КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2011 року 2а-2186/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Головенко О.Д.,
при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,
за участю:
представника позивача: Власова І.О.
представника відповідача: Сокол І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово –експлуатаційної контори №1 про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені, -
в с т а н о в и в:
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово – експлуатаційної контори №1 про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим позивач просив стягнути вищевказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала, пояснила, що на підприємстві створено робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, інформація про наявність можливостей для працевлаштування інвалідів відповідачем надавалася відповідним державним органам, жодному інваліду у працевлаштуванні не було відмовлено, тому позивач не повинен нести відповідальності за відсутність інвалідів або ненаправлення їх для працевлаштування.
Також в судовому засіданні відбулась заміна відповідача з Білоцерківської житлово – експлуатаційної контори № 1 на Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово – експлуатаційна контора №1.
Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, перевіривши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому, здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а отже - є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХП 21.03.1991 року (надалі - Закон № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Частиною 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності та застосування до нього адміністративно-господарських санкцій ґрунтуються на звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2010 рік, поданим відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів, з якого випливає, що на підприємстві відповідача повинно працювати дев’ять інвалідів, сім з яких працює. Суму адміністративно-господарських санкцій позивач доказує відповідними розрахунками виходячи із середньої річної заробітної плати працівника на підприємстві відповідача.
В судовому засіданні судом були оглянуті звіти, які подавались відповідачем за формою № 3-ПН до місцевого центру зайнятості відповідно якого у відповідача створенні робочі місця, однак відповідних вакансій не було знайдено.
Доказів тому, що відповідач відмовив у працевлаштуванні хоча б одній особі з обмеженими можливостями (інваліду), яка до нього звернулася, або що уповноваженими органами держави до відповідача направлялися відповідні особи-інваліди, який б не були працевлаштованими відповідачем, суду не надано.
Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що обов'язок працедавця по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. На відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, або відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є не обґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Головенко О.Д.
Постанова у повному обсязі виготовлена 25 червня 2011 року.