СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
28 січня 2008 року | м. Севастополь Справа № 2-22/8465.1-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Цуркан С.А.;
позивача: Підронова Є.В., довіреність №13/10-0 від 23.01.08;
відповідачів:
Інформаційного агентства "Крелком": Кулагіна М.С., довіреність №25/03 від 25.01.08;
приватного підприємства "Континент-Плюс": не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 13 листопада 2007 року у справі № 2-22/8465.1-2007
за позовом Прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, місто Сімферополь, 95000)
(вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, 95053)
до
1. Інформаційного агентства "Крелком" (вул. Севастопольська, 8-68, місто Сімферополь, 95011)
2. приватного підприємства "Континент-Плюс" (вул. Сергеєва-Ценського, 34, кв.19, місто Сімферополь, 95000)
про визнання недійсною угоди
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурору м. Сімферополя, діючи в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, звернувся до суду з позовом про визнання недійсною угоди купівлі-продажу санаторно-курортних путівок та надання туристичних послуг, укладеної 01.06.2002 між підприємством "Континент –Плюс" та Інформаційним агентством "Крелком" с метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, застосування наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України, стягнення з Інформаційного агентства "Крелком" в доход держави вартості санаторно-курортних путівок у розмірі 35000 грн., стягнення з підприємства "Континент –Плюс" на користь Інформаційного агентства "Крелком" 35000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена угода у відповідності до статті 207 Господарського кодексу України підлягає визнанню недійсною як така, що вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Справа була неодноразово предметом судового розгляду в судових установах різних інстанцій.
Востаннє, постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2007 року у справі № 2-22/8465.1-2007А відмовлено у задоволенні позову прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до Інформаційного агентства "Крелком", приватного підприємства "Континент-Плюс" про визнання недійсною угоди.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнити.
У судове засідання, призначення на 28 січня 2008 року, представник приватного підприємства "Континент-Плюс" не з'явився.
Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія визнала достатніми наявні у справі матеріали для розгляду справи по суті за відсутністю представника приватного підприємства "Континент-Плюс".
Переглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представників податкового органу, прокуратури міста Сімферополя, представника агентства „Крелком”, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції повністю відповідає вимогам принципу законності та обґрунтованості судових рішень з огляду на наступні обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, 1 червня 2002 року між підприємством "Континент-Плюс" та Інформаційним агентством "Крелком" укладено договір купівлі-продажу санаторно-курортних путівок і надання послуг, умовами якого передбачено, що підприємство "Континент-Плюс" мало надати Інформаційному агентству "Крелком" санаторно-курортні путівки та санаторно-курортне обслуговування, а агентство "Крелком" повинно було узгодити відомості про прибуття відпочиваючих, провести оплату вартості отриманих путівок не пізніше ніж за 15 днів до заїзду.
Договір набирав чинності з моменту його підписання та діяв до 30 жовтня 2002 року (п.3.1 Договору).
Як вірно зазначено в судовому рішенні, на момент укладення даного договору діяли правила Цивільного кодексу УРСР, згідно зі статтею 41 якого угодами визнавались дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Статтею 49 цього кодексу передбачено, що недійсною визнається угода, яка була укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Відповідно до статті 151 Цивільного кодексу УРСР, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана була зробити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Під час розгляду спору набрав чинності новий Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частина 1 статті 208 Господарського кодексу України вказує, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов'язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (стаття 202 Цивільного кодексу України).
Цивільним законодавством України також встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують не момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Зі змісту статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як свідчать матеріали справи, а саме копія рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 березня 2003 року у справі № 2-1330/03, судом був задоволений позов прокурора м. Сімферополя, діючого в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції м. Сімферополя до підприємства "Континент - Плюс" та Гілевського І.В, щодо визнання недійсним статуту підприємства "Континент - Плюс", зареєстрованого Виконавчим комітетом Київської районної ради м. Сімферополя, з моменту реєстрації, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства "Континент - Плюс" № 00872023 з 14 січня 2002 року з моменту реєстрації. Дане рішення місцевого суду мотивоване тим, що Гілевський І.В., як засновник підприємства "Континент - Плюс", не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність в якості засновника та директора останнього.
Разом з тим, приймаючи до уваги вказаний факт, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення місцевого Центрального районного суду м. Сімферополя не може свідчити про наявність у підприємства "Континент - Плюс" та Інформаційного агентства "Крелком" під час укладення 01 червня 2002 року договору купівлі-продажу санаторно-курортних путівок і надання послуг протиправного умислу, як посилається на те позивач у справі.
Оскільки нормою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, колегія суду вважає, що наявність протиправного умислу сторін не може бути підтверджена лише рішенням місцевого районного суду про визнання установчих документів однієї із сторін угоди недійсними та скасування свідоцтва платника ПДВ, оскільки предметом дослідження у справі № 2-1330/03 було відповідність дій Гілевського І.В. та установчих документів підприємства "Континент - Плюс" вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу у сторін при укладенні зазначеного вище договору купівлі-продажу.
Судова колегія приймає до уваги й той факт, що надані сторонами документи свідчать, що Інформаційне агентство "Крелком" сплатило підприємству "Континент - Плюс" вартість отриманих путівок та наданих ним послуг, тобто виконало в повному обсязі свої зобов’язання за договором.
Враховуючи те, що прокурором та позивачем не надані належні й допустимі докази того, що при виконанні умов вищезазначеного договору підприємство "Континент - Плюс" та Інформаційне агентство "Крелком" діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а також те, що даний факт не підтверджений перевіркою дотримання вимог податкового законодавства Інформаційним агентством "Крелком" за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2003 року, проведеною податковим органом, судова колегія вважає необхідним зазначити, що факт укладення угоди між підприємством "Континент–Плюс" та Інформаційним агентством "Крелком" з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування судового рішення й визнання угоди сторін недійсною.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що постанова господарського суду першої інстанції прийнята у повній відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, відповідає встановленим обставинам справи та доказам, які містять її матеріали, тому підстав для її скасування апеляційним судом не вбачається.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2007 року у справі № 2-22/8456.1-2007А залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
В.М. Плут