У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.08.06 Справа №14/148-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д. , Юхименко О.В.
Розпорядженням в.о.голови Запорізького апеляційного господарського суду №2215 від 08.08.2006р. справу №14/148-06 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П., судді: Коробка Н.Д., Шевченко Т.М. , а розпорядженням № 2388 від 17.08.2006р. справу №14/148-06 передано колегії суддів у складі: Кагітіна Л.П. (доповідач по справі), Коробка Н.Д., Юхименко О.В., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду .
при секретарі: Акімовій Т.М.,
за участю представників:
позивача: Чернецька Л.В., дов. б/н від 02.08.06р. ( в судовому засіданні 09.08.2006р.)
відповідача: Сердюк Е.А., дов. б/н від 07.08.06р.( в судовому засіданні 09.08.2006р.)
Ріпка О.В., дов. № б/н від 07.08.2006р.( в судовому засіданні 18.08.2006р.)
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми “Крона”, м.Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 30.05.2006р. у справі №14/148-06
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний науково-дослідний інститут” м. Івано-Франківськ
до відповідача : Приватної виробничо-комерційної фірми “Крона” м. Херсон
про стягнення 517188 грн.69коп.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.05.2006 р. по справі №14/148-06 ( суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Приватної виробничо-комерційної фірми “Крона” м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний науково-дослідний інститут” м. Херсон 456021,80 грн. основного боргу, 13680,65грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3748,12грн. з урахуванням 3% річних, 19045,11 грн. витрат на послуги адвоката, 4734,51грн. витрат по сплаті державного мита, 112,37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 23738,12 грн. пені.
Рішення господарського суду щодо задоволеної частини позову мотивовано доведеністю позовних вимог в наявності основного боргу в сумі 456021,80грн. та правомірністю нарахування боржнику індексу інфляції, річних, витрат на послуги адвоката та судових витрат. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 23738,12 грн. пені відмовлено, оскільки за умовами договорів, якими регулюються спірні правовідносини між сторонами, не передбачено нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання.
Відповідач по справі - Приватна виробничо-комерційна фірма “Крона” м. Херсон не погодилася з рішенням господарського суду та звернулася з апеляційною скаргою про його скасування, в якій просить скасувати рішення господарського суду та у позові відмовити повністю. При цьому, посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Вказує, що за весь час співробітництва з позивачем протягом 2003-2005р.р. ним було отримано від позивача продукції на загальну суму 402720грн., а перераховано на рахунок позивача в установі банку 423693,90 грн. Вважає, що господарський суд безпідставно зробив висновок про отримання ним від позивача 2100кг насіння маку згідно договору від 15.10.2003р., насіння маку на суму 444000грн. за накладною №1039 від 31.12.2003р., насіння гречки на суму 36000грн. та насіння гірчиці білої на суму 36001грн. за накладною №1037 від 30.12.2003р., насіння маку на суму 150000грн. за накладною №1038 від 31.12.2003р. та насіння маку на суму 15360грн. за накладною від 30.03.2004р. Посилається на помилковість висновку господарського суду щодо визначення йому грошового зобов”язання в сумі 456021,80грн. та застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, та вважає це порушенням положень ст.526 ЦК України про виконання зобов”язань виключно у відповідності до умов договору та вимог законодавства.
Позивач по справі- Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрний науково-дослідний інститут” відзивом на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду законним, а апеляційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому, посилається на те, що за весь час співробітництва протягом 2003-2005 р.р. відповідачем неналежно виконано або не виконано договори: від 30.12.2003р. на суму 72001,80грн.,за яким рахується борг в сумі 52001,80грн., від 25.12.2003р., за яким рахується борг в сумі 379000грн., від 31.12.2003р., за яким рахується борг в сумі 150000грн., від 17.03.2005р., за яким рахується борг в сумі 250000грн. До того ж, відповідно до накладної від 30.03.2004р. позивач відпустив, а відповідач прийняв 128 кг насіння маку на загальну суму 15360грн. Враховуючи зазначене та часткове розрахування відповідача за одержану продукцію, за останнім перед ним числиться заборгованість за невиконання договірних зобов”язань в сумі 456021,80 грн. Також, послався на те, що для здійснення відповідачем господарської ліцензійної діяльності, відповідач повинен був надати накладні, за якими він придбавав відповідне насіння до заяви на видачу ліцензії, яка була ним отримана, а тому вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність відповідної довіреності на одержання спірної продукції.
В судове засідання 09.08.2006р. відповідачем надано письмове пояснення, згідно до якого він наполягає на одержання від позивача продукції на суму 402720грн та сплату цієї продукції через установу банку в сумі 423693,90грн.
