КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2011 № 13/2515
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.06.2011 року
розглянувши апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» на рішення господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 року,
у справі № 13/2515 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»
до приватного підприємства «Перевізник-17145»
про розірвання договору, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення 94800,91 грн. заборгованості та санкцій
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 року по справі № 13/2515 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» до приватного підприємства «Перевізник-17145» про розірвання договору, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення 94800,91 грн. заборгованості та санкцій задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 14.02.2011 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить зазначене рішення господарського суду Черкаської області скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 року.
Ухвалами апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
В запереченні на апеляційну скаргу ПП «Перевізник-17145» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованими та таким, що винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
У судових засіданнях 11.05.2011 року, 01.06.2011 року та 20.06.2011 року представник ТОВ «Елемент Лізинг», апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.
Представник ПП «Перевізник-17145» у судових засіданнях 01.06.2011 року та 20.06.2011 року заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просив апеляційний господарський суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2008 року між ТОВ «Елемент Лізинг», що надає послуги з фінансового лізингу на підставі довідки про взяття на облік юридичної особи № 7341 від 22.05.2007 року, виданої держкомісією з регулювання ринків фінансових послуг України, та ПП «Перевізник-17145» був укладений договір фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0286/ДЛ. Відповідно до п. 3 вказаного договору відповідачу було передано позивачем пасажирський автобус А07А1-60, державний номер НОМЕР_1, за плату у тимчасове володіння та користування на умовах загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, що є додатком №1 до договору та його невід’ємною частиною. Факт передачі предмету лізингу підтверджується актом приймання-передачі від 27.06.2008 року.
Відповідно до п. 1.1 вказаних правил відповідач зобов’язаний оплатити лізингові платежі у строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів - додаток №3 до договору та його невід’ємна частина.
Пунктом 5.1 додатку №1 передбачено право позивача нараховувати пеню у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті за календарний день прострочення, у разі прострочення відповідачем строків сплати платежів.
З матеріалів справи вбачається, що свої зобов’язання по договору позивач виконав належним чином, що підтверджено вказаним вище актом приймання-передачі транспортного засобу, а відповідач, починаючи із 28.12.2009 року лізингові платежі у повному обсязі не сплатив, що є неналежним виконанням своїх зобов’язань по договору.
Як зазначалося вище, ТОВ «Елемент Лізинг» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП «Перевізник-17145» про розірвання договору, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення 94800,91 грн. заборгованості та санкцій. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Перевізник-17145» на користь ТОВ «Елемент Лізинг» 74800,91 грн. заборгованості, з них борг по платежах 62333,33 грн., незавершений лізинговий платіж 7594,14 грн. та 4873,44 грн. пені, 948,01 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 20000 грн. боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору. В решті вимог відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 року у справі № 13/2515 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.
Так, як вірно було встановлено судом першої інстанції, між сторонами наявні договірні відносини відповідно до договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0286/ДЛ від 11.06.2008 року, що врегульовані вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про фінансовий лізинг». Даний договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний, не спростований та є чинним. Сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами цього договору.
Позивач свої зобов’язання по договору виконав належним чином, надавши відповідачу пасажирський автобус для здійснення підприємницької діяльності, визначений додатком № 2 до вищевказаного договору, що підтверджено актами приймання-передачі техніки – додаток №4 від 27.06.2008 року. Факт належного виконання договору позивачем відповідач не заперечує.
Відповідач, порушуючи п. п. 5.2, 5.2.1 договору в частині порядку та термінів сплати лізингових платежів, та п. 5 додатку №1 до договору в частині належного виконання зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, не виконав належним чином свої обов’язки щодо термінів та обсягів сплати лізингових платежів. Наявність заборгованості по договору відповідач не заперечує.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було частково погашено заборгованість по даному договору. В період з дати подачі позовної заяви 25.11.2010 року до прийняття судом першої інстанції рішення у справі 14.02.2011 року, відповідачем було сплачено 19000 грн.
Судова колегія звертає увагу на те, що місцевим господарським судом, як докази оплати були прийняті від відповідача копії платіжних доручень за період 2009 року – 2010 року на загальну суму 20000 грн. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції помилково припинив провадження у справі саме в частині стягнення 20000 грн. боргу. Суд не дослідив розрахунок заборгованості, наданий позивачем у позовній заяві, де чітко зазначено, що остання сума сплати боргу відповідачем була за 11.11.2010 року у сумі 3000 грн. Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено: 26.11.2010 року – 2000 грн.; 14.12.2010 року – 3000 грн.; 24.12.2010 року – 3000 грн.; 30.12.2010 року – 1000 грн.; 17.01.2011 року – 4000 грн.; 01.02.2011 року – 2000 грн.; 04.02.2011 року –1000 грн.; 11.02.2011 року – 3000 грн., всього – 19000 грн.
Оскільки, відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції сплатив 19000 грн. боргу, а не 20000 грн. як вказав місцевий господарський суд, то провадження у справі належить припинити на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України саме в частині 19000 грн. боргу.
Таким чином, як під час розгляду справи у суді першої, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів погашення боргу в сумі 75800,91 грн. з яких, 63333,33 грн. – заборгованість за лізинговими платежами та 7594,14 грн. незавершений лізинговий платіж. Розрахунок заборгованості по договору є обґрунтованим та вказана сума підлягає стягненню.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 6 ст. 231, ст. 611 ЦК України та п. 5.1 додатку № 1 до договору позивачем правомірно нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 4873,44 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши арифметичний розрахунок пені, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.
Що стосується висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне. Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим твердження місцевого господарського суду про те, що оскільки позивачем не додержаний загальний порядок розірвання господарських договорів, регламентований статтею 188 ГК України, а саме, стороною договору – позивачем по справі не надіслано другій стороні за договором – відповідачу, пропозицію про розірвання договору. Позивач не набув права на розірвання даного договору у судовому порядку.
Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом помилково застосовано норму ч. 2 статті 188 ГК України до спірних правовідносин.
Згідно статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Тобто для відмови від договору в односторонньому порядку достатньою є наявність відповідних підстав, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Аналогічна норма закріплена в п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» в якій встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. Пунктом 1 частини 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до п. 8.2 позивач має право розірвати договір або відмовитись від його виконання в однобічному порядку, без відшкодування відповідачу збитків у випадку, зокрема, коли заборгованість по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів, що передбачено у п. 8.2.4, яким також встановлено обов’язок відповідача при розірванні договору із наведених причин, повністю оплатити заборгованість по лізинговим платежам та суми неустойки.
Згідно до п. 8.5 договору, при настанні випадків, зазначених у п. п. 8.2. 4-8.2.12., і невиконання умов зазначених у п.8.4 даних правил, лізингодавець має право вимагати від лізингоотримувача повернути йому предмет лізингу. При цьому, лізигоомтимувач зобов’язаний протягом 5 (п’яти) календарних днів з дати одержання повідомлення від лізингодавця доставити предмет лізингу в робочому стані з урахуванням нормального зносу до місця, зазначеного лізингодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997 року відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 785 ЦК України визначено, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічна норма міститься в пункті 7 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме, лізингоодержувач зобов’язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Таким чином, оскільки відповідачем не сплачуються лізингові платежі та за ним утворилась заборгованість яка перевищує 30 календарних днів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає , що позовні вимоги ТОВ «Елемент Лізинг» в частині розірвання договору фінансового лізину та повернення предмету лізингу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» на рішення господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 року слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині відмови у розірванні договору фінансового лізингу, повернення предмета лізингу та стягнення заборгованості за лізинговими платежами у сумі 62333,33 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов ТОВ «Елемент Лізинг» до ПП «Перевізник-17145» про розірвання договору, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення 94800,91 грн. заборгованості та санкцій задовольнити частково. Розірвати договір фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0286/ДЛ від 11.06.2008 року укладений між ТОВ «Елемент Лізинг» та ПП «Перевізник-17145». Зобов’язати ПП «Перевізник-17145» повернути ТОВ «Елемент Лізинг» предмет лізингу за договором № ЭЛ/Кив-0286/ДЛ від 11.06.2008 року – пасажирський автобус А07А1-60, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1. Стягнути з ПП «Перевізник-17145» на користь ТОВ «Елемент Лізинг» заборгованість за лізинговими платежами у сумі 63333,33 грн.
В частині стягнення з ПП «Перевізник-17145» на користь ТОВ «Елемент Лізинг» заборгованість за лізинговими платежами у сумі 19000 грн. провадження у справі припинити.
В частині стягнення з ПП «Перевізник-17145» на користь ТОВ «Елемент Лізинг» заборгованість по незавершених лізингових платежів в сумі 7594,14 грн. та пені в сумі 4873,44 грн. рішення господарського суду Черкаської області від 14.02.2001 року залишити без змін.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» на рішення господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 року у справі № 13/2515 – задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 року у справі № 13/2515 – скасувати частково в частині відмови у розірванні договору фінансового лізингу, повернення предмета лізингу та стягнення заборгованості за лізинговими платежами у сумі 62333,33 грн.
В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» до приватного підприємства «Перевізник-17145» про розірвання договору, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення 94800,91 грн. заборгованості та санкцій задовольнити частково.
Розірвати договір фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0286/ДЛ від 11.06.2008 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» та приватним підприємством «Перевізник-17145».
Зобов’язати приватне підприємство «Перевізник-17145» (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, провулок Бужанський, 52, код ЄДРПОУ 35194288) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (03908, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, оф. 130 код ЄДРПОУ 34832663) предмет лізингу за договором № ЭЛ/Кив-0286/ДЛ від 11.06.2008 року – пасажирський автобус А07А1-60, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
Стягнути з приватного підприємства «Перевізник-17145» (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, провулок Бужанський, 52, код ЄДРПОУ 35194288) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (03908, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, оф. 130 код ЄДРПОУ 34832663) заборгованість за лізинговими платежами у сумі 63333,33 грн.
В частині стягнення з приватного підприємства «Перевізник-17145» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» заборгованість за лізинговими платежами у сумі 19000 грн. провадження у справі припинити.
В частині стягнення з приватного підприємства «Перевізник-17145» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» заборгованість по незавершених лізингових платежах в сумі 7594,14 грн. та пені в сумі 4873,44 грн. рішення господарського суду Черкаської області від 14.02.2001 року залишити без змін.
3. Стягнути з приватного підприємства «Перевізник-17145» (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, провулок Бужанський, 52, код ЄДРПОУ 35194288) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (03908, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, оф. 130 код ЄДРПОУ 34832663) 1204,84 грн. держаного мита за розгляд справи в суді першої інстанції 602,42 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 188,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видачу наказу доручити господарському Черкаської області.
5. Матеріали справи № 13/2515 повернути до господарського Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді