ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2008 Справа № Б26/139/03
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,
секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,
за участю представників:
від боржника –Шарахматова Т.Є., довіреність від 22 січня 2007 року № 08; Ревнуков В.М., довіреність від 04 грудня 2007 року № 90; Горбова О.І., протокол від 30 листопада 2007 року № 13;
від кредиторів:
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” –Овчарук О.О., довіреність від 29 грудня 2007 року № 243/10;
ТОВ “Транспортно-інвестиційні технології” –Любименко І.В,, довіреність від 01листопада 2007 року б/н;
Українсько-кіпрське ТОВ з ІІ “Байп Ко ЛТД” –Литвиненко Н.А., довіреність від 25 грудня 2007 року № 25/12;
ЗАТ “Нікопольський завод безшовних труб” – Шпигарева Є.В.. довіреність від 21 січня 2008 року № 38;
Корпорація НВІГ “Інтерпайп” –Шмалько Ю.О., довіреність від 30 липня 2007 року № 61;
Управління Пенсійного фонду –Мироненко О.В., довіреність від 09 січня 2007 року № 159/10-30;
ВАТ “Нікопольський завод технологічного оснащення” –Савін В.Г., довіреність від 22 травня 2007 року № 57;
ЗАТ “Сентравіс продакшн юкрейн” –Пашкова С.О., довіреність від 22 січня 2008 року № 5-10;
арбітражний керуючий –Єпіфанова О.Г., паспорт серії АЕ816024
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2007 року у справі № Б26/139/03
за заявою Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський південнотрубний завод” м.Нікополь Дніпропетровської області
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2007 року (суддя Камша Н.М.) затверджено мирову угоду у справі № Б26/139/03 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський південнотрубний завод”, укладену 24 жовтня 2007 року між боржником та комітетом кредиторів; провадження у справі припинено, керуючого санацією боржника Єпіфанову О.Г зобов’язано виконувати обов’язки керівника до призначення у встановленому порядку керівника боржника.
При винесенні ухвали господарський суд виходив із дотримання порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та відповідності мирової угоди чинному законодавству.
Не погодившись з вказаною ухвалою, кредитор –ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду.
В апеляційній скарзі кредитор зазначає, що ДК “Газ України” не була повідомлена про час та місце судового засідання, на якому затверджено мирову угоду. Також вказує, що в мировій угоді не визначено щорічних сум платежу по кожному кредитору, а тому сторонами не досягнуто згоди по всім істотним умовам.
Боржник –ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, ухвалу вважає законною і обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. У поданому відзиві зазначає, що Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає обов’язок суду повідомити про судове засідання всіх сторін мирової угоди, якими у даному випадку є члени комітету кредиторів, а не всі кредитори. Також зазначає, що мировою угодою чітко встановлено суми щорічного погашення вимог кредиторів з урахуванням принципу пропорційного задоволення вимог кредиторів
Кредитор –ТОВ з ІІ “Інтерпайп Ніко Тьюб” у поданому відзиві апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню. Зазначає, що сторонами мирової угоди є боржник і члени комітету кредиторів, який обраний зборами кредиторів і представляє їх інтереси. Також вказує, що право на визначення умов мирової угоди належить його сторонам, а господарський суд перевіряє законність та дотримання порядку її укладення та не може встановлювати доцільність чи недоцільність тих чи інших умов мирової угоди. Сторонами досягнуто домовленості щодо порядку і строків погашення заборгованості, а встановлення фіксованої по кожному періоду та по кожному кредитору суми погашення боргу закон не вимагає.
Представники інших кредиторів в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 23 січня 2008 року до 30 січня 2008 року.
Вислухавши пояснення представників кредиторів, боржника та керуючого санацією, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі № Б26/139/03 про банкрутство ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” порушено за заявою ВАТ ЕК “Дніпрообленерго” ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2003 року /а.с.1 т.1/.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в газеті “Голос України” від 24 грудня 2003 року № 243 /а.с.55 т.1/.
Ухвалою господарського суду від 12 травня 2004 року за результатами попереднього засідання затверджений реєстр вимог кредиторів боржника, призначено дату проведення перших загальних зборів кредиторів /а.с.112-115 т.1/.
21 травня 2004 року на перших загальних зборах кредиторів прийнято рішення про обрання комітету кредиторів у кількості 7 кредиторів /а.с.131-181 т.1/:
1. ЗАТ “Нікопольський завод безшовних труб “Нико-Тьюб”,
2. Нікопольська ОДПІ,
3. Управління ПФУ у м.Нікополі,
4. ЗАТ “Нікопольський завод нержавіючих труб”,
5. Корпорація “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп”,
6. ЗАТ “Нікопольський завод технологічного оснащення”,
7. Українсько-кіпрське ТОВ з іноземними інвестиціями фірма “Байп Ко. ЛТД”.
Ухвалою господарського суду від 12 липня 2004 року відкрито процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Єпіфанову О.Г. 27 травня 2005 року господарським судом затверджено план санації боржника. Строк процедури санації продовжувався господарським судом, останній раз –ухвалою від 02 липня 2007 року строк процедури санації було продовжено до 01 січня 2008 року /а.с.59-62 т.2, 165-166 т.6, 59 т.14/.
26 жовтня 2007 року до господарського суду надійшла заява керуючого санацією Єпіфанової О.Г. про затвердження укладеної мирової угоди у справі про банкрутство ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод”. До заяви додано мирова угода від 24 жовтня 2007 року, протокол засідання комітету кредиторів від 24 жовтня 2007 року № 48, список кредиторів /а.с.115-151 т.15/.
