ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 р. Справа № 2а-15297/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук Н. В.
при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень, - , -
ВСТАНОВИВ:
24 листопада 2010 року Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» (далі - позивач ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач або Нікопольська ОДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення – рішення № 0002711520/2/35252/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 98569,69 грн., № 0001581520/2/35249/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 300327,94 грн., № 0002701520/2/35250/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 17667,31 грн., № 0002721520/2/35254/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 305960,82 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
21 травня 2010 року на підставі акту перевірки № 979/232/05472525 від 13.05.2010 р. «Про результати планової виїзної перевірки Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05472525) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.08 р. по 31.12.09 р.» (надалі – Акт перевірки), Нікопольською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення – рішення. Підставою для застосування штрафних санкцій відповідачем стало, порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість передбаченого абз. першим підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпунктом 14.1.3 пункту 14 статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (надалі – Закон №2181). Також позивач зазначає, що відповідачем змінено цільові призначення платежу, вказане в платіжних дорученнях та зараховано платежі позивача з ПДВ в рахунок сплати податкового боргу, який виник раніше, на що у відповідача відсутні правові підстави.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, зазначивши, що на момент сплати позивачем зазначених платежів, Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» мало податковий борг. Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Таким чином, Нікопольською ОДПІ кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з ПДВ були спрямовані на погашення зобов'язань з ПДВ у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так в податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом, а тому вимоги позивача безпідставні та не підлягають задоволенню.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що Нікопольською ОДПІ проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Нікопольським комунальним підприємством «Нікопольтеплоенрго» за період 01.10.2008 р. - 31.12.2009 р.
За наслідками перевірки 13.05.2010 р. відповідачем складено акт № 979/232/05472525, в якому встановлено несвоєчасне перерахування Нікопольським комунальним підприємством «Нікопольтеплоенерго» ПДВ до бюджету у сумі 1 900 371, 88грн. в порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181.
На підставі акту перевірки від 13.05.2010 р. № 979/232/05472525 Нікопольською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001551520/0/21281 на суму 123399,00 грн., № 0001561520/0/21283 на суму 30721,90 грн., №0001571520/0/21285 на суму 149139, 89 грн., № 0001581520/0/21287 на суму 300327, 94 грн. Однак позивач вважає, що зазначені рішення є безпідставними у зв’язку з чим скористався правом та оскаржив їх.
Позивачем подано первинну скаргу до Нікопольської ОДПІ на податкові повідомлення-рішення № 0001551520/0/21281, № 0001561520/0/21283, №0001571520/0/21285, № 0001581520/0/21287 від 21.05.2010 р..
За результатами розгляду скарг вимоги позивача були задоволені частково та прийняті нові податкові повідомлення – рішення, а саме: № 0002711520/2/35252/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 98569,69 грн., № 0001581520/2/35249/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 300327,94 грн., № 0002701520/2/35250/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 17667,31 грн., № 0002721520/2/35254/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 305960,82 грн.
Але, позивач не погоджується із результатами розгляду скарг, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Нікопольським комунальним підприємством «Нікопольтеплоенерго» в платіжних дорученнях на перерахування ПДВ до бюджету чітко зазначалось призначення платежу за самостійно узгодженими податковими зобов'язаннями згідно поданих податкових декларації та договорів про розстрочення податкових зобов'язань, а Нікопольською ОДПІ спрямовувались сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу позивача з ПДВ, який виник раніше.
Як визначено п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 N 679-ХІУ Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з гл. 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з гл. 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п.16.5.2 п. 16.5 ст.16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. ;
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону№2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування Нікопольською ОДПІ сплачених Нікопольським комунальним підприємством «Нікопольтеплоенерго» сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування коштів до бюджету, є неправомірним.
Таким чином, прийняті Нікопольською ОДПІ податкові повідомлення – рішення № 0002711520/2/35252/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 98569,69 грн., № 0001581520/2/35249/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 300327,94 грн., № 0002701520/2/35250/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 17667,31 грн., № 0002721520/2/35254/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 305960,82 грн. не ґрунтуються на вимогах закону, внаслідок чого є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
З огляду на зазначене, з Державного бюджету України на користь позивача повинні бути стягнуті документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень – рішень – задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішенн Нікопольської ОДПІ № 0002711520/2/35252/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 98569,69 грн., № 0001581520/2/35249/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 300327,94 грн., № 0002701520/2/35250/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 17667,31 грн., № 0002721520/2/35254/10/15-219 від 26.08.2010 р. на суму 305960,82 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 24 червня 2011 року.
Суддя
Н.В. Захарчук