ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 червня 2011 року 14:49 № 2а-2610/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Стець Я. В. розглянувши у судовому засіданні позов та надані сторонами матеріали
за позовомОСОБА_1
до старшого інженера Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києва Галенди Романа В’ячеславовича
треті особиГоловне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень –примусу на усунення порушень вимог пожежної безпеки від 04.02.2010 р.
за участю представників сторін:
від позивачаПодосінов А. О. (за договором про надання юридичних послуг від 17.02.2011 року)
від відповідача ОСОБА_3 (довіреність №б/н від 03.06.2011 року)
від третьої особи ОСОБА_3 (довіреність № 16/12/2468 від 06.04.2011 року)
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до старшого інженера Голосіївського Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києва (надалі - РУГУ МНС України в м. Києві) Галенди Романа В’ячеславовича, з позовними вимогами про:
1. Визнати протиправним припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки від 04.02.2010 р., який був винесений старшим інженером Голосіївського Голосіївського РУГУ МНС України в м. Києві Галендою Романом В’ячеславовичем.
2. Скасувати припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки від 04.02.2010 року, який винесений старшим інженером Голосіївського РУГУ МНС України в м. Києві Галендою Романом В’ячеславовичем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2011 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до попереднього судового розгляду. 15.03.2011 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було закінчено підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2011 року було задоволено клопотання Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві та залучено їх в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 22.06.2011 року.
В судове засідання з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить позов задовольнити, оскільки вважає що старшим інженером Голосіївського РУГУ МНС України в м. Києві Галендою Р. В. було незаконно винесено припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки від 04.02.2010 року, чим порушено права та інтереси позивача.
В судове засідання з’явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечує повному обсязі, та просить відмовити позивачу, оскільки позивачем було винесений припис відповідно до положень чинного законодавства, а також в зв’язку із тим, що оскаржуваний припис жодним чином не зачіпає права та інтереси позивача.
В судове засідання з’явився представник третьої особи, які проти позовних вимог заперечують в повному обсязі, та просять відмовити позивачу, оскільки старшим інженером Голосіївського Голосіївського РУГУ МНС України в м. Києві Галендою Р. В. було винесений припис відповідно до положень чинного законодавства, а також в зв’язку із тим, що оскаржуваний припис жодним чином не зачіпає права та інтереси позивача.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.104 КАС України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Як було встановлено в судовому засіданні, на адресу начальника Голосіївського РУГУ МНС в м. Києві надійшов лист Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в м. Києві №3/5-297 від 15.01.2010 року, з проханням провести перевірку в межах компетенції щодо використання приміщення на 1-му поверсі пожежно-технічним нормам в буд 58-а по вул. Ломоносова в м. Києві.
На виконання запиту УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві було видало наказ №3 від 04.02.2010 року, яким було доручено проведення позапланової перевірки протипожежного стану приміщення на першому поверсі в житловому будинку ТОВ «Ліко-житлосервіс»по вул. Ломоносова, 58а державному інспектору з пожежного нагляду Голосіївського району м. Києва капітану служби цивільного захисту Галені Р. В. у термін 4-5 лютого 2010 року.
На виконання вказаного наказу, 04.02.2010 року державному інспектору з пожежного нагляду Голосіївського району м. Києва капітану служби цивільного захисту Галенді Р. В. було надано посвідчення (направлення) №226 на проведення позапланової перевірки приміщення на першому поверсі в житловому будинку ТОВ «Ліко-житлосервіс»по вул. Ломоносова, 58-а з метою здійснення держпожнагляду за дотриманням вимог пожежної безпеки встановлених законодавством, стандартами, нормами та правилами, згідно запиту ОБОЗ ГУ МВС України в м. Києві.
За результатами проведеної перевірки, старшим інспектором Голосіївського РУГУ МНС України в м. Києві, капітаном служби цивільного захисту Галенди Р. В. було надано директору ТОВ «Ліко-житлосервіс»Білану М. М. було надано припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки від 04.02.2010 року, в якому було вказано найменування заходів, які мали бути вчинені.
