ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" червня 2011 р. Справа № 5023/2762/11
вх. № 2762/11
Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєва К.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 273 від 04.05.2011 року
першого відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01-62юр/160 від 10.01.2011 року
другого відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом КЗОЗ Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3, м. Зміїв
до АК "Харківобленерго" м. Харків
КП "Зміївське" м.Зміїв
про зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Комунальний заклад охорони здоров'я “Обласний протитуберкульозний диспансер № 3” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов’язання вчинити дії до відповідача 1: “АК “Харківобленерго” та відповідача 2: Комунальне підприємство “Зміївське”.
Під час розгляду справи позивач підтримував свої позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Перший відповідач під час розгляду справи проти позову заперечував, вважаючи себе неналежним відповідачем.
Другий відповідач в призначені судові засідання не з'являвся, про причини неявки суду не повідомляв, вимоги ухвал господарського суду Харківської області не виконав, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між АК “Харківобленерго” (постачальник) - та Комунальним закладом охорони здоров'я “Обласний протитуберкульозний диспансер № 3” (споживач) укладено договір №10143 від 11 серпня 2004 року про постачання електричної енергії. Пунктом 8.1.2 даного договору встановлено, що споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначений у додатку №3.3 (який відповідно до п.1 даного договору є невід’ємною його частиною).
Згідно з додатком №3.3 (а.с. 28 – 30), субспоживачами Комунального закладу охорони здоров'я “Обласний протитуберкульозний диспансер №3” визначено котельну, житловий будинок (адреси не зазначені), а також – 17 мешканців житлового будинку за адресою: м. Зміїв, Таранівське шосе, 74 а (перелік власників квартир наведено в додатку №3.3). Даний додаток підписано уповноваженими особами та скріплено печатками АК “Харківобленерго” і позивача – вказана обставина не заперечувалася сторонами в ході розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, електроустановки вказаного житлового будинку, що знаходиться на балансі КП “Зміївське”, приєднані до електромереж позивача; мешканці будинку сплачують за особистими лічильниками на підставі окремих індивідуальних договорів з АК «Харківобленерго».
Позивач вважає, що освітлення місць загального користування, гаражів, дворового освітлення проходить поза обліком – тобто за рахунок диспансеру. Тому, перед будинком, за свій рахунок диспансер встановив лічильник у електрошафі СТ-ЕА08Д.
Посилаючись на дані обставини, позивач просить суд:
- визнати КП “Зміївське” Субспоживачем, щодо споживача - Комунального закладу охорони здоров’я “Обласний протитуберкульозний диспансер № 3”,
- зобов’язати АК “Харківобленерго” (першого відповідача) припинити прийняття розрахунку щодо споживаної електроенергії від мешканців житлових будинків по особистим лічильникам, та визнати у якості контрольного лічильника – лічильник у електрошафі СТ-ЕА08Д,
- зобов’язати КП “Зміївське” (другого відповідача) узгодити відносини з позивачем, через зобов’язання виконати вимоги п. 8.1.2 договору Про постачання електричної енергії № 10143 від 11 серпня 2004 року, що укладений між першим відповідачем - АК “Харківобленерго” та позивачем.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується, що договір №10143 від 11 серпня 2004 року про постачання електричної енергії (із додатками до нього) укладений при вільному волевиявленні сторін, його не було розірвано або визнано недійсним в установленому законом порядку, крім того, сам позивач не заперечує факту дійсності даного договору і наполягає на його виконанні.
Таким чином, враховуючи, що додаток №3.3 зі сторони позивача підписано уповноваженою особою та скріплено печаткою, та з огляду на вищенаведений принцип свободи договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заперечень позивача проти визначення в якості субспоживачів власників квартир у будинку за адресою: м. Зміїв, Таранівське шосе, 74 а – оскільки при укладенні договору та підписанні додатку до нього позивач фактично погодився із зазначеним порядком розрахунків за електроенергію.
Тому посилання позивача на те, що укладання прямих договорів субспоживачів з постачальником є протизаконним, суд вважає необґрунтованими, крім того, позивачем не зазначено, яким саме нормам чинного законодавства суперечить вказаний порядок укладання договорів і в чому саме він не відповідає п.8.1.3 договору №10143 від 11 серпня 2004 року.
Відповідно до ч.1 ст.19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Тому визнання КП “Зміївське” в судовому порядку Субспоживачем за договором, укладеним між АК “Харківобленерго” та Комунальним закладом охорони здоров'я “Обласний протитуберкульозний диспансер № 3”, на думку суду, фактично було б втручанням у господарську діяльність сторін, порушенням як приписів зазначеної норми, так і вищенаведеного принципу свободи договору.
З цих же підстав не відповідають приписам чинного законодавства і вимоги позивача зобов’язати АК “Харківобленерго” (першого відповідача) припинити прийняття розрахунку щодо споживаної електроенергії від мешканців житлових будинків по особистим лічильникам та зобов’язати КП “Зміївське” (другого відповідача) узгодити відносини з позивачем, через зобов’язання виконати вимоги п. 8.1.2 договору №10143 від 11 серпня 2004 року.
Суд також враховує пояснення АК “Харківобленерго” (а.с.100) стосовно того, що АК “Харківобленерго” було проведено вичерпний перелік дій щодо запобігання позаоблікового споживання, втратам та розкраданню електричної енергії, тобто було проведено роботи з встановлення розрахункових приладів обліку для мешканців будинку на сходових клітинах в опломбованих шафах. Сходові клітки житлового будинку на теперішній час відключено. Таким чином, електрична енергія, що споживається мешканцями, повністю обліковується та сплачується ними за договорами про користування електричною енергією для населення.
Вказані обставини в ході розгляду справи позивачем не спростовано та всупереч вимогам статей 4-3 та 33 ГПК України не доведено, в чому саме полягає порушення прав Комунального закладу охорони здоров'я “Обласний протитуберкульозний диспансер № 3”.
А тому, на думку суду, посилання позивача на ч.2 ст.16 ЦК України є безпідставними та зроблені при довільному тлумаченні змісту даної норми закону – враховуючи як недоведеність факту порушення прав позивача, так і невідповідність позовних вимог способам захисту цивільних прав, передбачених чинним законодавством.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги КЗОЗ "Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3" не підлягаючими задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 3, 6, 16, 627, ЦК України, ст. 19, ГК України, ст.ст. 1, 4-3, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Жиляєв Є.М.
Повний текст судового рішення по справі № 5023/2762/11 підписано 20 червня 2011 року.