Справа № 2а-166/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2009 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі: головуючого судді Тимченко О.О.,
при секретарі Кир’язієві В, О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з позовом, який був уточнений в ході судового розгляду справи до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.
Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області перерахувати державну та додаткову пенсію як інваліду 3 групи (категорія 1), захворювання якого пов’язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС з 01 січня 2005 року, з подальшим її перерахунком у відповідності до змін в діючому законодавстві, і вказує, що неправомірні дії відповідача полягають у відмові перерахувати йому - інваліду 3-ї групи - державну пенсію за віком із розрахунку шести прожиткових мінімумів, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір пенсії, обчислений відповідачем, був здійснений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі, позовні вимоги зазначені в позовній заяві та наданим уточненням, підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника управління. Позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вказавши на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії А № НОМЕР_1 від 29.12.1995 року та є інвалідом III групи згідно копії довідки МСЕК від 21.02.2007 року серії ДОН-05 № 090078 (а.с. 11, 14).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач на його думку, неправомірно відмовив йому в перерахунку державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, за шкоду, заподіяну здоров’ю та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється кожен рік Законом України «Про Державний бюджет України» для непрацездатних громадян.
Виходячи з матеріалів справи, позовної заяви позивача та тими обставинами, що були встановлені під час розгляду справи в судовому засіданні, предметом даного спору є питання перерахунку державної та додаткової пенсії інваліду 3 групи, віднесеному до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01 січня 2005 року.
Також, слід зазначити, що ОСОБА_1 звертався 08.09.2004 року з заявою та повторно заявою від 18.01.2007 року за перерахунком пенсії до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, з якої вбачається, що позивач просив здійснити перерахунок пенсії як інваліду 3 групи.
Крім того, 08.09.2004 року позивач звертався з відповідною заявою за перерахунком пенсії до відповідача згідно ст. 50, п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте отримав відмову, з посиланням на те, що пенсія яку він отримує, встановлена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Так, право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 09 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи)), та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу була призначена за його вибором пенсія за 3 групою інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-XII від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Абзацом 4 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам З групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).
Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, для позивача, як інваліда 3 групи, особи, постраждало’! внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи з прожиткового мінімуму на підставі Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, тобто встановлюючи розмір прожиткового мінімуму для перерахунку пенсії, відповідачу необхідно враховувати вказані зміни до діючого законодавства щодо встановлення нових прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність на відповідний бюджетний рік.
Позиція Управління грунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-якою із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Відповідач при відмові позивачу в перерахунку пенсії, посилається на те, що виплата пенсії позивачу відбувалася на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України.
Стосовно цих тверджень відповідача суд зазначає, що за статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто, в цій статті функції щодо встановлення розміру пенсії, як державної, так і додаткової, Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що постанови Кабінету Міністрів України, за якими позивачу була нарахована пенсія, прийняті всупереч положень статей 50, 54, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд погоджується з твердженнями позивача про те, що йому повинна сплачуватися державна та додаткова пенсія у розмірі визначеному в стані 50, частині 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 стані 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Отже, суд з цього приводу зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно з Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-1V, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, суд враховує, що в дійсний час діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 зі змінами і доповненнями, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 50, 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія у розмірі 50 % пенсії за віком для непрацездатних громадян.
На підставі ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-4, у разі виникнення права на підвищення пенсії - її розмір перераховується з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивач з відповідною заявою за перерахунком пенсії звернувся до відповідача 08.09.2004 року.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок державної та додаткової пенсії з 01 січня 2005 року відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, слід враховувати, що неправомірність дій відповідача щодо перерахунку державної та додаткової пенсії позивачу слід вважати період з 01.01.2005 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки підпункт 12, 15, 17 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесені зміни, зокрема, до ч. 4 ст. 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", внаслідок чого з 01 січня 2008 року був змінений порядок визначення пенсій по інвалідності.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно з 22 травня 2008 року пенсія у складі державної та додаткової пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, незалежно від звернення пенсіонера до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії
Що стосується визначення дій відповідача неправомірними у період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то у суду немає підстав для визначення цих дій неправомірними, оскільки відповідач діяв у межах та на підставі повноважень наданих законодавством.
Оскільки вимоги позивача стосуються зобов’язання відповідача вчинити певні дії з перерахування пенсії позивачу у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень), який б можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на момент розгляду справи відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення, вчинення дії або бездіяльності стосовно перерахування та виплати пенсії відповідачем у майбутньому. Отже у суду відсутні і підстави для визнання таких дій (бездіяльності) законними або навпаки або для спонукання до вчинення цих дій у майбутньому. Отже, захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення у подальшому.
Крім того, немає потреби спонукати суб’єкта владних повноважень до виконання законних дій, обов’язок вчинення яких буде встановлений державою у майбутньому.
Таким чином, вимоги позивача про подальший перерахунок йому пенсії у відповідності із змінами чинного законодавства, не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст. 19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України», справи «Кечко проти України».
Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02.2006 p., рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 p., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, статтями 1, 13, 17, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р., ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і виконання практики Європейського суду» від 23.02.2006 р., ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 p.», рішеннями у справах «Кечко проти України» від 18.07.2006 p., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп, № 6-рп, № 10-рп., статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії- задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про відмову ОСОБА_1 в перерахуванні пенсії по інвалідності у відповідності до приписів статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2005 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.