Згідно протоколу засідання комітету кредиторів ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” від 24 жовтня 2007 року № 48, на якому були присутні представники всіх членів комітету кредиторів, рішення про укладення мирової угоди прийнято одноголосно, доручено підписати мирову угоду від імені кредиторів голові комітету кредиторів, зобов’язано керуючого санацією направити мирову угоду на затвердження до господарського суду Дніпропетровської області /а.с.123-126 т.15/.
Мирова угода від 24 жовтня 2007 року підписана головою комітету кредиторів –представником корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” Коротковим А.М. та від імені боржника керуючим санацією боржника –арбітражним керуючим Єпіфановою О.Г. Підписи вказаних осіб скріплені печатками ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” та Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” відповідно /а.с.116-122 т.15/. До мирової угоди додаються додатки: Додаток № 1 – “Вимоги кредиторів, включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів ВАТ “НПТЗ”, Додаток № 2 –“Графік погашення кредиторської заборгованості четвертої черги реєстру вимог кредиторів 2008-2018 р.р.”.
Як вбачається із змісту мирової угоди від 24 жовтня 2007 року, її умовами передбачається задоволення (погашення) у повному обсязі вимог конкурсних кредиторів, віднесених до вимог четвертої черги задоволення в загальній сумі 97870872,88 грн. шляхом розстрочення виплат згідно затвердженого графіку (додаток № 2). Заборгованість другої, третьої, п’ятої та шостої черг в реєстрі кредиторів відсутня.
Згідно ст.ст.1, 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів –членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди від імені боржника приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.37 Закону мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
Як вірно зазначено господарським судом, мирова угода від 24 жовтня 2007 року укладена з додержанням встановленого положеннями Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порядку укладення мирової угоди, умови мирової угоди відповідають чинному законодавству, а підстави для відмови в затвердженні вказаної мирової угоди відсутні. Господарським судом перевірено правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення про укладення мирової угоди, порушень мирової угодою прав кредиторів або інших осіб не встановлено.
Висловлені в судовому засіданні заперечення щодо укладення та затвердження мирової угоди господарським судом відхилені правильно і обґрунтовано.
З урахуванням зазначеного судова колегія погоджується з висновком господарського суду про затвердження мирової угоди. Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді мирової угоди господарським судом судовою колегією не вбачається.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі кредитора ДК “Газ України”, судова колегія визнає безпідставними.
Як передбачено ч.2 ст.38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди. Господарський суд зобов’язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виниклі заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.
Відповідно до ч.9 ст.7 Закону при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.
Як встановлено ч.ч.3, 5 ст.35 Закону, рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів –членів комітету. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Таким чином, стороною мирової угоди є саме комітет кредиторів, який представляє інтереси всіх кредиторів, а не кожний кредитор окремо. У судовому засіданні при розгляді мирової угоди обов’язковою є участь сторін цієї мирової угоди, а саме –членів комітету кредиторів та боржника.
При цьому судова колегія вважає за необхідне відмітити, що виходячи із змісту абз.2 ч.2 ст.38 Закону йдеться про обов’язок господарського суду заслухати заперечення щодо укладення мирової угоди кредитора, який приймав участь у засіданні комітету кредиторів, тобто члену комітету кредиторів.
Судова колегія також визнає неспроможним посилання скаржника на порушення прав сторони, передбачених ст.22 ГПК України щодо права на участь у господарських засіданнях.
Згідно ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до ст.1 Закону сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).
Положення Закону про банкрутство, норми якого є спеціальними, зобов’язують господарський суд повідомити про дату розгляду мирової угоди сторін мирової угоди –членів комітету кредиторів як представника інтересів всіх кредиторів, повідомлення про дату розгляду мирової угоди кожного кредитора Законом не передбачено.
Також, судова колегія визнає необґрунтованими твердження скаржника про порушення прав кредиторів, недосягнення сторонами згоди по всім істотним умовам у зв’язку з не визначенням щорічних сум погашення по кожному кредитору.
Відповідно до ст.638 ЦК України, ст.180 ГК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно ч.4 ст.37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Отже, Законом не встановлено, що сторони мирової угоди повинні визначати розміри виконання зобов’язань боржника у фіксованій або щорічній сумі платежу в розрізі по кожному кредитору. Виходячи із змісту ст.638 ЦК України, ст.180 ГК України та ст.ст.35, 37 Закону про банкрутство, сторони повинні були погодити умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, тобто домовитись щодо розміру, порядку і строку виконання зобов’язань боржника. Оскільки ні одна із сторін мирової угоди не наполягала на встановленні в мировій угоді щорічної суми платежу в розрізі по кожному кредитору, то така умова не є істотною для укладення оскаржуваної мирової угоди по цій справі.
Відповідно до ч.3 ст.31 Закону про банкрутство у разі недостатності коштів для повного задоволення всіх вимог кредиторів однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать сумі вимог однієї черги. Вищевказаною нормою Закону закріплений принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів.
Також, згідно ч.3 ст.36 Закону, для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.
Мировою угодою від 24 жовтня 2007 року з додатками встановлений розмір вимог кожного кредитора та визначено суми щорічного погашення частки вимог виходячи із пропорційного погашення вимог кожного кредитора відповідно до щорічного відсотку погашення загальної суми боргу.
Таким чином, мирова угода права кредиторів або інших осіб не порушує, закріплює умови погашення вимог кредиторів та розрахунку із дотриманням вимог Закону та спрямована на реальне настання правових наслідків.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що господарським судом з’ясовані всі фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, ухвала господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105, 106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2007 року у справі № Б26/139/03 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” –без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді Л.М.Білецька
І.М.Науменко