ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р.                                                            Справа № 5023/3162/11

вх. № 3162/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М. 

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 30.05.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 01.05.2011 року   

розглянувши справу за позовом ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод", смт.  Криве Озеро  

до  ЗАТ "Лозівський молочний завод " м. Лозова  

про стягнення 28575,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 28575,77 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором про перевезення вантажів № 1009/01 від 01 вересня 2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 25543,00 грн., пеню в розмірі 1791,94 грн., індекс інфляції в розмірі 894,00 грн. та 3 % річних в розмірі 346,83 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати та витрати за послуги адвоката в розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 травня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/3162/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 01 червня 2011 року о 12:00.

В призначене судове засідання 01 червня 2011 року позивач з'явився, через канцелярію суду, до матеріалів справи, супровідним листом (вх. № 13528 від 01.06.11р.) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене засідання суду 01 червня 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 01 червня 2011 року розгляд справи відкладено на 15 червня 2011 року.

08 червня 2011 року через канцелярію суду, до матеріалів справи, від відповідача надійшла заява (вх. № 11351 від 08.06.11р.), в якій відповідач вказує про сплату суми основного боргу, на підтвердження надав платіжне доручення № 3610 від 31.05.11р., в заяві просить суд  провадження по справі припинити. Надана відповідачем заява досліджена та долучена судом до матеріалів справи.

В призначене засідання суду 15 червня 2011 року позивач з'явився, просить суд задовольнити позов в частині нарахування пені, індексу інфляції та 3 % річних, також просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати та послуги адвоката в розмірі 3000,00 грн.

В призначене засідання суду 15 червня 2011 року відповідач з'явився, підтримує надану раніше до матеріалів справи заяву, просить суд провадження у справі припинити.  

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та  відповідачеві  для підготовки  до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 14 березня 2011 року сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез’явлення в засідання суду, суд, за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про перевезення вантажів № 1009/01, відповідно до умов якого позивач (перевізник) зобов'язується доставити довірений йому замовником (відповідачем) вантаж до пункту призначення і видати його замовнику, а замовник в свою чергу зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену спірним договором плату.

Згідно п. 5.2 договору Підставою для розрахунків за спірним договором є рахунок перевізника з додатком про розрахунок вартості перевезення, акт виконаних робіт, оригінали товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків;  договір є відплатним,  якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно приписів статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості  (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 розрахунки за договором здійснюються сторонами за кожні три дні перевезення у безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок перевізника в термін три банківських дня з моменту отримання документів.

На протязі вересня-жовтня 2010 року, на виконання своїх обов'язків за договором, перевізником здійснювались перевезення вантажів з погодженими з замовником умовами перевезення.

Станом на 14 березня 2011 року, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 25543,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач платіжним дорученням № 3610 від 31 травня року перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 25543,00 грн., яка включає в себе основну заборгованість в розмірі 25543,00 грн. за договором про перевезення вантажів № 1009/01 від 01 вересня 2010 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Крім того, згідно ст. 231 ЦК України за порушення строків виконання своїх зобов'язань, відповідно до п. 6.2 спірного  договору, відповідачу нарахована пеня  в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення платежу, яка становить 1791,94 грн.

Відповідно до приписів ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі  порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення,  сторони  несуть  відповідальність,  встановлену   за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, ч.4, ч. 6 ст. 231 ГК України сторони господарського договору мають право самостійно встановлювати розмір штрафних санкцій у тексті договору, сплата яких є обов’язковою для сторін.

Беручи до уваги до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Таким чином, виходячи з норм діючого законодавства, відповідачу нараховано 894,00 грн. - інфляційних витрат та 346,83 грн. - 3% річних. Дані нарахування проводились з урахуванням положень Цивільного Кодексу України (ст. 625) та Господарського кодексу (ст. 232).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Зі змісту наведених норм випливає, що нарахування 3% річних та інфляційних проводиться за весь час прострочення до припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Стаття 198 Господарського Кодексу України "Виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Стаття 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача. Дане нарахування пені, індексу інфляції та 3 % річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуга адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача. Статтею 48 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Згідно із ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом. Інструкцією   про сплату юридичної допомоги, що надається адвокатами громадянам, підприємствам, установам, організаціям та кооперативам, в п.1  також встановлено, що основним принципом оплати праці за юридичну допомогу, що надається адвокатами громадянам, підприємствам, установам, організаціям та кооперативам, є угода між адвокатом та особою, що звернулась за допомогою. Відповідно до цієї Інструкції, за мінімальними ставками, передбаченими цією Інструкцією, оплата встановлюється лише у випадку відсутності угоди про сплату між адвокатом та особою, що звернулась за правовою допомогою. Відповідно до п.1 ст. 33 Правил адвокатської етики, затверджених  Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Згідно з п.5 ст. 33 цих Правил, розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.  Відповідно до п. 6 ст. 33 Правил адвокатської етики засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді. Наданою копією договору про надання юридичних послуг № 02-3/2011 від 01 лютого 2011 року  між адвокатом та клієнтом, укладеною між позивачем - ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод"  та адвокатом ОСОБА_1, підтверджується, що за надання відповідачу правової допомоги. В якості доказів на підтвердження оплати ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод"   адвокату ОСОБА_1 послуг з надання правової допомоги  в розмірі 30000,00 грн., до матеріалів справи додані копії прибуткового  квитанції від 01 лютого 2011 року № 217041 серія 02АААФ  та прибуткового касового ордеру  від 01 лютого 2011 року № 217041 серія 02АААФ на суму 3000,00 грн.

З огляду на наведене суд приймає в якості належних та допустимих доказів оплати товариством "Кривоозерський комбікормовий завод" адвокату ОСОБА_1 гонорару у фіксованій сумі 3000,00 гривень, а тому, вимоги ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" у стягненні з ЗАТ "Лозівський молочний завод" витрат по сплаті послуг адвоката підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, оскільки саме з його вини спір доведено до суду.

На підставі  ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 231,232, 509, 598, 624-626,908, 920, ЦК України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -        

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ЗАТ "Лозівський молочний завод" м. Лозова (64600, м. Лозова, вул.Червоногвардійська, 45 А, п/р 26001000073516 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 00447310) на користь ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод", (55104, смт. Криве озеро, вул. Куйбишева,1, п/р 26005177248 Київська РД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, код 00686813) -  1791,94 грн. пені, 894,00  грн. індексу інфляції, 346,83 грн. 3% річних, 3000,00 витрат на послуги адвоката, 285,76 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 25543,00 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Суддя                                                          Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/3162/11 підписано 20 червня 2011 року.