СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
23 січня 2008 року | Справа № 2-26/5687-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: Жарук С.В. дов. № 178 від 26.05.2005 року
відповідача: Кохович А.В. дов. № 44 від 16.08.2005 року;
розглянувши апеляційну скаргу Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 03 жовтня 2005 по справі № 2-26/5687-2005
за позовом Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук (вул. Київська, 150, смт.Гресівський, місто Сімферополь, 95493)
до Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" (вул. Київська, 150, місто Сімферополь, 95000)
про звільнення приміщень
ВСТАНОВИВ:
Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" про звільнення приміщень, займаних відповідачем за адресою: м.Сімферополь, вул.Київська, 150. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що договір оренди приміщень від 27.12.1994 року припинив свою дію, у зв`язку з чим, правові підстави для подальшого зайняття приміщень відсутні.
Заявою від 14.06.2005 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір оренди № 23-АР-99 від 28.12.1994 року, договір оренди б/н від 25.10.1995 року та зобов`язати відповідача звільнити займані приміщення.
Рішенням господарського суду АР Крим від 03.10.2005 року у справі № 2-26/5687-2005 позов Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук до Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" задоволено частково. Суд визнав недійсним договір оренди № 23-АР-99 від 28.12.1994 року, укладений між Інститутом ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук та Українською інтернаціональною компанією з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь", а також зобов`язав відповідача звільнити займані приміщення загальною площею 1400,9 кв.м., розташованих за адресою: м.Сімферополь, вул. Київська, 150. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди б/н від 25.10.1995 року, укладеного між сторонами у справі, відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Українська інтернаціональна компанія з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" звернулась з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення в частині спонукання відповідача до звільнення займаних приміщень скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2005 року провадження у справі № 2-26/5687-2005 було зупинено до вирішення по суті іншого - пов'язаного з даною справою спору - у справі № 2-29/1641-2006 за позовом Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" до Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук про спонукання продовжити договірні відносини.
У зв`язку з усуненням обставин, які потягли зупинення провадження у даній справі, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2008 року апеляційне провадження було поновлено.
У судове засідання, призначене на 23.01.2008 року, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника. Однак, судовою колегією прийнято до уваги той факт, що заявлене клопотання не підтверджено належними доказами, які б свідчили про дійсну неможливість участі представника відповідача у судовому засіданні. Судова колегія зазначає, що у разі неможливості прибуття у судове засідання, сторона у справі, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не позбавлена можливості надавати свої вимоги і заперечення в письмовому вигляді.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції визнав можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
27.12.1994 року між Кримським аграрним інститутом Української Академії аграрних наук та Українською інтернаціональною компанією з газифікації та будівництва „Колесников-Контіненталь” (правонаступник АТ „Крим-Континенталь”) був укладений договір оренди, відповідно до якого позивач надав у користування відповідачу нежитлові приміщення у будівлі, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 150, загальною площею 1400,9 кв.м.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.07.1999 року до договору оренди від 27.12.1994 року, яка була підписана обома сторонами, вказаному договору оренди від 27.12.1994 року було привласнено номер 23-АР-99(а.с. 38).
Отже, господарським судом АР Крим правомірно встановлено, що між сторонами у даній справі був укладений договір оренди нежитлових приміщень від 27.12.1994 року, якому відповідно до додаткової угоди був привласнений № 23-АР-99.
Відповідно до пункту 3.1 Статуту Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук, інститут є бюджетною організацією та заснований на державній власності.
Отже, до правовідносин, що виникли між сторонами внаслідок укладення спірного договору оренди судова колегія вважає за необхідне застосувати положення Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законом з регулювання таких правовідносин.
Відповідно до пункту 13 спірного договору, строк дії договору оренди встановлюється у 10 років з дня його підписання.
Дослідивши обставини справи, судом першої інстанції вірно не прийняті до уваги посилання відповідача про те, що акт прийому-передачі був підписаний 22.11.1995 року, тобто строк дії договору починає свій перебіг з часу підписання акту прийому-передачі. Фактично 27.12.2004 року строк дії договору оренди був припинений.
Згідно з Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України від 2003 року, щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Цивільного кодексу України від 2003 року.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;
У даному випадку заявленою позивачем підставою для визнання недійсним договору оренди є відсутність у Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук дієздатності на укладення договору оренди.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Статуту Інституту встановлено, що майно Інституту знаходиться у державної власності та закріплене за Інститутом на праві оперативного управління. Пунктом 4.4. встановлено, що будь-яка платна передача іншим установам, підприємствам, громадянам будівель, житла, споруд та приміщень керівництво Інституту може здійснювати у встановленому законом порядку за умовою письмової згоди Академії.
