ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 травня 2011 року                                  Справа № 2а-7558/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Потолової Г.В.

судді –Коблової О.Д.

судді –Рищенко А.Ю.

при секретарі –Тимцунік Ю.В.

за участю: позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування розпорядження №47/2009-рп від 26 березня 2009 року та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування Розпорядження №47/2009-рп від 26 березня 2009 року „Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області” та зобов’язання вчинити певні дії.

На підставі розпорядження голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №88 від 04.06.2009 р. справу призначено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя –Головко О.В., судді –Олійник В.М., Верба І.О.

На підставі розпорядження голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №47 від 11.11.2009 р. та акту передачі адміністративної справи від 02.12.2009 р. справа № 2а-7558/09/0470 передана на розгляд головуючому судді Шлай А.В.

На підставі розпорядження голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №18 від 28.01.2010 р. про перерозподіл та передачу адміністративних справ, які знаходяться в провадженні судді Шлай А.В. іншим суддям, справу № 2а-7558/09/0470 призначено головуючому судді Потоловій Г.В.

У судовому засіданні 02.07.2010 р. позивачем змінено позовні вимоги шляхом надання оновленої редакції позову, за змістом якого, позивач відмовляється від заявлених вимог в частині поновлення його на посаді Голови Петриківської районної державної адміністрації  та просить:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Президента України №47/2009-рп від 26 березня 2009 року „Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області”;

- змінити формулювання звільнення –вважати позивача звільненим у зв’язку з обранням нового Президента України з часу призначення Президентом України Януковичем Віктором Федоровичем нового голову Петриківської районної державної адміністрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що оскаржуване розпорядження Президента України є протиправним, оскільки в ньому не зазначена підстава його звільнення, а також зазначає, що припинення його повноважень відбулося в період тимчасової непрацездатності, а заява про звільнення ним відкликалася.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивач був звільнений із займаної посади Президентом України на підставі подання Кабінету Міністрів України у зв’язку з поданням позивачем заяви про звільнення з посади за власним бажанням згідно п.9 ч.1 ст.9 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”. Відповідач звертає увагу суду на те, що не ґрунтуються на нормах законодавства твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного розпорядження, оскільки в ньому не зазначена підстава звільнення ОСОБА_1, відповідно посилання позивача на порушення відповідачем законодавства України є безпідставними, у зв’язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а справу розглянути за відсутності представника Президента України.

Суд, заслухавши пояснення, надані у судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Розпорядження  Президента України №1002/2005-рн від 25.04.2005р. у відповідності до вимог ч.2 ст.8 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” 9 квітня 1999 року ОСОБА_1 було призначено Головою Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (а.с.14).

22 січня 2007 року прокуратурою Дніпропетровської області відносно позивача була порушена кримінальна справа за ч.2 ст.386 Кримінального кодексу України за фактом одержання хабара у великому розмірі.

1 серпня 2007 року цією ж прокуратурою відносно позивача також була порушена кримінальна справа за фактом замаху на отримання хабара в особливо великому розмірі (400 000 доларів США) за ч.2 ст.15, ч.2 ст.386 Кримінального кодексу України та йому було обрано запобіжний захід взяття під варту.

13 березня 2008 року позивач, перебуваючи в Дніпропетровському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області, звернувся до Дніпропетровської обласної державної адміністрації із заявою від 12.03.2008р. про звільнення з посади голови Петриківської районної державної адміністрації за власним бажанням (а.с.32).

17 березня 2008 року голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до Кабінету Міністрів України з поданням про звільнення Позивача із займаної посади (а.с.30).

27 березня 2008 року Кабінетом Міністрів України Президенту України було внесено подання про звільнення Позивача з посади голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області згідно з поданої заявою (а.с.28).

У подальшому, Розпорядженням Президента України Ющенка В.А. від 26.03.2009 р. №47/2009-рп ОСОБА_1 звільнено з посади голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (а.с.11).

Не погоджуючись із зазначеним Розпорядженням, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом .

Позивач вважає, що, зазначене Розпорядження Президента України Ющенка В.А. від 26.03.2009 р. №47/2009-рп про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки за його змістом відсутнє посилання на підставу звільнення позивача з займаної посади у зв’язку з чим, на його думку, неможливо зробити висновок щодо підстав вказаного розпорядження.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на приписи ст. 40 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 ст.40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці. Та стверджує, що його звільнення зі займаної посади під час його перебування на стаціонарному лікуванні (тимчасовій непрацездатності) є додатковою підставою для визнання оскаржуваного розпорядження протиправним, до матеріалів справи надав копії листків непрацездатності (а.с.8, 9, 10, ).

Відповідач, в обґрунтування заперечень на адміністративний позов, посилається на те, що позивач був звільнений із займаної посади Президентом України на підставі подання Кабінету Міністрів України у зв'язку з поданням ним заяви про звільнення з посади за власним бажанням (п.9 ч.1 ст.9 Закону України Про місцеві державні адміністрації). Відповідач доводить, що видаючи розпорядження про звільнення позивача Президент України В.А.Ющенко діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А також,  звертає увагу суду на те, що незазначення в розпорядженні підстави звільнення не може свідчити про його протиправність. Та доводить, що не є обґрунтованими доводи позивача про порушення Президентом України вимог ч.3 ст.40 Кодексу законів про працю України щодо його звільнення в період тимчасової непрацездатності, оскільки положення цієї статті застосовуються при розірванні трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та не стосуються звільнення за власним бажанням (ст.38 Кодексу законів про працю України).

Крім того, відповідач стверджує що, відносини публічної служби є предметом регулювання адміністративного права, даним відносинам не властиве договірне регулювання умов праці, що характерне для трудового права, оскільки відсутній трудовий договір як підстава для виникнення трудових відносин та умови служби визначені законодавством. Так, порядок звільнення голів місцевих державних адміністрацій регулюється спеціальним законодавством –відповідними нормами Конституції України та Закону України „Про місцеві державні адміністрації". Оскільки позивача було звільнено з підстави, передбаченої Законом України Про місцеві державні адміністрації, норми Кодексу законів про працю України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

На думку відповідача, звільнення позивача з посади не є припиненням з ним трудового договору, а тому твердження про незаконність оскаржуваного Розпорядження №47/2009-рп від 26 березня 2009 року „Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області”  з підстав порушення норм Кодексу законів про працю є необґрунтованими, оскільки зазначена норма (щодо заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності) не передбачена спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення у судовому засіданні, суд не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.106 Конституції України Президент України є Главою держави та виступає від її імені. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (частина третя статті 106 Конституції України).

Повноваження Президента України, як неодноразово наголошувалося у рішеннях Конституційного Суду України (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року № 19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року № 21-рп/2008, від 30.09.2010 №020p710-10 та ін.), визначаються виключно Конституцією України. При цьому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що передбачені нормами Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Підстави припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій передбачені ст.9 Закону України Про місцеві державні адміністрації. Відповідно до п.9 ч.1 цієї статті, повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Так, ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з посади голови райдержадміністрації Петриківського району Дніпропетровської області за власним бажанням від 12.03.2008 р. (а.с.32), що не заперечується позивачем та відповідачем.

При цьому, позивач зазначив, що його дружиною –ОСОБА_5, під час особистого прийому в Секретаріаті Президента України 18.03.2008 року разом з іншими документами стосовно перебування її чоловіка ОСОБА_1 у СІЗО № 3 Дніпропетровської області була подана і заява ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення від 12.03.08 р. (а.с.79).

На підтвердження зазначених обставин, представником позивача у судовому засіданні було надано відповідь Адміністрації Президента України за № 31-01/613 від 02.11.2010 р.

Проте, з наданої відповіді вбачається підтвердження лише звернення ОСОБА_5 на ім’я Президента України від 18 березня 2008 року стосовно перебування її чоловіка ОСОБА_1 у СІЗО № 3 Дніпропетровської області, яке разом із доданими 40 аркушами копій матеріалів, що стосувались порушених у ньому питань, направлено за належністю до Генеральної прокуратури.

Отже, у відповіді Адміністрації Президента України за № 31-01/613 від 02.11.2010 р. жодним чином не йдеться мова про наявність заяви ОСОБА_1 про відкликання своєї заяви про звільнення від 12.03.2008 р.

За наведених обставин, 01.02.2011 року ухвалою суду від відповідача було витребувано додаткові докази та пояснення, в тому числі, й підтвердження чи спростування надходження заяви ОСОБА_1 у березні 2008 року або в інший період з 17 березня 2008 року по 19 березня 2008 року.

Представник Президента України листом від 10.05.2011 р. № 51-01/53 повідомила що у березні 2008 року або в інший період з 17 березня 2008 року по 19 березня 2008 року у Секретаріаті Президента України надходження звернень ОСОБА_1 не зареєстровано.

Таким чином, твердження позивача про звернення до відповідача зі заявою про відкликання заяви про звільнення від 12.03.2008 р. не знайшли свого підтвердження.

Одночасно, слід зазначати, що судом на місці попередньо було ухвалено щодо задоволення усного клопотання позивача про допит в якості свідка його дружини –ОСОБА_5.

Однак, з невідомих суду підстав, позивач не забезпечив явку свідка ОСОБА_5 у судове засідання.

Враховуючи, що позивачем було надане пояснення, що свідок може підтвердити своє перебування в Секретаріаті Президента України та подачу пакету документів, а відповідачем не заперечується надання таких документів, які у подальшому були направлені за належністю (лист № 31-01/613 від 02.11.2010 р.), суд вважає відсутність необхідності підтвердження факту, який не спростовується сторонами.

Крім того, суд звертає увагу, що заява від 17.03.2008 р. про відкликання заяви про звільнення (а.с.79) була додатком до листа, адресованого Міністру внутрішніх справ України Луценко Ю.В., а не Президенту України Ющенко В.А. –відповідачу по справі (а.с.72).

Отже, у суду відсутні підстави вважати поданою заяву від 17.03.2008 р. щодо відкликання заяви про звільнення.

Таким чином, суд вважає що у матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження правомірності дій та розпорядження відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України ,  Розпорядження відповідача №47/2009-рп від 26 березня 2009 року „Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області” є правомірним та обґрунтованим, відповідні докази суду надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими, а тому у їх задоволенні належить відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування розпорядження №47/2009-рп від 26 березня 2009 року, та зобов’язання вчинити певні дії –відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

    Текст постанови у повному обсязі виготовлений 16.05.2011р.

Головуючий суддя                                     Г.В. Потолова

Суддя                                           О.Д.Коблова

Суддя                                           А.Ю. Рищенко