У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.01.08 Справа №8/484/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Колодій Н.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників: позивача Непомнящий Я.В., довіреність №38 від 10.05.2007р.; відповідача: Вишнивецька Ю.В., довіреність №11/юр від 01.08.2007р.; Сльота О.В., довіреність №2/юр від 16.05.2007р.;представник третьої особи не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агротон» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.11.2007р. у справі № 8/484/07;
за позовом: Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк «БІГ Енергія», м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємства «Агротон», м. Запоріжжя
третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Зоря», с. Солонці Миргородського району Полтавської області;
про звернення стягнення на заставлене майно
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк «БІГ Енергія» було подано позов до Приватного підприємства «Агротон» про звернення стягнення на майно – трактор колісний Білорус-892, 2005 року випуску, зав. №90800638, двигун №169282 та трактор колісний Білорус-82.1, 2006 року випуску, зав. №80829511, двигун №703150, яке належить відповідачу, з метою стягнення заборгованості за договорами факторингу валютних цінностей №05/FLT-41-06-05 від 29.06.2005 р. та №05/FLT-096-10-06 від 20.10.2006 р. Позивач також просить встановити спосіб реалізації майна із застосуванням процедури, передбаченої ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме, продаж вищевказаних тракторів позивачем (заставодержателем) від імені відповідача (заставодавця) шляхом укладення договору купівлі-продажу з третьою особою (покупцем).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2007 р. у справі №8/484/07 (суддя Попова І.А.) провадження по справі було припинено на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, тобто у зв’язку з відсутністю предмету спору. Цією ж ухвалою судові витрати по справі в сумі 1918,06 грн. покладені на відповідача, з тих підстав, що спір доведено до судового розгляду внаслідок його неправомірних дій.
Ухвала суду мотивована тим, що на час розгляду справи сума боргу, за якою заявлено про звернення стягнення на заставлене майно відповідача, сплачена іншим поручителем боржника на підставі договору поруки.
Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою суду в частині розподілу судових витрат, у поданій апеляційній скарзі ПП «Агротон», відповідач у справі, вказує на те, що ухвала прийнята при неповному з’ясуванні обставин. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що самим позивачем були порушені умови договору поруки №10 від 18.07.2007р., оскільки строк виконання поручителем свого зобов’язання з перерахування коштів за таким договором був встановлений на протязі 7 днів по пред’явленню письмового повідомлення кредитора, але не пізніше 10.10.2007 р. Заборгованість по лізинговим платежам була погашена поручителем до цієї дати, в той час, коли процес звернення стягнення на предмет поруки позивач почав 05.09.2007 р. Просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.11.2007р. у справі №8/484/07 скасувати в частині стягнення з відповідача судових витрат в сумі 1918,06 грн. і покласти судові витрати на позивача.
ВАТ Банк «БІГ Енергія», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів. Зазначає зокрема, що позов про звернення стягнення на майно було подано позивачем до господарського суду у зв’язку з невиконанням боржником (ПСП «АФ «Зоря»), майновим поручителем якого виступив відповідач (ПП «Агротон»), зобов’язань за договорами факторингу, які забезпечувала застава. Отже, позивач правомірно подав позов до суду про звернення стягнення на предмет застави. Спір доведено до суду саме з вини відповідача, оскільки останній відмовився реалізувати предмет застави у добровільному порядку з метою погашення заборгованості ПСП «АФ «Зоря». Порука, яка укладена з іншим суб’єктом господарювання, і як самостійний вид забезпечення, не має відношення до звернення стягнення на предмет застави. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.11.2007р. у справі №8/484/07 – без змін.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №125 від 30.01.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Хуторного В.М. (головуючий), Колодій Н.А., Мойсеєнко Т.В., якою вона прийнята до свого провадження.
В судовому засіданні представники позивача і відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу. В судовому засіданні 30.01.2008 р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як зазначалось вище, позивачем заявлені вимоги про звернення стягнення на заставлене майно (трактори) та встановлення способу реалізації такого майна.
Такі вимоги обґрунтовувалися наявністю спірних правовідносин, що виникли між позивачем, відповідачем та третьою особою на підставі договору фінансового лізингу №А0227 від 09.06.2005 р., договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-41-06-05 від 29.06.2005 р., договору застави №05/FLT-41-06-05 від 29.06.2005 р., договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-096-10-06 від 20.10.2006 р., договору застави №05/FLT-096-10-06 від 20.10.2006 р.