Тобто, спірний договір мав бути погоджений із Українською Академією аграрних наук. Доказів з такого погодження або наступного схвалення судом на час розгляду справи не надано.
Навпаки, матеріали справи свідчать, що спірний договір був укладений всупереч встановленому порядку. Так, із змісту від Листа 21.04.2005 року вих. №12-7/191 Української Академії аграрних наук вбачається, що такого дозволу надано не було, оскільки будь-яка інформація про укладення договору оренди у Української академії аграрних наук відсутні (а.с.100).
Пунктом 4.7 Статуту Інституту встановлено, що Інститут має право здавати в оренду майно та приміщення, що не використовуються у наукових виробничих цілях на корисних для себе умовах. Проте, Інститут має дотримуватися законодавства, що регулює орендні правовідносини, розцінок місцевих органів власті та управління про розцінки орендної плати, плати за комунальні послуги. Крим того, відповідно вказаному пункту Статут, Інститут має кожний рік переукладати орендні договору відповідно до умов господарювання.
Крім того, згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання (під останнім слід розуміти й господарські договори) може бути повністю або у частині визнано судом недійсним на вимогу однієї з сторін за зобов'язанням у разі, якщо таке зобов'язання укладено учасниками господарських відносин або хоча б одним з них господарської компетенції, тобто спеціальної правосуб'єктності. Під зазначеною компетенцією розуміється сукупність господарських прав та обов'язків, які має суб'єкт господарювання чи інший учасник господарських відносин. Зміст вказаної компетенції складається з прав та обов'язків, встановлених законодавством та статутними документами. Отже, за умовою, якщо суб'єкт господарювання вийшов за межі своєї компетенції при укладенні господарських договорів, то таке зобов'язання може бути визнане недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Проте, судова колегія погоджується з висновком господарського суду АР Крим про те, що оскільки спірний договір є недійсним, до нього не можуть бути застосовані правила частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши обставини справи у повному обсязі, судовою колегією встановлено, що провадженні господарського суду АР Крим знаходилась справа № 2-29/1641-2006 за позовом Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" до Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук про спонукання продовжити договірні відносини.
Так, рішенням господарського суду АР Крим від 11.04.2006 року у справі № 2-29/1641-2006 первісний позов Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" про спонукання до продовження договірних відносин було задоволено частково. У задоволенні зустрічного позову Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року рішення господарського суду АР Крим від 14.04.2006 у справі №2-29/1641-2006 було скасовано, прийнято нове рішення. У задоволенні первісного позові Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництву "Колесніков-Контіненталь" про спонукання продовжити договірні відносини строком на десять років відмовлено.
Зустрічний позов Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук до Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництву "Колесніков-Контіненталь" про визнання договору оренди від 25.10.95 та застосування наслідків було задоволено. Визнано недійсним договір оренди від 25.10.1995 року, укладений між Інститутом ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук та Акціонерним товариством "Крим - Контіненталь", а також застосовано наслідки визнання договору недійсним шляхом зобов`язання Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництву "Колесніков-Контіненталь" повернути приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 150, площею 1409 кв. м. на 4-му поверсі Інституту ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук.
Під час розгляду справи № 2-29/1641-2006 Севастопольський апеляційний господарський суд виходив з того, що спірний договір не містить в собі необхідних для такого виду угод істотних умов, а Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української Академії аграрних наук не мав необхідних повноважень на його укладення строком на десять років, тому договір від 25.10.1995 року визнано недійсним із застосуванням наслідків недійсності договору шляхом зобов`язання Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництву "Колесніков-Контіненталь" повернути займані приміщення.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року у справі №2-29/1641-2006 залишено без змін.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про те, що, на момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі, господарський суд АР Крим належним чином дослідив обставини справи та вірно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим, підстави для скасування рішення від 03.10.2005 року відсутні.
Судовою колегією також встановлено, що 08.11.2006 року Старшим державним виконавцем ДВС в Залізничному районі м.Сімферополя було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду у справі № 2-29/1641-2006 та звільнення приміщень загальною площею 1409,00 кв.м., розташованих за адресою: м.Сімферополь, вул. Київська, 150.
Оскільки предметом спору у даній справі є також звільнення приміщень загальною площею 1409,00 кв.м., розташованих за адресою: м.Сімферополь, вул. Київська, 150, підстави для повторної видачі наказів про примусове виконання рішення суду та повторного здійснення виконавчого провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництва „Колесніков-Континенталь” залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2005 року у справі № 2-26/5687-2005 залишити без змін.
Наказ про примусове виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2005 року у справі № 2-26/5687-2005 визнати таким, що не підлягає видачі.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова