Справа № 672/09

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Донецьк 18 червня 2009 року.

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

головуючої судді Тимченко О.О.,

при секретарі Кир’язієві В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, третя особи - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки, -

ВСТАНОВИВ:

1 квітня 2009 року, позивач ОСОБА_1, звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки, вказавши, що він за своїм соціальним статусом відноситься до категорії ветеранів війни, має статус «інвалід війни другої ГРУПИ» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право щорічно до 5 травня отримувати щорічну разову грошову допомогу в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. В 2004 році йому було сплачено допомогу у розмірі 160 грн., 2005 році йому була сплачена допомога в розмірі 330 грн., в 2006 році у розмірі 330 грн., в 2007 році у розмірі - 360 гривень, в 2008 році у розмірі -400 грн., що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просить суд відмани дії відповідача незаконними, та стягнути з відповідача на його користь недоотримані суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2004- 2008 роки у розмірі 13321, 52 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, суду надана заява з прохання розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, від імені та в інтересах відповідача, у судове засідання не з’явився, суду надана заява с проханням розглядати справу за його відсутності. В задоволенні позовних вимог про стягнення недотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки просять відмовити, оскільки, відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. В зв’язку з чим, позивачу було сплачено допомогу із розрахунку розміру сум, визначених Законом України «Про державний бюджет» та роз’ясненнями головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації. Крім того, просять суд в задоволенні позовних вимог за 2005-2006 роки відмовити в зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду та застосувати вимоги ст. 99-100 КАС України.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області у судове засідання не заявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним, надав суду письмову заяву з проханням розгляду справи у його відсутність. Позовні вимоги не визнав, вказавши на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, в особистих поясненнях котрих немає необхідності за матеріалами справи.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Б№ НОМЕР_1.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рів судом встановлено наступне.

Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року позивачу щорічно, до 5-го травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Законом України « Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України » редакція ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту » була змінена. Відповідно до цих змін розмір разової допомоги до 5 травня повинен визначатись Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Що й було зроблено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183, якою розмір разової допомоги до 5 травня вказаної категорії громадян становить 65 гривень. Проте відповідно до Рішення Конституційного Суду України №Ю-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п. 20 ст. 67 розділу 2 « Внесення змін до деяких законодавчих актів » вказаного Закону визнані неконституційними.

Тобто позивачу у відповідності з положенням ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанов КМУ № 486 від 11.04.2002 року та № 425 від 31.03.2003 року, виплати якої здійснюються органами праці та соціального захисту населення, яким є Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, на підставі чого у 2008 році відповідачу повинна була провадитись виплати, виходячи з наступного розрахунку:

481грн. (розмір мінімальної пенсії встановлений згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік) х8 = 3848 гривні.

Як вбачається з довідки, виданої Управлінням праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради на користь позивача у 2008 році - 400грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недосплачена сума щорічної разової допомоги за 2008 році у розмірі 3448 грн. (3848 -400).

Згідно із ч. 2 ст. З Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно із ст.21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Як вбачається із вимог ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 46 Конституції України, гарантує громадянам право на соціальний захист.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із положень ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007, №6-рп/2007, питання складання, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції" України та Бюджетним кодексом України.

Вимоги щодо Закону України «Про Державний бюджет України» містяться в частині другій ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.

Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України та ч. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету, як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дії чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплене і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).

Таким чином, аналізуючи обставини справи суд дійшов висновку, що було порушено право позивача на виплату йому разової допомоги до 5 травня за 2008 рік, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки саме цей закон у повній мірі гарантує позивачу найбільший розмір допомоги, а Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік» звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача, що суперечить вимогам Конституції України.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремо мої процесуальної дії, розгляду і вирішування справи.

КАС України набув чинності з 01.09.2005 року. Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом у червні 2008 року, тобто більш ніж через рік після набрання чинності процесуальним Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересі.

Позивач щорічно отримував грошову допомогу до 5 травня, яка йому виплачувалась до 5 травня поточного року, тобто з виплачених сум він повинний був дізнатися, що на його думку, його право на отримання цих сум в більшому розмірі, порушено.

Тобто, юридична необізнаність позивача не може буди визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду.

Закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всім громадянам, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Більш того, ч.4 ст. 17-1 Закону України № 3551 передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати "її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Таких заяв позивачем до відповідача за 2004-2007 роки не надано.

Тобто суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення грошової допомоги за 2005-2007 роки і поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а відповідач в даному випадку на цьому наполягає. Тому суд, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, про стягнення щорічно грошової допомоги до 5 травня, за 2004-2007 роки -відмовляє.

На підставі викладеного та у відповідності до ст.ст. 2, 7-9, 18, 99, 100, 159-161 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 2, 13, 17-1, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 3, 8 ч.1, 19 ч.2, 21, 22, 46, 48, 64 ч.1 Конституції України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівського районної у м. Донецьку ради, третя особа - Головне управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2008 року - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. донецьку ради за рахунок Держбюджету України на користь ОСОБА_1 недосплачену разову грошову допомогу за 2008 рік в розмірі 3448(три тисячі чотириста сорок вісім) гривен.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки та визнання дій управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про відмову разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки -відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви на апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви на апеляційне оскарження.