Позивач оскаржує припис старшого інспектора Голосіївського РУГУ МНС України в м. Києві, капітана служби цивільного захисту Галенди Р. В., який було надано директору ТОВ «Ліко-житлосервіс»Білану М. М., оскільки вважає що воно порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положення вказаної статті Конституції більш детально до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №6-зп від 25.11.1997 «Щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст.248-2 Цивільного процесуального кодексу України»ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 КАС України).
Водночас, підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин, на регулювання яких видано спірний акт.
Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №781/11/13-10 від 01.06.2010 року «Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ», визначено, що юридична наука під нормативно-правим актом розуміє правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Водночас, другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Відповідно до положень ч.1 ст.5 Закону України «Про пожежну безпеку», власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду. При цьому, відповідно до положень ч.1 ст. 35 вищевказаного Закону саме особи яким надається припис, за невиконання вимог такого припису, можуть бути притягнуті до відповідальності згідно з чинним законодавством..
Як наслідок, в судовому засіданні було встановлено, що оскаржуваний припис за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки в ньому є чітка визначеність адресата та замовлення виникнення конкретних одноразових адміністративно-правових відносин.
Більше того, судом приймається до уваги факт, що був встановлений Голосіївським районним судом м. Києва в рішенні по справі №2-937/10, що було залишене в силі Апеляційним судом м. Києва, відповідно до якого запропоновані у приписі заходи пов’язані з діяльністю ТОВ «Ліко-житлосервіс»як житлово-експлуатаційної організації.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що припис старшого інспектора Голосіївського РУГУ МНС України в м. Києві, капітана служби цивільного захисту Галенди Р. В. від 04.02.2011 року стосується прав та інтересів юридичної особи ТОВ «Ліко-житлосервіс», та його посадової особи - директора Білана М. М., а тому є актом індивідуальної дії, та не поширює свою дію на позивача.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну безпеку»державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України. На об'єктах приватної власності органи державного пожежного нагляду контролюють лише умови безпеки людей на випадок пожежі, а також вирішення питань пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.
Відповідно до п.1.12 Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №59 від 6 лютого 2006 р. (надалі –Інструкція №59) державний пожежний нагляд - це наглядова діяльність спеціально уповноважених державних органів у сфері пожежної безпеки, пов'язана із здійсненням контролю за виконанням і додержанням вимог та вирішення інших встановлених законодавством питань у цій сфері
Крім того, відповідно до ст.7 Закону України «Про державну безпеку»та п.2.2.1 Інструкції №59, органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій, а також громадянами.
Відповідно до п.1.12 Інструкції №59 державний інспектор з пожежного нагляду - посадова особа органу державного пожежного нагляду, яка наділена законами та іншими нормативно-правовими актами повноваженнями щодо здійснення державного пожежного нагляд
Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України «Про державну безпеку»та п.2.3.3 Інструкції №59, державні інспектори з пожежного нагляду мають право давати (надсилати) посадовим особам підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки.
Водночас, суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_2, яка вказала, що старший інспектор Голосіївського РУГУ МНС України в м. Києві, капітан служби цивільного захисту Галенда Р. В. в перших числах лютого 2011 року здійснювався огляд приміщення на першому поверсі в житловому будинку ТОВ «Ліко-житлосервіс»по вул. Ломоносова, 58-а.
Як наслідок, в судовому засіданні було встановлено, що не спростовується позивачем, що відповідач діяв в межах чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає порушень чинного законодавства відповідачем, при прийнятті оскаржуваного припису, а отже, у задоволенні позовних вимог належить відмовити, оскільки при прийнятті спірного припису відповідач діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та не порушував права та охоронювані законом інтереси позивача. Більше того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, оскаржуваний припис ніяким чином не зачіпає прав та обов’язків позивача, не містить жодних приписів, які є обов’язковими для виконання позивачем.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Враховуючи що суб’єктом владних повноважень не були понесені витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню із позивача не підлягають.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В позовній заяві ОСОБА_1 до старшого інженера Голосіївського РУГУ МНС України в м. Києва Галенди Романа В’ячеславовича відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін