СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 січня 2008 року | Справа № 2-25/11550-2005 (2-16/12357.1-2006) |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Миронов Валерій Сергійович, довіреність № 26 від 17.10.07;
Вольченко Віра Миколаївна, довіреність № 25 від 17.10.07;
відповідача: Шепель Іван Олексійович, довіреність №1163/9/10 від 11.07.07;
Симонова Євгенія Володимирівна, довіреність №328/с/10 від 01.03.07;
Грудницький Георгій Лаврентійович, довіреність №1863/5/10 від 13.11.07;
Герасименко Ніна Анатоліївна, довіреність №1898/г/10 від 22.11.07;
прокурора: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.11.2005 року у справі № 2-25/11550-2005 (2-16/12357.1-2006)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" (вул. Будівельна, 23,Бахчисарай,98400)
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)
за участю: Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці від 04.07.2005 року №0001242331/0 повністю та №0001232331/0 у частині донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2805592,50 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.11.2005 року у справі №2-25/11550-2005 позов задоволено частково. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення : №0001242331/0 від 04.07.2005 року; №0001232331/0 від 04.07.2005 року в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 1864395 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 932197,5 грн.
Постанова суду мотивована тим, що оскільки позивачем не був переданий об’єкт будівництва на момент здійснення перевірки, тому позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час вирішення спору порушив вимоги норм матеріального та процесуального права.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.02.2006 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2005 року у справі №2-25/11550-2005 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції, оскільки останнім розгляд апеляційної скарги здійснювався у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, тоді як підлягали застосуванню норми Кодексу адміністративного судочинства України.
У судових засіданнях 18.12.2007 року та 22.01.2008 року, представники податкової інспекції підтримували вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували, вважаючи її безпідставною, прокурор у судові засідання не з’являвся, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 22.01.2008 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Горошко Н.П. на суддю Черткову І.В.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю прокурора, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням виконкому Бахчисарайської районної Ради народних депутатів 05.02.1996 року та взято на податковий облік у Державній податковій інспекції в Бахчисарайському районі.
Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі 30.06.2005 року було проведено планову комплексну документальну перевірку державних вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт", за результатами якої складено акт № 139/27/23894282/23-1, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення № 0001242331/0 від 04.07.2005 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2412207 грн. і податкове повідомлення-рішення №0001232321/0 від 04.07.2005 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 1870395 грн. та про застосування штрафних санкцій у сумі 935197,50 грн.
При донарахуванні сум податку на додану вартість та визначенні суми завищення бюджетного відшкодування Державна податкова інспекція дійшла висновку про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" пункту 3 статті 1006 Цивільного кодексу України та пункту 4.7 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Рісско" 05.12.2003 року був укладений договір доручення на виконання функцій Дирекції підприємства „Еколого-туристичного центру у смт. Паркове”, яке будується.
Згідно з пунктом 1.5 Договору товариство з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" по закінченню будівництва передає об’єкт товариству з обмеженою відповідальністю "Рісско" за актом прийому - передачі.
Відповідно підпункту 2.1.4 Договору по закінченню строку повірений зобов'язаний передати довірителю усе одержане від нього або придбане за його рахунок у зв’язку із закінченням виконання доручення.
Пункт 3.1 Договору передбачає, що договір діє до закінчення будівництва.
Крім того, із змісту договору випливає, що сторони договору визначили момент передачі об'єкту будівництва датою підпису акту прийому-передачі, після чого доручення вважається виконаним.
Згідно з пунктом 3 статті 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний негайно передати довірителю все отримане у зв'язку з виконанням доручення.
На момент здійснення перевірки податковим органом роботи по будівництву закінчено не було, акт прийому-передачі не було підписано, у зв'язку з чим доручення не може вважатися виконаним, внаслідок чого у повіреного було відсутнє зобов'язання з передачі довірителю всього отриманого у зв'язку з виконанням доручення.
Таким чином, податкова інспекція необґрунтовано дійшла висновку про зобов'язання позивача передати одержане за договором довірителю до закінчення строку, а у зв'язку з цим у виконанні податкових зобов'язань з податку на додану вартість з першого.
Крім того, необґрунтованими є висновки відповідача щодо порушення позивачем пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до частини 3 пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи, датою збільшення податкового кредиту такого платника податку є дата перерахування коштів (поставки в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставки інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов’язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю.
Слід зробити висновок, що податкова інспекція безпідставно дійшла висновку, що позивач порушив порядок визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки датою збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість є дата передачі товарів (результатів робіт), проте позивач на момент перевірки об'єкт будівництва не передав довірителю.
Посилання відповідача на довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), як на доказ передачі об'єктів будівництва довірителю визнається судовою колегією необґрунтованим, у зв'язку з наступним.
Відповідно до пункту 2.1.4 договору, по закінченню оговореного даним договором строку, передати Довірителю усе отримане від нього або придбане за його рахунок у зв'язку із закінченням виконання доручення.
Пункт 5 додаткової угоди № 2 до договору від 28.07.2004, відповідно до якого щомісячне фінансування здійснюється за наданими повіреним документами, актами виконаних робіт "Довідки КС-3", стосується умов договору щодо сплати виконаних робіт, і не змінює умов основного договору, що стосуються строку передачі об'єкта будівництва.
Таким чином відсутність актів прийому-передачі робіт, об'єктів будівництва свідчить про відсутність факту передачі майна або робіт (послуг), у зв’язку з чим об'єкт оподаткування податком на додану вартість визначений податковим органом помилково.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2005 року у справі № 2-25/11550-2005 (2-16/12357.1-2006) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А. Щепанська
І.В. Черткова