ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2008 Справа № 18/244
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,
секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача –Чичотка В.В., довіреність від 01 листопада 2006 року № 17;
від відповідача –Суденко Р.В., довіреність від 18 грудня 2007 року № 2;
від третьої особи –Гончаренко С,М., довіреність від 10 вересня 2007 року б/н;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Олександрія Кіровоградської області
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 листопада 2007 року у справі № 18/244
за позовом Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Олександрія
до Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра”, м.Київ
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Олександрія-хліб”, с.м.т.Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області
про визнання договору іпотеки недійсним та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28 листопада 2007 року у справі № 18/244 (суддя Тимошевська В.В) у задоволенні позовних вимог ЗАТ “Агропромислова компанія” відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсним спірного договору іпотеки від 01 липня 2005 року № 0320050107006 за викладеними позивачем обставинами, оскільки предметом іпотеки комплекс виробничих будівель та споруді обладнання елеватора, які розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, наданій для обслуговування вказаних виробничих будівель та споруд.
Не погодившись з рішенням суду, позивач –ЗАТ “Агропромислова компанія”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що за змістом договору земельна ділянка, на якій розташовані передані в іпотеку будівлі та споруди, також є предметом іпотеки. Проте в договорі не зазначено цільового призначення вказаної земельної ділянки, що є згідно п.3 ч.1 ст.18 Закону України “Про іпотеку” істотної умовою договору іпотеки земельної ділянки, у зв’язку з чим на підставі ч.2 ст.18 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст.203, 215 ЦК України договір повинен бути визнаний недійсним.
Відповідач –ВАТ КБ “Надра”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, вважає скаргу безпідставною і необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає, що сторонами в договорі іпотеки визначені всі передбачені законом істотні умови, в тому числі цільове призначення змеленої ділянки, на якій розташований предмет іпотеки. В договору зазначено про надання земельної ділянки для обслуговування виробничих будівель та споруд, що підтверджує належність вказаної ділянки за цільовим призначенням до земель промисловості.
Третя особа –ТОВ “Торговий дім “Олександрія-Хліб”, у поданому відзиві апеляційну скаргу позивача підтримав за викладеними в ній обставинами, просить її задовольнити, а рішення господарського суду скасувати. Зазначає, що в іпотечному договорі не зазначено цільового призначення земельної ділянки, що є істотною умовою договору, а тому договір має бути визнаний недійсним.
В порядку ст.77 ГПРК України, у зв’язку неявкою в судове засідання представників позивача і відповідача розгляд справи відкладався з 16 січня 2008 року до 30 січня 2008 року.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, 01 липня 2005 року між відповідачем –ВАТ КБ “Надра” (іпотекодержатель) та позивачем –ЗАТ “Агропромислова компанія” (іпотекодавець) укладений договір іпотеки № 0320050107006, який посвідчено нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1797 /а.с.14-18/.
Вказаний договір іпотеки забезпечує вимоги відповідача, що випливають з договору кредитної лінії від 01 липня 2005 року № 0320050107006, укладеного між відповідачем та ТОВ “ТД “Олександрія-Хліб”, відповідно до якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування 10000000 грн.
Згідно договору предметом іпотеки є комплекс виробничих будівель та споруд, і обладнання Елеватора згідно з додатком № 1, що є невід’ємною частиною даного договору, розташованого за адресою: Олександрійський район, селище Шарівка, вул.Садова, 1-А. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Іпотека також поширюється на належну іпотекодавцю на праві оренди земельну ділянку, на якій розташовані відповідні будівлі та споруди і яка необхідна для використання цієї будівлі за цільовим призначенням.
Предмет іпотеки знаходиться у власності іпотекодавця, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 14 лютого 2002 року, виданого Виконавчим комітетом Шарівської сільської ради Олександрійського району, зареєстрованого Олександрійським МБТІ 14 лютого 2002 року за реєстровим номером 130 (п.1.5 договору).
Право оренди на земельну ділянку, на якій розташовано предмет іпотеки, підтверджується Договором оренди земельної ділянки строком на 20 років, посвідченим приватним нотаріусом Олександрійського нотаріального округу від 20 липня 2004 року. Земельна ділянка надана для обслуговування виробничих будівель та споруд (п.1.7 договору).
