ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 р.  Справа № 2а/0470/4354/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук Н. В.  

при секретаріЧмух Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,    , -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2011 року ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення форми «Ф» Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – відповідач або Центральна МДПІ у м.Кривому Розі Дніпропетровської області) від 16.06.2009 року №0018621742 яким визначено суму податкового зобов’язання плати за землю ОСОБА_3 у розмірі 60665,31грн., податкового повідомлення форми «Ф» від 21.06.2010 року №0001391742 яким визначено суму податкового зобов’язання плати за землю у розмірі 64244,55грн., податкового повідомлення форми «Ш»  від 08.06.2010 року №0003461702/0 яким  за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з плати за землю визначено до сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 1755,62грн., також просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення форми «Ш» від 08.06.2010 року №0003471702/0 яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з плати за землю визначено до сплати  штраф у розмірі 50% у сумі 9960,76грн.

           Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки суперечать чинному законодавству і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з грубим порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їхскасування.

Ухвалою суду від 17 травня 2011 року поновлено позивачу процесуальний строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача не з‘явився у судове засідання, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, але надав суду заперечення, які обґрунтовує тим, що перевірка була проведена згідно вимог чинного законодавства. Під час проведення перевірки встановленні порушення вимог Закону України «Про плату за землю», у зв’язку з чим фахівцями Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області був  складений акт №1564/1702/2646203092 від 25.05.2010р., а тому податкові рішення від 16.06.2009р. №00186221742, від 21.06.2010р. №0001391742 та податкові повідомлення-рішення від 08.06.2010р. №0003461702/0, №0003471702/0 винесені правомірно та  відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

          Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.05.2010 року  працівниками Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області проведено  документальну невиїзну перевірку (на підставі наданих декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) дотримання вимог податкового законодавства позивачем.

          Перевіркою встановлено, що в порушення ст.17 Закону України від 03.07.1992р. №2535-XII «Про плату за землю» (із змінами та доповненнями) ОСОБА_3 несвоєчасно сплачує до бюджету орендну плату за землю, яка була нарахована контролюючим органом на підставі абз.3 ст.14 Закону України «Про плату за землю».

          Відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання передбачена пп.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями).  

На підставі вищезазначеного, відповідачем 25.05.2010 року був складений акт №1564/1702/2646203092 про результати перевірки своєчасності сплати до бюджету узгодженого податкового зобов’язання по орендній платі за землю громадянином ОСОБА_3.

           Але, представник позивача не погоджується з результатами перевірки відповідача, у зв’язку з чим  в судовому засіданні надав пояснення, що у  відповідності з ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договорами між сторонами по справі та чинним законодавством не передбачена одностороння зміна умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку (зокрема, ч.1 ст.30 Закону «Про оренду землі» передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін). Тобто одностороннє підвищення орендної плати та нарахування її до сплати третьою стороною по справі є незаконним. У відповідності із умовами самих договорів (п.4.5) передбачається перегляд розміру та суми орендної плати у певних випадках, проте зміст п.4.5 не надає права орендодавцю переглядати розмір та суму орендної плати в односторонньому порядку.

            Позивач звертався до відповідача із пропозицією укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок у зв'язку із прийняттям міською радою рішення щодо збільшення розмірів орендної плати. Укладення таких додаткових угод і є підставою для зміни договорів.

           У відповідності із ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором. У тексті додаткових угод, направлених відповідачу у п. 5 зазначається, що угода набирає чинності після її державної реєстрації. Угоди, що надійшли, було підписано відповідачем та подано для державної реєстрації до Криворізького відділу Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру». З урахуванням того, що процедура реєстрації на час розгляду спору ще не завершена, підстав вважати угоди такими, що діють - не має.

          У зв'язку із цим до моменту державної реєстрації договори, укладені сторонами у справі, діятимуть у відповідності із викладеними у них умовами. Враховуючи, що одностороння зміна умов договору забороняється чинним законодавством, зміна договорів за домовленістю сторін ще не відбулась, відсутні підстави вважати, що орендар має заборгованість із орендної плати, яка нараховувалась не у відповідності із договором, а тому податкові повідомлення - рішення від 16.06.2009 року №0018621742, від 21.06.2010 року №0001391742, від 08.06.2010 року №0003461702/0 та від 08.06.2010 року №0003471702/0 нечинні та підлягають скасуванню. Також зазначив, що відповідачем належним чином не було повідомлено  позивача про винесені податкові повідомлення-рішення.

        Однак, суд не погоджується з такими вимогами позивача, з огляду на наступне.

         Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а справляння плати за землю до 31.12.10р. здійснювалось відповідно до Закону України від 03.07.92р. №2535-XII «Про плату за землю» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №2535-ХII), та з 01.01.11р. відповідно до розділу XIII Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (далі - ПК України), яким встановлено ставки земельного податку, пільги щодо оподаткування та порядок обчислення та сплати сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

          Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України 25.10.01р. №2768-III (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

         Як встановлено ст.15 Закону України від 06.10.98р. №161-ХІV «Про оренду землі» (далі - Закон №161-XIV) однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду  та відповідальності за її не сплату.

         Законом України від 28.12.07р. №107- VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) внесено зміни до ст.21 Закону України від 06.10.98р. №16І-ХІV «Про оренду землі» в частині встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

          Рішенням Конституційного суду України від 22.05.08р. №10-рп/2008 щодо конституційності окремих положень Закону №107-VI визнано таким, що не відповідають Конституції України, зміни до деяких законодавчих актів України, внесені цим Законом, у тому числі і п.8 розділу II про зміни щодо річної орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно Рішення Конституційного суду України за №10-рп/2008     від    22.05.08р.    положення    Закону    України    №107-VI визнані

неконституційними,   втрачають  чинність  з  дня  ухвалення     Конституційним  судом України цього Рішення.

        Законом України від 03.03.08р. №309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №309-VI) було затверджене положення щодо мінімального розміру річної орендної плати несільськогосподарських земель у трикратному розмірі земельного податку та його прикінцевими положеннями, зазначено, що ці зміни застосовуються з дня втрати чинності розділу II Закону України №107, тобто з 22.05.08р.

        Згідно розділу II глави 52 ст.630 та глави 53 ст.651 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів та зміна або розірвання допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Відповідно до ст.14 Закону №161-ІV типова форма договору оренди затверджується Кабінетом Міністрів України. П.13 Типового договору оренди земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 №220 розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках передбачених законом.

         Враховуючи вищенаведене та згідно п. п. «г» п.4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.00р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями) та відповідно до ст.13 та абз.3 ст. 14 Закону №2535-XII громадянину ОСОБА_3 було визначено суму податкового зобов'язання на 2009 рік з орендної плати за землю у сумі 60665,31грн. Податкове повідомлення від 16.06.09р. №00186221742 було надіслане ОСОБА_3 рекомендованим листом 22.06.09р. та було отримане останнім 25.06.09р. (копія повідомлення про вручення поштового відправлення залучено до матеріалів справи).

         Відповідачем 29.06.10р.  направлене позивачу повідомлення форми «Ф» від 21.06.10р. №0001391742 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі - 64244,55 грн. та терміни сплати. Громадянин ОСОБА_3 повідомлення не отримав, відповідно до чинного законодавства повідомлення відповідачем було розміщено на дошці податкових оголошень 03.08.10р. (копія акту про неможливість вручення та лист від 06.08.2010№22027/Б/172 залучено до матеріалів справи).

         Для   проведення  документальної  невиїзної  перевірки  з   питання несвоєчасної сплати орендної плати за землю у 2008 році громадянину ОСОБА_3 було направлено запрошення для проведення перевірки, акт, та рішення повідомлення по формі «Ш», а саме, копії податкових повідомлень - рішень   форми «Ш» від 08.06.10р. №0003461702/0 та №0003471702/0 про визначення суми штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту  17.1   ст.17  Закону України від 21.12.00 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по платі за землю (орендній платі з фізичних осіб) передбаченого ст. 17 та абз. 3 ст. 14 Закону № 2535-ХII на загальну суму 11716,38грн., що було отримано позивачем.

          Суд зазначає, що посилання позивача про те, що відповідач належним чином не повідомив позивача про винесені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими з огляду на те, що Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі Дніпропетровської області замовним листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення були надіслані позивачу за адресою мешкання: 50027, м.Кривий Ріг, пр.Гагаріна, 31/102, але платником не отримано податкові повідомлення, у зв’язку з закінченням терміну зберігання замовного листа. З матеріалів справи вбачається, що позивача 16.01.2008р. прийнято на консульський облік у консульському відділі посольства України в Чеській Республіці з постійним проживанням у цій країні.

         Тому на виконання п.4.9 Наказу ДПА України від 21.06.2001р. №253 «Про  затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» відповідачем податкові повідомлення розмішені були на дошці податкових оголошень у зв’язку з неможливістю вручення громадянину.

          Враховуючи викладене, дії Центральної МДПІ у м.Кривому Розі Дніпропетровської області щодо винесення податкових рішень від 16.06.09р. №00186221742, від 21.06.10р. №0001391742 та податкових повідомлень-рішень від 08.06.10р. №0003461702/0, №0003471702/0 є законними, та здійсненими у відповідності до чинного законодавства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

          В ході розгляду справи  позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

 Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

  Відповідно до ст.87  КАС України, судові втрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

 Згідно ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

         Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

   Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

             Повний текст постанови складений  24.06.2011 року.

Суддя                       

Н.В. Захарчук