2п-3763/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2009 р. м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Микуляка П.П.

при секретарі - Король К.І.

з участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, в залі суду, в м.Ужгород справу за позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою до ОСОБА_4, в якій просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 6237, 50 грн., з яких 1250 грн. сплачена нею вартість дверей та 4987, 50 грн. штрафні санкції в розмірі 3 % за 133 прострочені дні виконання зобов’язання, моральну шкоду в розмірі 2000 грн., а також понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 02.10.2008 року між нею та відповідачем був укладений договір №143 на поставку і монтаж вхідних металевих броньованих дверей. За двері нею було сплачено 1250 грн., а ОСОБА_4 в свою чергу на протязі одного тижня з дня передплати, виготовити та встановити зазначені двері, однак взяті на себе зобов’язання останній не виконав, двері до цього часу не встановлені, на її дзвінки він не відповідає. У зв’язку з чим вона звернулась до Ужгородського МУ ГУМВС України, але в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 відмовлено та рекомендовано їй звернутись до суду з позовною заявою в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 жовтня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Постачальником) та ОСОБА_1 (Покупцем) був укладений договір №143 на виготовлення та постачання продукції, пунктами 1.1 та 5.1 якого передбачено, що Постачальник бере на себе зобов’язання по доставці та монтажу вхідних металевих дверей згідно затвердженого розміру Покупця за його заявою, продукція передається Покупцеві протягом 31 дня з дня виконання передоплати.

Відповідно до п. 4.1 Договору Покупцем ОСОБА_1 було оплачено на рахунок ПП ОСОБА_4 обумовлену між сторонами суму в розмірі 1250 грн., що підтверджується товарним чеком №143 від 02.10.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 взяті на себе зобов’язання щодо доставки та монтажу вхідних металевих дверей позивачці не виконав і повернути оплачені покупцем кошти також відмовляється.

З постанови о/у ВКР Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області від 03.03.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України вбачається, що в своїх поясненнях ОСОБА_4 визнав, що 02.10.2008 року отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 1250 грн., як аванс за встановлення металевих дверей до її квартири, однак самі двері встановлювати не мав наміру, отримані гроші використав на свої потреби.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право часткового або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом зокрема-розірвання договору, виплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ПК України).        

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6237, 50 грн., з яких: 1250 грн. сплачена нею вартість дверей, а також 4987, 50 грн. штрафні санкції в розмірі 3 % за 133 прострочені дні виконання зобов’язання нараховані у відповідності до ст.625 ЦК України та п.6.4 Договору.

Обговорюючи питання, щодо задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_1 в частині стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 2000 грн., суд виходить з вимог ст 1167 ЦК України, відповідно до якої, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

Згідно роз’яснень, що містяться в п.п. 5, 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я. При визначенні моральної шкоди суд з’ясовує чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, чи знаходяться дії відповідача в причинному зв’язку з наслідками, що настали.

Приймаючи до уваги, що дії (бездіяльність) відповідача знаходяться в причинному зв’язку з тим, що позивачка не отримала придбані нею двері, сплачених нею коштів їй не повернуто, внаслідок чого вона зазнала моральні переживання, а також була змушена звернутися до правоохоронних органів та до суду для захисту своїх прав, суд приходить до висновку, що заявлена позивачкою моральна шкода в розмір 2000 грн. підлягає до задоволення, оскільки на думку суду саме цей розмір буде відповідати спричиненій їй моральній шкоді.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., державне мито в розмірі 12, 50 грн., які документально підтверджені, а також на користь держави державне мито в розмірі 49, 88 грн.

Разом з тим, не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь витрати на правову допомогу, оскільки нею не надано жодного доказу, який би підтвердив понесені нею зазначені витрати.

Керуючись ст. ст. 526, 611, 615, 625 ЦК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України ст.ст 4 5 14 60 81 88, 208, 209, 212-214, 218, 294 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6237, 50 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., а також понесені нею витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., державне мито в розмірі 12, 50 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито в розмірі 49, 88 грн.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.