато людей було проти цього, звертались до різних інстанцій, але це позитивних результатів не дало, з наступом холодів, гуртожиток був відрізаний від теплопостачання, а також від інших комунальних комунікацій, у зв’язку з чим мешканці були змушені переїхати.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, слід відмовити, з наступних підстав.

            В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що будівля гуртожитку розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Кільцева, № 2 «А», належить ПАТ «Словважмаш»з 26 січня 2004 року (а.с. 92, 103-106).

У вказаному гуртожитку, на підставі ордеру № 571 від 25 вересня 2006 року, мешкала позивачка ОСОБА_3 з членами своєї родини (а.с. 55).

Відповідачем 9 серпня 2010 року, був виданий наказ № 100 «Про консервацію гуртожитку ПАТ «Словважмаш», розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Кільцева, № 2 «А», згідно якого, повинна була бути проведена консервація вказаного гуртожитку та жильці вказаного гуртожитку переселені до іншого гуртожитку (а.с. 11).

Відповідно до ст. 109 Житлового кодексу України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач, цілком на законних підставах, висилив ОСОБА_3, з гуртожитку по вул. Кільцевій, № 2 «А»м. Слов’янська Донецької області, а також відключив від теплової енергії та газопостачання, гуртожиток, оскільки власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 125 Житлового кодексу України, без надання іншого жилого приміщення, не може бути виселено: одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_3 має неповнолітнього сина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 59), однак, вона не являється одинокою матір’ю, оскільки перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 (а.с. 16), крім того відповідно ордеру № 571 від 25 вересня 2006 року, до складу родини ОСОБА_3 входили, доньки: ОСОБА_7, ОСОБА_5 та онука ОСОБА_8 Донька ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - виписана зі спірного гуртожитку 2.10.2009 року, донька ОСОБА_5 - являється повнолітньою особою та має свою неповнолітню доньку ОСОБА_8

Однак, суд вважає належним відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог, щодо визнання дій відповідача по виселенню її родини незаконними, а саме: доньки ОСОБА_5 та онуки ОСОБА_8, оскільки у ОСОБА_3 немає повноважень на представництво вказаних осіб, позов поданий тільки від імені ОСОБА_3, тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - позивачами по справі не являються та ніяких вимог до відповідача не пред’являють, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вказані особи безперешкодно можуть зареєструватись за місцем проживання ОСОБА_3

Також, суд вважає, що інтереси неповнолітнього сина позивачки ОСОБА_3 при виселенні з гуртожитку, також не порушені, оскільки його матері наданий ордер № 600 від 22 жовтня 2010 року  (а.с. 94) на право поселення у гуртожитку по вул. Кільцевій, 12, в даному ордері також вказаний, як член родини син позивачки, кімната надана позивачці на 6,05 м.кв. більша ніж попередня у гуртожитку № 2 «А»по вул. Кільцевій, крім того Цивільним кодексом України встановлено місце проживання  (реєстрації) неповнолітніх осіб, яке автоматично визначається за місцем проживання (реєстрації) батьків, в даному випадку - матері.  Суд також зазначає, що до участі в даній справі немає підстав залучати орган опіки та піклування Слов’янської міської ради Донецької області, оскільки позов поданий тільки від імені ОСОБА_3, позивачка ОСОБА_3 при подачі позову та розгляді її позовної заяви не виступала в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та крім того, судом з достовірністю встановлено, що при виселенні права неповнолітнього ОСОБА_6 - не порушені.

Також в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач, будучи не зобов’язаний надавати позивачці інше житлове приміщення, з гуманних моральних засад, надав їй, відповідно до ордеру № 600 від 22 жовтня 2010 року (а.с. 94), інше жиле приміщення, а саме кімнату № 45, житловою площею 24,05 м.кв. в будинку № 12 по вул. Кільцевій м. Слов’янська Донецької області, вказана кімната на 6,05 м.кв. більша ніж попередня у гуртожитку № 2 «А»по вул. Кільцевій, знаходиться у межах даного населеного пункту.

