ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/1081/11
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському Вінницької області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу , -
В С Т А Н О В И В :
В березні 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Могилів-Подільському Вінницької області про визнання протиправними та скасування вимоги № 425 від 29.11.2010 року та № 123 від 03.02.2011 року про сплату боргу.
Ухвалою суду від 04.04.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправною та скасування вимоги № 425 від 29.11.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з’ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням від 15.06.11 року про вручення поштового відправлення.
Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав та уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням від 15.06.11 року про вручення поштового відправлення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради від 11.06.1997р., місце проживання – АДРЕСА_1 (а.с. 11).
У зв’язку з несплатою позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, утворилась заборгованість в загальній сумі 884,34 грн., яка на момент судового розгляду не сплачена позивачем, УПФ у м. Могилів-Подільському на адресу ФОП ОСОБА_2 виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-123 від 03.02.2011р. на суму 884,34 грн., яка є предметом даного спору.
Відмовляючи в задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що при винесені оскаржуваної вимоги відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
На думку колегії суддів апеляційного суду відмова в задоволенні даного позову є обґрунтованою з таких підстав.
Преамбула Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003р., розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахування і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-ІV від 09.07.2003р., який вступив в силу 01.01.2004р.( далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 14 Закону №1058-ІV, до кола осіб, які є страхувальниками, відносяться застраховані особи, визначені в п.3, 4 ст.1 та ч.1 ст.12 цього Закону. Тобто, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), є як застрахованими особами, так і страхувальниками щодо себе та члена своєї сім'ї, що бере участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відносини щодо відрахування страхових внесків до Пенсійного Фонду України на момент реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, регулювали норми Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", відповідно до якого відрахування на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок здійснювалось у розмірі 10 відсотків сум цього податку.
01 липня 2004 року набрав законної сили Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р., у відповідності до аб. 4 ч.1 ст. 6 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор передає органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб.
Таким чином, платником страхових внесків до Пенсійного фонду України, фізична особа-підприємець стає автоматично з моменту державної реєстрації.
У відповідності до п.п. 4 п. 8 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України 1058-ІV від 09.07.2003р., фізичні особи-підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени їх сімей, які беруть участь у справі у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, сплачують страхові внески в порядку та розмірах, визначених цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно, але при цьому сума такого внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За ст. 7 Закону №1058-ІV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Порядок визначення розміру страхового внеску для платника, міститься у визначенні мінімального страхового внеску, що передбачене ст. 1 Закону №1058-ІV, а саме: мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Розмір мінімальної заробітної плати на момент виникнення спірних відносин відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік", а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009р. № 166-6, відповідно до яких мінімальна заробітна плата з 01.07.2010 року становила 888,00 грн., з 01.10.2010 року становила 907,00 грн., а з 01.12.2010 року становила 922,00 грн.
Розмір страхового внеску для платників визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.04.1997 р. № 400/97-ВР.
У відповідності до ст. 4 вищевказаного Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах - для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 Закону № 400/97-ВР, а саме фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування.
Сума вказаних мінімальних страхових внесків за період з жовтня по грудень 2010 року складає 884,34 грн., але так як ФОП ОСОБА_2 є платником фіксованого податку і відповідно до Декрету Кабінету Міністрів " Про прибутковий податок з громадян" 10 % від фіксованого податку автоматично зараховується до Пенсійного фонду, на суму цих коштів зменшується розмір страхового внеску.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності, тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – ез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 29 червня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар