ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
23.06.2011Справа №5002-15/6192-2010
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
Про стягнення 261 164,02 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_2, представник, дов. №07 від 06.01.2011 р.
Від відповідача – не з'явився (клопотання)
Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 261 164,02 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом проведеної перевірки було встановлено, що відповідачем з 30.04.2009 р. самовільно, безобліково, без укладення договору, споживаються послуги з водопостачання та водовідведення для здійснення підприємницької діяльності на автомийці, що є порушенням положень чинного законодавства. На підставі пунктів 3.3 та 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України позивачем була обчислена Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вартість безолікового водоспоживання та водовідведення в розмірі 261 164,02 грн., відмова від сплати якої в добровільному порядку стала підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись при цьому на те, що водоспоживання та водовідведення здійснюється на підставі укладеного між позивачем та ОСОБА_3 договору №2480 від 28.04.2005 р., який на підставі мовчазної згоди сторін був пролонгований та діє до теперішнього часу. Крім того, відповідач посилається на сплив строку для застосування позивачем адміністративно-господарської санкції за безоблікове водоспоживання і водовідведення та неправомірне визначення позивачем періоду її нарахування.
Ухвалою ГС АР Крим від 10.03.2011 р. провадження у справі було зупинено, а копії матеріалів справи були направлені до Прокуратури м. Сімферополя для проведення перевірки по встановленню фактів, на підставі яких був зроблений висновок по пред’явленню позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Після надходження до суду матеріалів перевірки ухвалою ГС АР Крим від 20.05.2011 р. провадження у справі було поновлено.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, однак направив до суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи на пізніший строк у зв’язку з хворобою. Крім того, від іншого представника відповідача до суду також надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв’язку з участю в іншому судовому процесі.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому суд враховує, що представниками відповідача не були надані докази на підтвердження викладених в телеграмі та заяві фактів, а строк розгляду справи, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, сплинув.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2010 р. працівниками Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» було проведено обстеження схеми подачі води на автомийку та вимірювання діаметру підключення автомийки по АДРЕСА_2 за результатом якого був встановлений факт самовільного і безоблікового водоспоживання та водовідведення.
В ході проведення обстеження було встановлено, що водопровід, за яким здійснюється водопостачання автомийки, підключений від внутрішньобудинкових мереж громадянина ОСОБА_1, який є Абонентом АДРЕСА_2 Скидання стоків від автомийки здійснюється централізовано.
Обстеження об’єкта проводилося в присутності помічника прокурора м. Сімферополя, співпрацівника ВМСБЕП, двох понятих і власника ОСОБА_1, та оформлено актом №2655 від 25.11.2010 р.
В матеріалах справи наявні надані прокурору м. Сімферополя пояснення ОСОБА_1, в яких останній повідомив, що йому на праві власності належать квартири №№1, 2, 3, 4 по проспекту АДРЕСА_2 дві квартири: 18/100 та 46/300. На ділянці землі, придбаній разом із квартирою №1 на місці сараїв збудована автомобільна мийка, яка протягом 3 років використовується для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі договору оренди, укладеного з ОСОБА_1
Зі вказаних пояснень вбачається, що водопостачання здійснюється за трубопроводом, який проходить через територію домоволодіння №5а по пр. Перемоги – через територію домоволодіння ОСОБА_1, де розташована квартира АДРЕСА_2 У вказаному місці розташований колодязь, з якого виходить трубопровід до квартири 33 та на автомийку. Далі в приміщенні квартири за адресою: вул. АДРЕСА_2, власником 46/300 часток якої є ОСОБА_1., розташований ще один колодязь, з якого виходять два трубопроводи: один – на мийку, другий – в орендовані приміщення магазинів, стоматологічного кабінету, майстерні.
При цьому, в поясненнях зазначено, що оплата за споживання води при здійсненні підприємницької діяльності автомийки, магазинів, стоматологічного кабінету, майстерні здійснювалася на підставі показників лічильників, встановлених в приміщеннях квартир по вул. АДРЕСА_2, однак протягом останніх 15-16 місяців послуги не оплачуються.
Однак, в матеріалах справи наявний виданий Київським районним відділом м. Сімферополя Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в АР Крим дозвіл на початок роботи №160 від 07.07.2009 р., з якого вбачається, що приміщення автомийки по АДРЕСА_2 експлуатується ОСОБА_1.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Отже, в розумінні норм чинного законодавства України саме Саакян Роман Борисович є споживачем послуг з водопостачання.
Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» закріплено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Згідно з пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Матеріали справи свідчать, що відповідачем у справі послуги з водопостачання та водовідведення при здійсненні підприємницької діяльності з обслуговування автомийки по АДРЕСА_2 споживаються без укладення відповідного договору з Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», тобто самовільно і безобліково.
Іншого суду доведено не було, у той час як відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Посилання відповідача на договір доручення від 01.02.2005 р. суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
За договором доручення від 01.02.2005 р., на який посилається відповідач, ОСОБА_3 був визначений повіреним ОСОБА_1 при укладенні договору з КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», однак такий договір №2480 від 28.04.2005 р. був укладений не від імені відповідача, а безпосередньо самим ОСОБА_3
З урахуванням цього, суд вважає, що посилання відповідача на те, що водопостачання на автомийку здійснюється на підставі договору №2480 від 28.04.2005 р. не відповідають фактичним обставинам справи. Отже, водоспоживання відповідача є безобліковим.
Згідно з розділом 3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.
Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Матеріали справи свідчать, що позивачем початок бездоговірного та безоблікового водоспоживання був визначений з 30.04.2009 р., тобто наступного дня після припинення дії договору №2480 від 28.04.2005 р. Заперечуючи проти цієї дати початку обчислення строку безоблікового водоспоживання, відповідач посилається на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження здійснення водокористування саме з 30.04.2009 р. та вважає встановлення цієї дати необґрунтованим.
Однак, суд не може погодитися зі вказаними твердженнями відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна постанова Київського районного суду м. Сімферополя від 15.12.2008 р. у справі №3-24753/2008, з якої вбачається, що факт надання ОСОБА_1 послуг з мийки автомобілів був встановлений що 09.12.2008 р., у зв’язку з чим обчислення позивачем строку самовільного водокористування з 30.04.2009 р. суд вважає правомірним.
Не є переконливими і посилання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на статтю 250 Господарського кодексу України, якою закріплені строки застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки заявлені позивачем до відшкодування суми коштів за своєю правовою природою є вартістю спожитих, але не облікованих і не оплачених послуг з водопостачання та водовідведення, тобто заборгованістю, а не адміністративно-господарською санкцією.
Матеріалами справи підтверджується, що наведений позивачем розрахунок обсягу води, самовільно спожитої відповідачем за період з 30.04.2009 р. по 22.11.2010 р. в кількості 31 848,96 куб. м., відповідає фактичним обставинам справи, що дорівнює 176 497,38 грн., без урахування податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
Таким чином, кількість відведених стоків також правомірно визначена позивачем на рівні 31 848,96 грн., що у вартісному вираженні дорівнює 41 139,30 грн. без урахування ПДВ.
З урахуванням цього, загальна вартість послуг з водопостачання та водовідведення, самовільно та безобліково спожитих відповідачем за період з 30.04.2009 р. по 22.11.2010 р., складає 261 164,02 грн., у тому числі ПДВ 43 527,34 грн.
Отже, враховуючи, що вимога позивача про сплату заборгованості, викладена в листі №1743 від 03.12.2010 р., Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в добровільному порядку виконана не була, суд вважає, що позов Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» про примусове стягнення заборгованості є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506) 261 164,02 грн. заборгованості за безоблікове водокористування, 2 611,64 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 29.06.2011.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.