ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 червня 2011 року 16:17 № 2а-6272/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-промислова компанія"
до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві
про скасування постанови № 25643768 від 05.04.2011року
за участю представників сторін:
від позивача –заява про розгляд справи за його відсутності
від відповідача не з’яв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - промислова компанія»до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2011року.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.06.2011 року в 16 год. 17 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2011року винесену державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві у межах виконавчого провадження №25643768.
Позовні вимоги вмотивовані тим, позивач не погоджується із постановою про відкриття виконавчого провадження зазначаючи що, при її прийняття відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження». Так 05.04.2011р. відкрито виконавче провадження, встановлено строк на добровільне виконання рішення суду до 11.04.2011року, проте відповідачем не дотримано вимог закону в частині обов’язковості надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомлення про вручення не пізніше наступного робочого дня від дня її винесення, що призвело до порушення права позивача на добровільне виконання рішення у строк встановлений державним виконавцем та нарахування товариству виконавчого збору у розмірі 92532,30 грн. та витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій в розмірі 22, 42 грн. З огляду на зазначене просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідач в судове засідання не прибув, однак на вимогу ухвали суду подав документи, із яких вбачається, що виконавчі дії вчиненні відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»та Інструкції про проведення виконавчих дій, про вчинення яких позивач був повідомлений належним чином. Крім того, подання позивачем касаційної скарги на рішення №2а-11439/09/2670 до Вищого адміністративного суду України не є підставою для зупинення виконавчого провадження. З огляду на зазначене просив суд відмовити в адміністративному позові в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки, у зведеному виконавчому провадженні оскарження дій державної виконавчої служби в порядку передбаченому ЦПК України не передбачено то суд, приходить до висновку, що дана справа підсудна Окружному адміністративному суду м. Києва та має розглядатися в порядку передбаченому КАС України.
Відповідно до п. 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі –Закон) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем постановою від 05.04.2011 р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2а-11439/09/2670 від 06.12.2010р. виданого Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово –промислова компанія»на користь Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва боргу в сумі 925 323,00 грн.
Відповідачем надано позивачу строк до 11.04.2011р. добровільно виконати рішення суду. Зазначена копія була скерована стороні виконавчого провадження на адресу зазначену у виконавчому документі. Вказана постанова може бути оскаржена боржником до суду в 10 денний термін з моменту її отримання.
Позивач зазначає, що отримав постанову 14.04.20111року, а до Окружного адміністративного суду міста Києва про її оскарження звернувся 04.05.2011року, про що свідчить штемпель суду на позовній заяві, тобто не дотримавшись терміну визначеного законодавством.
Крім того, позивач не скористався наданим йому правом на оскарження постанови до начальника ВДВС Подільського району міста Києва з моменту її одержання.
Відповідно до списку поштових відправлень від 06.04.2011р. наявного у матеріалах справи, вказана постанова супровідним листом від 05.04.2011р. №1867/12 була скерована на адресу позивача: м. Київ, вул. Хорива, 47, про що свідчить поштовий штемпель на реєстрі поштових відправлень.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі-Закон України) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Вимогами ст. 37 Закону України зазначено вичерпний перелік підстав відповідно до яких державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження. Позивач акцентує увагу суду на тому, що ним було подано касаційну скаргу на рішення №2а-11439/09/2670 до Вищого адміністративного суду міста Києва, однак подання касаційної скарги не є підставою для зупинення виконавчого провадження.
Таким чином, аналізуючи норми законодавства, суд приходить до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує позов, не мають під собою правового підґрунтя і являються безпідставними.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На основі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 160-163, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур