ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17.01.08р. | Справа № А37/1-08 |
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоряна", с. Грабки, Магдалинівський район
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, м. Новомосковськ
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Кеся Н.Б.
При секретарі Усік І.В.
Представники сторін:
від позивача: Тропін В.В. дов від 12.11.2007 року
від відповідача: Козлюк М.В. дов № 74/10/10-009 від 08.01.2008 року
На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоряна" звернулося з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області і просить суд зобов’язати Новомосковську об’єднану державну податкову інспекцію в Дніпропетровській області списати безнадійний податковий борг товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Зоряна” по податку з доходів фізичних осіб за період 2000-2001 роки в розмірі 227024,48 грн. В обґрунтування позову ТОВ "Агрофірма "Зоряна" посилається на наявність недоїмки з вказаного податку та його безнадійність, що є підставою для його списання на підставі п/п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за карткою особового рахунку товариства податковий борг відсутній, тому позовні вимоги є безпідставними.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
За даними Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, відображених в акті перевірки № 41/210/232/25011453 від 15.03.2005 року та № 13 ДСК/232/25011453 від 31.05.2006 року за товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Зоряна” наявна заборгованість по податку з доходів фізичних осіб.
Виникнення даної заборгованості пов’язано з виплатою заробітної плати та виплати за оренду паїв.
Періодом виникнення суми 68190,48 грн. є 2000 рік, а суми 158834 грн. - 2001 рік. Загальна сума за ці роки становить 227024,48 грн..
Позивач звернувся із заявою № 43 від 13.11.2007 року до відповідача про списання вказаної заборгованості. Листом № 19107/10/17-114 від 21.11.2007 року ОДПІ відмовлено в списані податкового боргу у зв’язку з відсутністю на це підстав.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.
На підставі підпункту „в” підпункту 18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.
Під терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
В силу п/п.15.1.1 п.15.1 ст.15 зазначеного Закону строк давності у податкових правовідносинах складає 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Акти податкових перевірок позивача № 41/210/232/25011453 від 15.03.2005 року та № 13 ДСК/232/25011453 від 31.05.2006 року дозволяють встановити, що станом на 31.12.2003 року та 31.12.2004року заборгованість позивача по податку з доходів фізичних осіб за період 2000-2001 роки в розмірі 227024,48 грн. є безнадійною, оскільки витік строк давності для її стягнення.
Станом на 31.12.2003року, на 31.12.2004року та на момент вирішення спору є діючими норми Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” про списання безнадійного податкового боргу.
Заперечення відповідача про те, що заборгованість позивача з податку на доходи фізичних осіб не є податковим боргом, суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.
Спірна заборгованість позивача виникла у зв’язку неперерахуванням позивачем податку, встановленого Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", який діяв на момент виплати доходів громадянам.
Відповідно до ст.10 вказаного Декрету підприємства, установи і організації усіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць.
Зазначені юридичні і фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.
Згідно з п.2 ст.19 зазначеного Декрету підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані, зокрема, своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати.
Крім того, підпунктом 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, Законом передбачені фінансові санкції.
Отже, наведеними нормами чітко встановлено зобов’язання підприємства своєчасно і у повному обсязі перераховувати утриманий прибутковий податок до бюджету.
Підпунктами 3.2.1, 3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Наведене дозволяє зробити висновок про те, що кошти бюджетного фонду, до яких належить податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок з доходів громадян), стягуються з утримувача такого податку саме як податковий борг. Отже, норми Закону про списання безнадійного податкового боргу поширюються на заборгованість підприємства з прибуткового податку громадян (податку на доходи фізичних осіб).
Посилання відповідача на те, що за даними картки особового рахунку позивача відсутній безнадійний податковий борг, суд вважає неправомірним, оскільки з цими обставинами право платника податків на списання боргу Закон не пов’язує, а крім того, складені відповідачем акти перевірок спростовують відсутність заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги суд визнає обґрунтованими, оскільки наявність фактичних та правових підстав для їх задоволення підтверджується матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 94, 160-163, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Зобов’язати Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію в Дніпропетровській області списати безнадійний податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоряна" по податку з доходів фізичних осіб за період 2000-2001 роки в розмірі 227024,48 грн..
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.Кеся
Постанову підписано у повному обсязі 04.02.2008року