Згідно ч. 4 ст. 132 Житлового кодексу України, надаване громадянам у зв’язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього кодексу.

Частиною другою ст. 114 Житлового кодексу України, встановлено що, надаване громадянам у зв’язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Відповідно до п. 221 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи питання про виселення з наданням іншого жилого приміщення, суд має враховувати як визначений згідно з постановою ОСОБА_9 Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання»перелік випадків, коли жилі будинки визнаються невідповідними санітарним і технічним вимогам, так і інші конкретні обставини.

Згідно п. 4 положення «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання», затвердженого ОСОБА_9 Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, на підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації.

Так, згідно довідки адміністрації ПАТ «Словважмаш»(а.с. 95-96), за період з 2006 року по червень 2011 року предписань з приводу незадовільного стану та непридатності для проживання людей в гуртожитку підприємства, розташованому по вул. Кільцевій, 12 - не виносилось. Комплексною перевіркою ПАТ «Словважмаш», проведеною територіальним управлінням Держміськпромнаглядом України по Донецькій області в березні 2011 року, за участю Слов’янської СЕС, порушень санітарних норм в гуртожитках підприємства - виявлено не було.

З огляду на викладене, суд вважає, що порушень з боку відповідача при наданні позивачці іншого жилого приміщення - не було, дії відповідача по виселенню позивачки ОСОБА_3 з гуртожитку, з наданням іншого жилого приміщення - відповідають діючому законодавству України.

Таким чином, в порушення ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України, позивачка не довела суду тих обставин, на які вона посилалась, як на підставу-доказ своїх вимог.

Що стосується позовних вимог позивачки стосовно стягнення з відповідача на її користь матеріальної та моральної шкоди, то суд виходить з наступного, Цивільним кодексом України, передбачена відповідальність особи, за завдану майнову та моральну шкоду, за наявності її вини у завданні такої шкоди, а з огляду на викладене та зважаючи на те, що позивачкою позовні вимоги заявлені необґрунтовано та безпідставно, вина відповідача у завданні позивачці матеріальної або моральної шкоди, позивачкою не доведена, судом не встановлена, суд вважає належним відмовити ОСОБА_3 в задоволенні її позовних вимог стосовно стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Також, суд зазначає, що хоча в матеріалах справі і присутнє рішення Слов’янської міської ради Донецької області від 20.05.2011 року № 21-Х-6, про надання згоди на передачу з власності ПАТ «Словважмаш»до комунальної власності територіальної громади м. Слов’янська Донецької області будов гуртожитків, розташованих по вул. Кільцевій, 2 «А»та вул. Кільцевій, 12 м. Слов’янська Донецької області (а.с. 107), підстави для залучення до участі в даній цивільній справі Слов’янської міської ради Донецької області - відсутні, оскільки на час розгляду даної справи, вказані гуртожитки - по вул. Кільцевій, 2 «А»та вул. Кільцевій, 12 м. Слов’янська Донецької області, перебувають у власності відповідача ПАТ «Словважмаш».

          Приймаючи рішення стосовно стягнення судових витрат, суд приймає до уваги положення частин 1,3 ст. 82 ЦПК України, та враховуючи майновий стан позивачки, вважає можливим звільнити позивачку ОСОБА_3 від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічний розгляд справи.

            Керуючись ст.ст. 114,125,132 ЖК України, ст. 391 ЦК України, Законом України «Про власність», ст.ст. 10,79,88,131,169,213,215,221 ЦПК України, суд -

                                        ВИРІШИВ :

            В задоволенні позовних вимог, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Словважмаш», про припинення дій, які порушують конституційне право та стягнення моральної шкоди – відмовити.

          Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області.

          Повний текст рішення виготовлений 21.06.2011 року.

            Суддя Слов’янського

міськрайонного суду                                                                                                                          ОСОБА_10