Справа № 2-174/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року                                             м. Білгород-Дністровський

Білгород –Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого –одноособово судді Лук’янчук О.В.

               при секретарі –Охримчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із позовом до відповідачів про стягнення моральної шкоди. У ході розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги, остаточно просять стягнути моральну шкоду з відповідача ОСОБА_3 по 10 000  грн. на користь кожного позивача; стягнути моральну шкоду з ОСОБА_4 по 10 000 грн. на користь кожного позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що в жовтні 2003 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди та стягнення моральної шкоди, свідком у справі була ОСОБА_4 29.05.2005 року Білгород –Дністровським міськрайонним судом Одеської області винесено рішення суду, яким відмовлено у позові ОСОБА_3 Зазначене рішення ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.07.2005 року, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.07.2007 року –залишено без змін та набрало чинності. Позивачі вказують, що за роки судового розгляду справи їм спричинено моральну шкоду, зокрема моральна шкода ОСОБА_2 полягає в тому, що він душевно страждав за своїх батьків, порушився сон та життєвий уклад. Моральна шкода виражена у душевних хвилюваннях, страху, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 безпідставно можуть притягнути до відповідальності, виникли труднощі в організації життя, оскільки необхідно було з’являтися на судові засіданні, направляти заперечення, порушився сон та спокій.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, згідно наданої на адресу суду письмової заяви, просить справу розглядати за його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Білгород –Дністровської міжрайонної прокуратури в інтересах відповідачів, а також відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4  з позовом не згодні, просять відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відшкодування моральної шкоди діючим законодавством не передбачено, за звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази які є в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Білгород –Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2005 року у позовній заяві ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3 821 грн. та моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. відмовлено. Зазначене рішення ухвалою Апеляційного суду Одеської області та ухвалою Апеляційного суду Харківської області залишено без змін.

Суд не погоджується з посиланням позивачів на спричинення відповідачами моральної шкоди, внаслідок звернення до суду, правоохоронних органів через те, що вони не ґрунтуються на законі.

На підставі ст. 23 ч. 1,  ч. 2 п. 4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні, колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У зв’язку з цим Конституційний суд України  у своєму рішенні від 10 квітня 2003 року (справа № 1-9/2003, про поширення відомостей) зазначив, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів осіб, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, що порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам громадянину.

Ст. 55 Конституції України закріплює, що права і свободи людини і  громадянина  захищаються судом.

Разом з цим, Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997р. № 9-зп встановлено, що  ч.1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Таким чином, суд вважає, що звернення відповідачів до Білгород –Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1, та правоохоронних органів не може бути підставою для притягнення зазначеної особи до цивільно-правової відповідальності.

Доводи позивачів про те, що сам факт подання заяв призвів до моральних збитків, не може бути прийнято до уваги.

Згідно ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Більш того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного  законодавства  моральна  шкода  може полягати, зокрема:  у  приниженні  честі,  гідності,  престижу або ділової репутації,  моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності  обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої  шкоди,  протиправність  діяння  її  заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням  заподіювача та вини  останнього  в  її  заподіянні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 4 ст. 60 ЦПК України визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що правових підстав для стягнення моральної шкоди не має.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст..ст.23,1167 ЦК України,  ст. ст.10,57, 60,212, 213-215 ЦПК України, суд, -

                                                                   В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: