ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА  

іменем України

"15" червня 2011 р.                                                    Справа № 2а-232/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Євпак В.В.         

суддів:                                                                              Майора Г.І.

                                                                                          Філіпової Т.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "21" січня 2011 р. у справі № 2а-232/11 за позовом ОСОБА_3   до Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 17.12.2010 року звернувся до Олевського  районного суду Житомирської області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Олевської  райдержадміністрації Житомирської області про визнання дій відповідача протиправними, стягнення 1599,00 грн. допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області  від 21 січня 2011 року позов задоволено частково.

Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_3 коштів, передбачених  ст.  37   Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ –  протиправними.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області на користь ОСОБА_3 – 1599,00  гривень допомоги , як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої  ст.  37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ за період з 01 червня 2010 року по 01 грудня  2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач  подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як видно з матеріалів справи, позивач, є потерпілим від аварії на ЧАЄС 4-ї категорії,  проживає м. Олевськ, Житомирської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства  у зоні посиленого радіоекологічного контролю  - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Вказана грошова допомога  проводилась відповідачем у розмірі, який передбачений постановою KM України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є значно меншим ніж це передбачено  ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а саме: стягнув з відповідача 1599,00 грн.  щомісячної грошової допомоги передбаченої  ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 червня 2010 року по 01 грудня 2010 року.

Оцінюючи таку правову позицію першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов"язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.     

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачкою період, застосуванню підлягають саме стаття 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в чинній редакції (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.92р. №2532-12, у редакції Закону України від 06.06.96р. №230/96-ВР, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.

Розмір мінімальної заробітної плати визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"  становить: з 01.01.2010 року - 869,00 грн., з 01.04.2010 року - 884,00 грн., з 01.07.2010 року - 888,00 грн., з 01.10.2010 року - 907,00 грн., з 1.12.2010 року - 922 грн.

Тому позивач, відповідно до ст.  37  Закону, має право отримувати допомогу  у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства  в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за період з 01 червня 2010 року по 01 грудня 2010 року.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком,  оскільки згідно ч.2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 17 грудня 2010 року.

Таким чином, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку про задоволення позовних вимог за період з 17 червня 2010 року по 17 грудня 2010 року.

Також  в рішенні суду першої інстанції  визначено про стягнення конкретної суми.

Відповідно до ст. 21, 105 , 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов"язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд має визнати такі дії незаконними та зобов"язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а постанова суду першої інстанції -   скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 198,  202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області задовольнити   частково.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 21 січня 2011 року  в частині  задоволення позовних вимог за період з 01.06.2010 року по 16.06.2010 року і зазначення  конкретної суми, яка підлягає стягненню скасувати  та прийняти нову постанову.

Зобов"язати управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 допомогу у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства  у відповідності до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - в розмірі 30% від розміру мінімальної заробітної плати щомісяця, за період з 17.06.2010 року по 17.12.2010 року, з урахуванням встановленого розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", та фактично отриманих коштів.

Позовні вимоги  за період з 01.06.2010 року по 16.06.2010 року залишити без розгляду.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова  набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий   суддя                                                              В.В. Євпак

судді:                                                                                      Г.І. Майор   

                                                                                                Т.Л. Філіпова   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1

3- відповідачу   Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області  вул.Привокзальна 5,м.Олевськ,Житомирська область,11002