ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

28 вересня 2006 р.

№ 8/259/04-НР (8/259-2004, 12/316)

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ЗАТ “Агросервіс”

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року

у справі господарського суду

Миколаївської області

за позовом

НАК “Украгролізинг” в особі Миколаївської філії

до	ЗАТ “Агросервіс”

про	стягнення 1 000 466,74 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Петров О.В., Кравченко Т.А., Кузьменко Л.М.,

- відповідача:

не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2003 року НАК “Украгролізинг” в особі Миколаївської філії звернулась до господарського суду з позовом до ЗАТ “Агросервіс” про стягнення 1000466,74 грн. заборгованості по лізинговим платежам за надану відповідачу в лізинг сільськогосподарської техніки по договорам № 14 від 26.05.1998 р. та № 4/2 від 06.01.1999 р.

У вересні 2005 року НАК “Украгролізинг” подало до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог та просило стягнути з ЗАТ “Агросервіс” 1073109,84 грн. заборгованості по лізинговим платежам та повернути отриману на умовах фінансового лізингу сільськогосподарську техніку згідно переліку.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім судовим рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.04.2006 року позов задоволено. Стягнуто на користь НАК “Украгролізинг” в особі Миколаївської філії суму 1073109,84 грн. боргу та зобов’язано ЗАТ “Агросервіс” повернути позивачу отриману на умовах фінансового лізингу сільськогосподарську техніку згідно переліку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Доповідач: Черкащенко М.М.  

Не погоджуючись з прийнятим судовими рішеннями ЗАТ “Агросервіс” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 04.04.2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.05.1998 року між ЗАТ „Миколаївоблагротех" та ЗАТ „Агросервіс" було укладено договір фінансового лізингу № 14. Відповідно до умов укладеного договору ЗАТ „Миколаївоблагротех”, як лізингодавець, повинен був передати, а відповідач взяти у тимчасове користування сільськогосподарську техніку згідно з додатком і сплатити лізингові платежі.

06.01.1999 р. між сторонами було укладено договір про умови лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за надану в лізинг сільськогосподарську техніку № 14/2-99 на поставку тракторів на умовах фінансового лізингу.

За договором № 2 від 02.01.2002 р. між позивачем і ЗАТ „Миколаївоблагротех" останній по акту приймання - передачі від 02.01.2002 р. передав, а позивач прийняв сільськогосподарську техніку згідно з додатком № 1 до акту, яка була придбана ЗАТ „Миколаїволагротех" на протязі 1998-1999 років за рахунок коштів державного лізингового фонду і знаходиться у фінансовому лізингу у лізингоодержувачів, а також право вимоги боргових зобов'язань, що виникли по договору фінансового лізингу на це майно у лізингоодержувачів згідно додатків.

Діючи в межах наданих повноважень за вказаним дорученням директор МФ НАК „Украгролізинг" та директор ЗАТ „Агросервіс" Доманівського району 05.06.2002 р. підписали доповнення - зміни № 4 до договору лізингу № 14 від 26.05.1998 р., яким внесли зміни в резолютивну частину договору, де зазначили, що лізингодавцем є МФ НАК „Украгролізинг".

Підписання сторонами зазначених змін і доповнень свідчить про те, що укладений 26.05.1998 р. договір між ЗАТ „Миколаївоблагротех" та ЗАТ „Агросервіс" погоджено з правонаступником ЗАТ „Миколаїволагротех" -МФ НАК „Украгролізинг".

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до позивача перейшло право власності на предмет лізингу, тобто набуття позивачем прав і обов'язків „лізингодавця" на підставі Закону України „Про власність" та ст. 10 Закону України „Про лізинг" (в редакції 1997 року).

Також судами  попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності з додатком № 1 до договору, актами передачі-приймання сільськогосподарської техніки, додатком до актів передачі-приймання права власності та права вимоги боргових зобов'язань № 1, додаткових розрахунків повернення коштів за лізингову техніку по договору № 14 від 26.05.1998,  ЗАТ „Агросервіс" на умовах договору лізингу було одержано в платне користування від лізингодавця сільськогосподарську техніку вартістю 1 727 969,84 грн.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю, за отримане у лізинг майно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, від відповідача надійшло 22 лізингових платежів на загальну суму 654 860,00 грн. Заборгованість по виплатам становить 1073109,84 грн.

Враховуючи наявність заборгованості в сумі 1073109,84 грн. по виплаті позивачу лізингових платежів, а також систематичне порушення графіку оплати таких платежів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення боргу за договором лізингу.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України „Про лізинг" від 16.12.1997 р., право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після повної сплати вартості об'єкту лізингу.

Враховуючи, що відповідач борг за лізингову техніку не сплатив, згідно з графіками сплати лізингових платежів, що є додатками до договорів № 14 від 26.05.1998 р. та № 14/2 від 06.01.1999 р., за відповідачем значиться заборгованість за отриману лізингову техніку в сумі 1 073 109,84 грн., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що право власності на  лізингову техніку не перейшло до відповідача, а тому підлягає поверненню НАК “Украгролізинг” в особі Миколаївської філії.  

За таких обставин, оскаржувані судові рішення прийнятті на підставі повного з'ясування всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України   

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року у справі № 8/259/04-НР залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                     Н. Кочерова                                                   

 Судді                                                                                         В. Рибак

                                                                                            М.Черкащенко