ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р. | № 5/948 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І. –головуючий,
Панової І.Ю.,
Яценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” на рішення господарського суду Житомирської області від 29 червня 2006 року у справі № 5/948 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” до Приватного підприємства “Бріз” про стягнення 914,25 грн.,
за участю представників сторін:
ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” –Венгерук С.Ю. (дов. від 06.01.06);
ПП “Бріз” –не з’явились;
встановив:
У березні 2006 року позивач –ВАТ “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” пред’явив у господарського суді позов до відповідача - до Приватного підприємства “Бріз” про стягнення 914,25 грн.
Вказував, що відповідач зобов’язань за договором № 395 від 26.07.2001, укладеного між сторонами, по оплаті спожитої електроенергії в установлені договором строки та у повному обсязі не виконує, в результаті чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 червня 2006 року (суддя Сікорська Н.А.) в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що здійснене позивачем коригування граничної величини споживання електричної енергії є безпідставним, оскільки коригування підлягає лише договірна величина, в той час як сторонами не було узгоджено договірні величини споживання електричної енергії, як того вимагає п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 № 441.
У касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго”, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що при винесенні судового рішення порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 26, 27 Закону України “Про електроенергетику”, п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі”, п.11, 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 “Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам” та Привал користування електричною енергією.
Заслухавши доповідача, представників позивача, перевіривши правильність застосування норм процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Рішення місцевого господарського суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з договору № 395 від 26.07.2001 на користування електричною енергією, укладеного між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі положення і є виробничим підрозділом ВАТ “Житомиробленерго” та ПП “Бріз” ( а.с. 4-5).
П. 1.1 договору встановлено, що Постачальник (позивач) забезпечує постачання електричної енергії Споживачу (відповідачеві), а Споживач своєчасно проводить оплату за використану електричну енергію в грошовій або іншій формі у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови, визначені цим договором.
Згідно з п. 2.3 договору, відпуск електроенергії здійснюється у величинах, відповідно до додатку № 1 договору. У випадках зміни цих величин позивач має направити відповідачу листом лімітне повідомлення.
Відповідно до п. 4.1 договору відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість використаної електричної енергії, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період.
Розрахунковим періодом вважається період з 15 числа по 15 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.
Пункт 6.2 договору передбачає, що оплата електроенергії здійснюється відповідачем самостійно, авансовими платежами. Остаточний розрахунок –не пізніше 5-ти діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.
Судом першої інстанції встановлено, що ПП “Бріз” у травні 2004 року було спожито електроенергії в обсязі 836 кВт/год на загальну сум 274,27 грн.
З метою оплати спожитої електроенергії у травні 2004 року позивач видав рахунок № 9771 від 21.05.2004 на суму 274,27 грн, який не був оплачений відповідачем повністю.
За підсумками місяця позивачем відкориговано граничну величину споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої відповідачем за травень 2004 р. величини її споживання –0 кВт.год., що підтверджується повідомленням про коригування граничних величин електроспоживання № 1174 від 09.06.2004 р.
За перевищення граничного рівня споживання електричної енергії до ПП “Бріз” застосовано санкцію у сумі 914,25 грн. та 09.06.2004 виписано рахунок № 6/32 на оплату зазначеної п’ятикратної вартості спожитої електроенергії понад скориговану граничну величину.
За приписом п. 6.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЄ № 8 від 31.07.1996 р. із змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії та регульованим тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Пунктом 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 № 441 в редакції постанови КМУ № 475 від 09.04.2002, передбачено, що граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.
Додаток № 1 до договору № 395 від 26.07.2001 (а.с. 4) не містить встановлення обсягів споживання електричної енергії, а тому договірні величини постачання електричної енергії сторонами на травень 2004 року не узгоджувалися.
Зважаючи на вищенаведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставного застосування до відповідача положень п. 11 Порядку, оскільки коригуванню підлягає лише договірна величина, в той час як сторони попередньо не погодили договірні (граничні) величини споживання електричної енергії, а тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування відповідачу підвищеної плати за споживання електричної енергії понад величини визначені в договорі на підставі ч. 5, 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”.
Посилання скаржника на те, що відповідачу направлено лімітне повідомлення про коригування договірної величини електроспоживання до уваги не приймається, оскільки зазначене повідомлення не є доказом узгодження сторонами відкоригованого позивачем обігу споживання електроенергії зважаючи на відсутність даних про волевиявлення відповідача щодо змін обсягів споживання електричної енергії.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 29 червня 2006 року у справі № 5/948 залишити без змін.
Головуючий: М.І. Хандурін
Судді: І.Ю. Панова
О.В. Яценко