В судове засідання 18.08.2006р., відповідачем також було надано письмове пояснення та копія журналу обліку довіреностей за 2003р.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В судовому засіданні, призначеному на 09.08.2006р., оголошувалася перерва для надання сторонами додаткових пояснень та доказів по справі до 18.08.2006р.
Представник позивача в судове засідання не з”явився. Присутній в судовому засіданні представник позивача Чернецька Л.В., був повідомлений про оголошення перерви до 18.08.2006р. Відсутність представника позивача в судовому засіданні 18.08.2006р. не перешкоджує розгляду справи та апеляційної скарги по суті.
Остаточне судове засідання сталося 18.08.2006р., по закінченні якого за згодою представника відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Представниками сторін ( в судовому засіданні 09.08.2006р. та представником відповідача в судовому засіданні 18.08.2006р.) заявлено клопотання про відмову від застосування технічних засобів запису судового процесу, яке колегією суддів задоволено.
Вислухавши представників сторін ( представника позивача в судовому засіданні 09.08.2006р., представника відповідача в судових засіданнях 09.08.2006р. та 18.08.2006р.), розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрний науково-дослідний інститут” м. Івано-Франковськ звернулося з позовом про стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми “Крона” м. Херсон 497188,69грн., а саме: основний борг в сумі 456021,80грн., 3% річних в сумі 3748,12грн., пені в сумі 23738,12грн., суми інфляції 13680,65грн., юридичні послуги в сумі 20000грн., судові витрати.
Рішенням господарського суду стягнено з Приватної виробничо-комерційної фірми “Крона” м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний науково-дослідний інститут” м. Херсон 456021,80 грн. основного боргу, 13680,65грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3748,12грн. з урахуванням 3% річних, 19045,11 грн. витрат на послуги адвоката, 4734,51грн. витрат по сплаті державного мита, 112,37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 23738,12 грн. пені.
З зазначеним рішенням господарського суду не погодився відповідач по справі, звернувшись з апеляційною скаргою про його скасування.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, суд знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню в силу наступного:
Як свідчать матеріали справи та виходячи з пояснень представників сторін та враховуючи надані сторонами документальні обґрунтування доводів позовних вимог та апеляційної скарги, на протязі 2003-2005р.р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрний науково-дослідний інститут” м. Івано-Франковськ та Приватною виробничо-комерційною фірмою “Крона” м. Херсон склалися наступні відносини, а саме:
1). 29.03.2003 р. укладено договір про співпрацю в культивуванні олійного маку з метою отримання продовольчого зерна, відповідного до якого позивач зобов”язався продати відповідачу насіння маку 1 репродукції для висіву на площі 220 га в кількості 440кг по ціні 47,728 грн. за 1 кг на загальну суму 21000грн.
Відповідач по справі (замовник за договором) зобов”язався купити це насіння і здійснити оплату за нього в строк, передбачений даним договором, здійснити попередню оплату насіння в розмірі 100% вартості на суму 21000грн. до одержання насіння. Окрім того, відповідач зобов”язався сплатити наукові послуги позивачу з розрахунку 50% від кількості одержаного урожаю товарного зерна маку понад 10 центнерів з га товарним зерном в строк до 10.09.2003р.
Згідно накладної №389 від 01.04.2003р. позивач передав, а відповідач отримав на підставі довіреності ЯЖД №319551 від 08.04.2003 р. насіння маку на загальну суму 21000грн. Факт одержання цієї продукції відповідач не оскаржує.
2). 25.12.2003 р. укладено договір про співпрацю в культивуванні олійного маку з метою отримання продовольчого зерна, відповідно до якого позивач зобов”язався продати насіння маку 1 репродукції в кількості 2466,67 кг по ціні 180 грн. за 1 кг на загальну суму 444000грн. ( в т.ч. ПДВ).
Відповідач по справі (замовник за договором) зобов”язався купити зазначене насіння та здійснити попередню оплату в розмірі 50% вартості 222000грн. до одержання насіння, а решта суми –після збору врожаю, але не пізніше 10.09.2004р. Транспортування товару здійснюється замовником самовивозом зі складу позивача. Відпуск насіння замовнику проводиться після попередньої оплати за даним договором. В обґрунтування виконання позивачем зазначеного договору, останній, а також господарський суд посилаються на накладну №1039 від 31.12.2003р. та довіреність сер.ЯЗД №968144 від 12.12.2003р. Відповідач заперечує одержання зазначеної продукції за цією накладною. Залучені до матеріалів справи копія накладної за №1039 від 21.12.2003р. та копія довіреності сер.ЯЗД №968144 від 12.12.2003р. не підтверджують факт отримання зазначеної продукції уповноваженою особою відповідача, оскільки підпис особи, яка розписалась на цій накладній зовсім не співпадає зі зразком підпису особи, що одержала довіреність. Також, в зазначеній копії накладної відсутнє посилання на номер договору, відповідного до якого поставлена ця продукція. Окрім того, виходячи зі змісту договору, останній було укладено 25.12.2003р., а довіреність видана 12.12.2003 р., тобто ще до укладання зазначеного договору. Посилання господарського суду на часткову сплату продукції за цим договором, а саме: 24.10.2003 р. в сумі 150000грн. є безпідставним, оскільки згідно банківської виписки-реєстру за 24.10.2003р. в призначенні платежу не вбачається, що сплата цієї суми мала місце саме за договором від 25.12.2003р., тим більш, що цей договір був укладений пізніше на два місяці чим мала місце зазначена сплата, рахунок №58 від 28.09.2003р. позивачем суду не був представлений. До того ж, якщо навіть врахувати ці 150000 грн. в рахунок зазначеного договору в якості передплати, то у позивача не було законних підстав для відпуску насіння відповідачу, оскільки у відповідності до п.3 цього договору відпуск насіння замовнику (відповідачу по справі) проводиться після попередньої сплати, яка згідно п.2.2. договору складає 50%, а саме: 222000грн.
Відтак, позивачем не доведено належним чином одержання відповідачем продукції за договором від 25.12.2003р.
3). 30.12.2003р. укладено договір купівлі-продажу насіння гречки, згідно до якого позивач продає насіння гречки в кількості 6000 кг по ціні 6 грн. за 1 кг на загальну суму 36000грн. (з ПДВ), а відповідач по справі (покупець за договором) зобов”язався купити це насіння та здійснити попередню оплату в розмірі 100% його вартості. В обґрунтування виконання позивачем зазначеного договору, останній, посилаються на накладну №1037 від 30.12.2003р. Однак, зазначена накладна не підтверджує факт одержання відповідачем зазначеної продукції, оскільки в долученій до справі копії накладній відсутній підпис уповноваженої особи на її одержання. Вчинений на ній підпис бухгалтера зовсім не співпадає зі зразком підпису особи, що одержала довіреність. На вимогу суду надати оригінал цієї накладної, позивач послався на неможливість його надання у зв”язку з відсутністю. Відповідач заперечує одержання цієї продукції.
Відтак, позивачем не доведено належним чином одержання відповідачем продукції за договором купівлі-продажу від 30.12.2003р.
4). 30.12.2003р.укладено договір купівлі-продажу насіння білої гірчиці в кількості 4500кг по ціні 8грн. за 1 кг на загальну суму 36000грн., згідно до якого продавець зобов”язується продати насіння білої гірничі в кількості 4500 кг по ціні 8 грн. за 1 кг на загальну суму 36000грн., а відповідач (покупець по договору) зобов”язався купити це насіння та здійснити попередню оплату в розмірі 100% його вартості. В обґрунтування виконання позивачем зазначеного договору, останній, а також господарський суд посилаються на накладну №1037 від 30.12.2003р. Однак, зазначена накладна не підтверджує факт одержання відповідачем зазначеної продукції, оскільки в долученій до справі копії накладній відсутній підпис уповноваженої особи на її одержання. Вчинений на ній підпис бухгалтера зовсім не співпадає зі зразком підпису особи, що одержала довіреність. На вимогу суду надати оригінал цієї накладної, позивач послався на неможливість його надання у зв”язку з відсутністю. Відповідач заперечує одержання цієї продукції. Посилання позивача на часткову сплату продукції за цим договором, а саме: 03.03.2004р. в сумі 20000грн. є безпідставним, оскільки згідно банківської виписки-реєстру за 03.03.2004р. в призначенні платежу не вбачається, що сплата цієї суми мала місце саме за договором від 25.12.2003р., розрахунок №29 від 24.02.2004 р. позивачем не представлений суду у зв”язку з відсутністю. Тим більш, що у позивача не було законних підстав для відпуску насіння гірчиці відповідачу, оскільки п.2.2. цього договору передбачена попередня оплата насіння в розмірі 100% його вартості.
Відтак, позивачем не доведено належним чином одержання відповідачем продукції за договором купівлі-продажу від 30.12.2003р.
5). 31.12.2003р. укладено договір про співпрацю в культивуванні олійного маку з метою отримання продовольчого зерна, згідно до якого позивач зобов”язався продати насіння маку 1 репродукції в кількості 833,33 кг по ціні 180 грн. за 1 кг на загальну суму 150000грн.(в т.ч.ПДВ), а відповідач по справі (замовник за договором) зобов”язався купити це насіння та здійснити попередню оплату в розмірі 50% вартості 75000грн. до одержання насіння, а решта суми-після збору врожаю, але не пізніше 10.09.2004р. Транспортування товару здійснюється замовнику самовивозом зі складу позивача. Відпуск насіння замовнику проводиться після попередньої оплати за даним договором. В обґрунтування виконання позивачем зазначеного договору, останній, а також господарський суд посилаються на накладну №1038 від 31.12.2003р. та довіреність №968144 від 12.12.2003р. Однак, зазначена накладна не підтверджує факт одержання відповідачем зазначеної продукції, оскільки в долученій до справі копії накладній відсутній підпис уповноваженої особи на її одержання. Вчинений на ній підпис бухгалтера зовсім не співпадає зі зразком підпису особи, що одержала довіреність. Відповідач заперечує одержання цієї продукції. Посилання господарського суду, а також позивача на часткову сплату одержаної продукції за цим договором, а саме: 23.06.2004 р. в сумі 5000грн., 11.11.2004р. в сумі 15000грн., 18.02.2005р. в сумі 45000грн. є безпідставним, оскільки згідно банківської виписки-реєстру за 23.06.2004р.за 11.11.2004р. та 18.02.2005р. в призначеннях платежу не вбачається, що сплата цих сум мала місце саме за договором від 31.12.2003р., рахунок №1039 від 31.12.2003р., який зазначено в призначенні платежів позивачем не надано у зв’язку з його відсутністю. До того ж, у позивача не було законних підстав для відпуску насіння маку відповідачу, оскільки п.2.2. цього договору передбачена попередня оплата насіння в розмірі 50% його вартості, а відпуск продукції згідно п.3 договору після попередньої оплати.
Відтак, позивачем не доведено належним чином одержання відповідачем продукції за договором купівлі-продажу від 31.12.2003р.
6). 17.03.2005р. укладено договір про співпрацю в культивуванні олійного маку з метою отримання продовольчого зерна на площі 1190,4га, згідно до якого позивач зобов”язався продати насіння маку 1 репродукції для висіву в кількості 2500кг по ціні 150 грн. за 1 кг на загальну суму 375000грн.(з ПДВ), а відповідач( замовник) зобов”язався купити насіння маку та здійснити попередню оплату 125000грн. до одержання насіння маку, а решту суми сплатити згідно графику: 125000грн.- до 01.07.2005р. та 125000грн. – після збору врожаю, але не пізніше 20.09.2005р. Транспортування товару здійснюється замовником самовивозом зі складу позивача. Відпуск насіння замовнику проводиться після попередньої оплати за даним договором. В обґрунтування виконання позивачем зазначеного договору, останній, а також господарський суд посилаються на накладну №290 від 22.03.2005р. на підставі довіреності ЯКВ №214844 від 22.03.2005р. на суму 375000грн. Зазначена накладна та довіреність підтверджують факт одержання відповідачем спірної продукції за договором від 17.03.2005р., що також не оскаржує сам відповідач по справі.
7). Також, позивач посилається на відпуск відповідачу насіння маку на суму 15360 грн. за накладною від 30.03.2004р. Позивач належним чином не довів поставку відповідачу цієї продукції. В залученій до справі накладній відсутнє посилання на договір, відсутня довіреність на одержання продукції уповноваженим представником відповідача. На вимогу суду надати оригінал зазначеної накладної та довіреність на право одержання цієї продукції, представник позивача послався на її відсутність. Відповідач заперечую одержання даної продукції. До того ж, з зазначеної накладної не вбачається обов”язок відповідача сплачувати дану продукцію та невідомо в які строки.
8). Окрім того, за накладною №481 від 22.04.2003 р. від 22.04.2003 р. відповідачу було поставлено насіння маку на загальну суму 6720грн.(з ПДВ), одержання якої підтверджує відповідач по справі.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем на протязі 2003-2005 р. за вказаними вище договорами та накладними було фактично одержано продукції на загальну суму 402720грн. ( 21000грн.+ 6720грн.+375000грн.).
Згідно ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно звичаїв ділового оборот або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як випливає з долучених сторонами до справи матеріалів, відповідачем виконані умови договору від 29.03.2003р.,а саме сплачено 21000грн. за одержане насіння маку за накладною №389 від 01.04.2003р. та договору від 17.03.2005р., а саме сплачено 375000грн. за одержане насіння маку за накладною №290 від 22.03.2005р., а також проведено оплату насіння маку одержаного за накладною №481 від 22.04.2003р. в сумі 6720грн, а всього відповідачем перераховано за фактично одержану продукцію через банківську установу 423693,90грн. ( л.с.37-39).