В матеріалах справи /а.с.19-28/ міститься копія вищезазначеного договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано предмет іпотеки. У вказаному договорі оренди зазначено (п.п.1, 14, 15), що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування виробничих будівель та споруд, цільове призначення земельної ділянки –землі промисловості.
В жовтні 2007 року позивач –ЗАТ “Агропромислова компанія” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ВАТ КБ “Надра”, в якому просив договір іпотеки від 01 липня 2005 року недійсним з моменту кладення.
В обґрунтування своїх вимог посилався на відсутність в договорі іпотеки умови щодо цільового призначення земельної ділянки, що не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.18 Закону України “Про іпотеку” та є підставою для визнання договору недійсним згідно з ч.2 ст.18 вказаного Закону.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Загальні підстави визнання право чину недійсним встановлені ст.215 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності з положеннями ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Окремим видом застави є іпотека –застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст.575 ЦК України).
Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері застави нерухомого майна –іпотеки, є Закон України “Про іпотеку”.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України “Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України “Про іпотеку” іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та повинен містити істотні умови, що передбачено даною статтею. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних у вказаній у цій статті істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Як вірно зазначено в рішенні господарського суду при відмові в задоволенні позову про визнання спірного договору іпотеки недійсним, обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочину, не вбачається.
Посилання позивача як на підставу визнання іпотечного договору недійсним на відсутність в договорі вказівки про цільове використання земельної ділянки судова колегія визнає неспроможним.
Згідно договору предметом іпотеки є комплекс виробничих будівель та споруд, і обладнання елеватора, що належить позивачу (іпотекодавцю) на праві власності.
Земельна ділянка, на якій розташовані відповідні будівлі і споруди, що є предметом іпотеки, належить позивачу на праві оренди на підставі відповідного договору оренди, укладеного 20 липня 2004 року, орендодавцем земельної ділянки є Шарівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області.
Як передбачено ч.4 ст.6 Закону України “Про іпотеку” в редакції, що діяла на момент укладення спірного іпотечного договору, у разі передачі в іпотеку будівлі (споруди) іпотека також поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда) і яка необхідна для використання цієї будівлі (споруди) за цільовим призначенням. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі і була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на предмет іпотеки його новий власник набуває права і обов’язки іпотекодавця за правочином, яким встановлено умови оренди (користування). Аналогічні положення містяться у чинній редакції Закону.
Отже, відповідно до положень Закону, при передачі в іпотеку будівлі (споруди), відповідна земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, передається в іпотеку лише у випадку, якщо вона належить іпотекодавцю на праві власності. Якщо ж ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), вказана земельна ділянка в іпотеку не передається. У даному випадку іпотека поширюється на земельну ділянку в частині захисту прав нового власника предмету іпотеки щодо оренди (користування) цієї земельної ділянки.
Таким чином, земельна ділянка, на якій розташовані відповідні будівлі і споруди, у даному випадку не є предметом іпотеки, зазначення у спірному договорі про поширення іпотеки на земельну ділянку є похідним, оскільки у даному випадку йдеться про право оренди на земельну ділянку, надану для обслуговування виробничих будівель та споруд (п.1.7 договору).
З урахуванням зазначеного, оскільки земельна ділянка не є предметом іпотеки, зазначення її цільового використання як істотної умови спірного договору на підставі п.3 ч.1 ст.18 Закону про іпотеку не є обов’язковим.
Крім цього, судова колегія вважає за необхідне відмітити, що договір іпотеки від 01 липня 2005 року містить посилання на договір оренди земельної ділянки від 20 липня 2004 року, яким визначено цільове призначення земельної ділянки (землі промисловості). Також, в договорі іпотеки зазначено, що земельна ділянка надана для обслуговування виробничих будівель та споруд, що у відповідності до ст.ст.19, 65, 66 ЗК України свідчить про віднесення вказаної земельної ділянки за цільовим призначенням до категорії земель промисловості.
На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що господарським судом з’ясовані всі фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2007 року у справі № 18/244 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія” –без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді Л.М.Білецька
І.М.Науменко