Зокрема, як послався позивач, з 01.11.2006 р. лізингоодержувачем (ПСП «Агрофірма «Зоря») неналежним чином виконувались умови договору фінансового лізингу №А0227 від 09.06.2005 р. щодо сплати лізингових платежів, право на отримання яких позивач набув за договорами факторингу валютних цінностей №05/FLT-41-06-05 від 29.06.2005 р. і №05/FLT-096-10-06 від 20.10.2006 р. Як наслідок, позивач на підставі договорів застави №05/FLT-41-06-05 від 29.06.2005 р. і №05/FLT-096-10-06 від 20.10.2006 р. набув право звернути стягнення на предмет застави, оскільки пунктами 2.1.3 договорів застави передбачено, що заставодержатель (позивач) має право звернути стягнення на предмет застави у разі несплати (несвоєчасної сплати, у т.ч. неповної) боржником (ПСП «Агрофірма «Зоря») належних лізингових платежів. Крім того, пунктами 2.4.1 договорів застави передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань боржника за договором лізингу або за зверненням заставодержателя у 10-денний термін з дати такого звернення заставодавець (відповідач) зобов’язується здійснити відчуження предмета застави на користь заставодержателя, або передати довіреність на право вилучення та відчуження предмету застави уповноваженій особі заставодержателя.
Так, позивачем було пред’явлено відповідачу і третій особі повідомлення від 26.03.2007 р. за №761 про порушення боржником зобов’язання за договором фінансового лізингу №А0227 від 09.06.2005 р. В зазначеному повідомленні містилась вимога про передачу предметів забезпечувального обтяження представникам ВАТ Банку «БІГ Енергія» за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівна протягом 30 днів від дати реєстрації звернення стягнення (26.03.2007 р.) та відшкодування витрат за внесення заставодержателем запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про звернення стягнення на предмети застави.
Фактично відповідачем було відмовлено позивачу у задоволенні вимоги про передачу предметів забезпечувального обтяження. Як наслідок, у позивача в порядку ст. ст. 1, 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 572, 589 ЦК України виникли підстави для здійснення заходів щодо звернення стягнення на майно, зазначене в договорах застави №05/FLT-41-06-05 від 29.06.2005 р. і №05/FLT-096-10-06 від 20.10.2006 р. у судовому порядку.
У відповідності зі ст. 590 ЦК України, ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідачем у встановлений договорами застави строки не були вчинені дії, передбачені пунктами 2.4.1 цих договорів, то позивач звернувся з позовом в суд за захистом свого права шляхом звернення стягнення на заставлене майно та встановлення способу реалізації такого майна.
З викладених вище обставин справи вбачається, що даний судовий спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, у зв’язку з чим судом першої інстанції в порядку ст. 49 ГПК України правомірно покладені судові витрати на ПП «Агротон».
Що ж стосується договору поруки №10 від 18.07.2007р., укладеного між позивачем (кредитор) і ФГ «Татарчук А.П.» (поручитель), та на який посилається скаржник в апеляційній скарзі, то слід зазначити, що існування вказаного договору і закріплення в п.2.2 цього договору строків переказу поручителем кредитору грошових коштів, ніяким чином не впливає на вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі, оскільки спірні правовідносини сторін виникли ще до укладення зазначеного договору поруки. Звернення позивача з позовом в суд 20.09.2007 р., тобто до дати, зазначеної в п. 2.2 договору поруки (10.10.2007 р.), не свідчить про те, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, оскільки останнім висувались вимоги, що випливають з умов договорів застави №05/FLT-41-06-05 від 29.06.2005 р. і №05/FLT-096-10-06 від 20.10.2006 р. (сторонами якого є позивач і відповідач), а не з умов договору поруки №10 від 18.07.2007р., поручителем за яким є ФГ «Татарчук А.П.». Тобто, позовні вимоги у справі ґрунтувались на невиконанні відповідачем умов договорів застави, а не на невиконанні зобов’язаною особою умов договору поруки. Таким чином, спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п.11 ст.80 ГПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи сума боргу, за якою заявлено про звернення стягнення на заставлене майно відповідача, сплачена іншим поручителем боржника на підставі договору поруки №10 від 18.07.2007 р., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 05.10.2007р. на суму 112600 грн.
Отже, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни ухвали місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агротон» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.11.2007 р. у справі №8/484/07 – без змін.
Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 31.01.2008 р.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Колодій Н.А. Мойсеєнко Т. В.