Також, 15.10.2003р. між сторонами було укладено договір про співпрацю, згідно до якого позивач по справі (замовник за договором) продає насіння маку 1 репродукції, а відповідач по справі (виконавець за договором) зобов”язується закупити насіння маку в кількості 2100 кг на площу 700га. Для компенсації затрат, понесених замовником, виконавець передає замовнику 30% від кількості зібраного врожаю зерна маку понад 10ц/га в строк до 10.09.2004р. товарним зерном. Відповідно до акту від 12.12.2004 р. позивач перерахував відповідачу 99986грн. платіжним дорученням №696 від 27.10.2003р., а відповідно до акту від 21.03.2005р. позивач зарахував відповідачеві 213360грн. в рахунок боргу.
Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду щодо підтвердження факту поставки позивачем відповідачу відповідної продукції за договорами від 25.12.2003р., 30.12.2003р., 31.12.2003р.та за накладною б/н від 30.03.2004р., враховуючи вищевикладене та наступне:
Згідно ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”:
під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов”язань, власному капіталі підприємства;
під зобов”язанням розуміється заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;
під первинним документом розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ст.9 того Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.
Також, згідно приписів п.2. ст.9 зазначеного Закону України первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов”язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.
Згідно п.п.2.3.Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р., єдиною й необхідною підставою для отримання товарно-матеріальних цінностей є належні довіреності.
Як свідчать наявні матеріали справи, накладні: №2039 від 31.12.2003р. , за якою начебто позивачем було відпущено відповідачу насіння маку на суму 444000грн., №1037 від 3012.2003р., за якою начебто відповідачу позивачем було відпущено насіння гречки на суму 36000грн. та насіння білої гірчиці на суму 36001грн., № 1038 від 31.12.2003р., за якою начебто позивачем було відпущено насіння маку на суму 150000грн. та накладна без номер від 30.03.2004р., за якою позивач начебто відпустив відповідачу насіння маку на суму 15360 грн., не відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки у них не визначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, відсутні особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, Крім того, в матеріалах справи відсутні оригінали цих накладних та довіреностей відповідача на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей.
Відтак, господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про стягнення заборгованості з відповідача, не врахував відсутність встановлених вищезазначеним законом України первинних документів, які повинні фіксувати факти здійснення господарських операцій щодо відпуску чи поставки спірної продукції за договорами від 25.12.2003р., 30.12.2003р., 31.12.2003р. за накладною б/н від 30.03.2004р.
Ствердження позивача про наявність накладних, за якими відповідач оспорює одержання відповідної продукції, оскільки у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 04.07.2001 р. №756 для одержання ліцензій для окремого виду господарської діяльності (на культування, використання рослин, що містять наркотичні засоби тощо) до заяви у обов”язковому порядку додаються накладні, не підтверджує факт одержання відповідачем від нього спірної продукції за договорами від 25.12.2003р., 30.12.2003р., 31.12.2003р. за накладною б/н від 30.03.2004р. До того ж, позивачем не доведено належним чином, що відповідач на протязі 2003-2005 р.р. не одержував спірну продукцію від інших контрагентів.
Також, є не підтвердженим висновок господарського суду щодо часткової сплати відповідачем 24.10.2003 р. суми 150000грн. на виконання договору від 23.12.2003р., висновок суду про загальний обсяг платежів відповідача на користь позивача протягом 2003-2005р.р., який за даними банківського реєстру склав 423693,90 грн., а не 406720грн., як зазначено в рішенні господарського суду.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ст. 34 того ж Закону України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності з приписами ст.43 цього Закону України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи не доведено наявність за відповідачем заборгованості в сумі 456021,80 грн. за зазначеними в позовних вимогах договорами, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми та застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято при неповному з”ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд першої інстанції визнав встановленими, а його висновки не відповідають обставинам справи.
Зазначене, згідно ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин, рішення господарського суду підлягає скасування, а апеляційна скарга - задоволенню. В задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 4972грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.) відносяться на позивача.
У зв”язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для віднесення на відповідача господарських витрат, пов”язаних зі сплатою адвокатських витрат в сумі 20000грн.
Судові витрати за апеляційною скаргою відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми “Крона” м. Херсон задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 30.05.2006р. у справі №14/148-06 скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний науково-дослідний інститут” (м. Івано-Франківськ) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми “Крона” (м. Херсон) 2486грн.00коп. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати наказ.
Зобов’язати господарський суд Херсонської області видати наказ у відповідності з нормами Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Коробка Н.Д. Юхименко О.В.