СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
| Справа № |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д. ,
суддів Фенько Т.П. ,
Дугаренко О.В. ,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: Пронева Марія Василівна, довіреність № 1.1-43/252 від 21.01.08, Яковенко Катерина Володимирівна, довіреність № 056/43-1.1 від 10.01.08;
відповідача: Шилін Олег Валерійович, довіреність № 8-10/285 від 23.01.08;
розглянувши апеляційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 15 листопада 2007 року у справі № 20-5/511
за позовом Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (майд. Повсталих, 6, Севастополь, 99008)
до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі (вул. 4-а Бастіонна, 3, Севастополь, 99011)
про скасування постанови від 27.09.2007
ВСТАНОВИВ:
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
30 жовтня 2007 року Ленінська районна державна адміністрація міста Севастополя звернулась до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в м. Севастополі про скасування постанови від 27 вересня 2007 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 850,00 грн. та прийняти ухвалу про зупинення провадження у справі, забезпечивши даний позов до його розгляду, посилаючись на частину 1 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" за №606-Х1V від 21 квітня 1999 року та статті 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 2-3).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказана постанова ВДВС прийнята з порушенням вимог Закону України “Про виконавче провадження”, так як невчасне виконання судового рішення мало місце в силу специфіки роботи районної державної адміністрації, діяльність якої регулюється Регламентом і для прийнятті рішення необхідний додатковий час.
Відповідач позовні вимоги не визнав, виклавши свої доводи у запереченні на позов, вважає, що спірна постанова прийнята відповідно до вимог діючого законодавства України та є правомірною, так як відповідач не звертався до ВДВС з заявою про продовження строку виконання постанови ВДВС і порушив строки виконання без поважних причин (а.с. 15-16).
Постановою господарського суду міста Севастополя від 15 листопада 2007 року у позові відмовлено (а.с. 32-33).
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати, як прийняту в порушення норм матеріального та процесуального права на підставі мотивів, викладених у позовній заяві.
Розпорядженням керівництва суду від 31 січня 2008 року замінено суддю Лисенко В.А. у зв’язку з зайнятістю на суддю Дугаренко О.В.
Представники апелянта у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні.
Представник відповідача вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Постановою господарського суду міста Севастополя у справі 20-5/130 від 18 квітня 2007 адміністративний позов ТОВ „Вітакса” до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, про спонукання відповідача затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта: ресторану - кафе, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 55 та передати позивачеві розпорядження про затвердження вказаного акту, задоволено частково. Зобов’язано Ленінську районну державну адміністрацію м. Севастополя затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - ресторану, кафе по вул. Леніна, 55 в м. Севастополі (район площі Ушакова). В іншій частини позову провадження у справі закрите.
15 серпня 2007 року на виконання згаданої постанови суду у адміністративній справі, ТОВ „Вітакса” був виданий виконавчий лист (а.с. 17).
За вказаним виконавчим листом постановою від 16 серпня 2007 року в.о. начальника ПВР ВДВС ГУЮ у м. Севастополі відкрито виконавче провадження згідно якого строк для добровільного виконання було встановлено ВДВС до 23 серпня 2007 року відповідно до вимог статей 3, 18, 24 Закону України „Про виконавче провадження”, тобто до 7 днів (а.с. 18).
Як свідчать матеріали справи, у встановлений ПВР ВДВС ГУЮ у м. Севастополі строк вказана постанова суду виконана не була, у зв'язку з чим прийнята постанова ВДВС від 27 вересня 2007 року про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 850,00 грн., що становить 10% згідно частини 1 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України „Про виконавче провадження”, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Перебіг встановленого строку починається з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з дня отримання її боржником.
Строк добровільного виконання постанови суду був встановлений державним виконавцем до 23 серпня 2007 року.
Копія постанови була направлена сторонам виконавчого провадження 16 серпня 2007 року.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно поштовому повідомленню № 159822 боржник отримав лист 21 серпня 2007 року, тобто до закінчення строку на добровільне виконання (а.с. 20).
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України „Про виконавче провадження”, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Як свідчать матеріали справи, заяв, відповідно до статті 32 Закону України „Про виконавче провадження” від позивача на адресу відповідача, не надходило.
Згідно поясненням у засіданні судової колегії представників позивача, така заява до ВДВС не направлялася.
Встановлено, що на адресу ВДВС від боржника надійшло підтвердження про виконання постанови суду не 23 серпня 2007 року, а лише 10 вересня 2007 року.
Згідно статті 46 Закону України „Про виконавче провадження”, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а у разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд міста Севастополя правомірно і з дотриманням чинного законодавства відмовив позивачу у позові.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Посилання апелента у позовній заяві та апеляційній скарзі на Регламент та специфіку роботи, не може бути прийнято до уваги, так як ця підстава не передбачена нормами Закону України "Про виконавче провадження", а сам боржник не скористався правом, наданим йому частиною 2 статті 32 вказаного Закону.
Так як при вирішенні даної справи судом першої інстанції норми матеріального і процесуального права не порушено, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 15 листопада 2007 року у справі № 20-5/511 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис
Судді підпис
підпис