КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2011 року 2а-2234/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Головенко О.Д.,
при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,
за участю:
представника позивача: Яценко О.В.
представника відповідача: Маковій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання неправомірними дії, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
Комунальне підприємство Київської обласної ради „Бородянкатепловодопостачання” (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (надалі - відповідач) з вимогами: визнати протиправними дії відповідача, які змінили призначення платежів підприємства з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року на податок на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року; скасувати податкове повідомлення – рішення від 01.03.2011 № 0000301530/0 про нарахування і утримання штрафів; зобов’язати відповідача облікувати в картці особового рахунку підприємства з обліку сплати податку на додану вартість кошти, що сплачені підприємством до бюджету як податок на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року на загальну суму 399 234,00 грн. – за призначенням, указаними в платіжних дорученнях за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.12.2010 підприємство подало до ДПІ у Бородянському районі декларацію № 9005491142 з ПДВ за листопад 2010 року, та в період з 13.12.2010 по 29.12.2010 сплачувало до бюджету, у тому числі платіжними дорученнями: від 13.12.2010 № 2052 – 20 000,00 грн.; від 16.12.2010 № 2068 – 30 000,00 грн; від 20.12.2010 № 2080 – 15 000,00 грн; від 22.12.2010 № 2098 – 30 000,00 грн.; від 27.12.2010 № 2111 – 20 000,00 грн.; від 27.12.2010 № 2121 – 5 000,00 грн.; від 29.12.2010 № 2142 – 20 069,00 грн.
Також 17.01.2011 підприємство подало до відповідача декларацію № 9006075562 з ПДВ за грудень 2010 та в в період з 17.01.2011 по 31.01.2011 сплачувало податкове зобовязання до бюджету. У тому числі платіжними дорученнями: від 17.01.2011 № 62 – 20 000,00 грн.; від 19.01.2011 № 70 – 20 000,00 грн.; від 20.01.2011 № 76 – 30 000,00 грн.; від 21.01.2011 № 78 – 10 000,00 грн.; від 24.01.2011 № 84 – 30 000,00 грн.; від 25.01.2011 № 89 – 20 000,00 грн.; від 31.01.2011 № 116 – 30 849,00 грн.
17.02.2011 підприємство подало до відповідача декларацію № 9000356342 з ПДВ за січень 2011 та в в період з 07.02.2011 по 25.02.2011 сплачувало податкове зобовязання до бюджету. У тому числі платіжними дорученнями: від 07.02.2011 № 167 – 20 000,00 грн.; від 09.02.2011 № 193 – 20 000,00 грн.; від 10.02.2011 № 199 – 20 000,00 грн.; від 14.02.2011 № 212 – 30 000,00 грн.; від 25.02.2011 № 275 – 8 316,00 грн.
12.04.2011 позивач отримав від податкової інспекції акт від 01.03.2011 № 00003/15-33710516 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобовязання до бюджетту ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року, розрахунок штрафних санкцій до акту та податкове повідомлення – рішення від 01.03.2011 № 0000301530/0.
Вказує, що підприємством сплачена до бюджету сума ПДВ, однак по картці обліку особового рахунку підприємства з обліку сплати ПДВ утворилась заборгованість.
Зазначила, що відповідач незаконно змінив призначення платежів зі сплати ПДВ за листопад, грудень 2010 року, січень 2001 року на ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року та нарахував і утримав пеню і штраф на сплачені суми.
На думку представника позивача дії і рішення відповідача по зміні призначення платежу, по нарахуванню й утримання пені і штрафу, податкові повідомлення – рішення є незаконними та порушують норми чинного податкового законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування свої заперечень вказав, що за результатами перевірки позивача (від 01.03.2011 № 00003/15-33710516) встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно узгоджені суми податкових зобов’язань по сплаті ПДВ. Пояснила, що кошти, які надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахункових платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом.
Вважає нарахування пені та штрафних санкцій правомірним, а податкові повідомлення – рішення таким, що відповідають нормам чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, перевіривши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2005 Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянкатепловопостачання» зареєстровано, як юридичну особу, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 106843.
Позивач 15.12.2010 підприємство подало до ДПІ у Бородянському районі декларацію № 9005491142 з ПДВ за листопад 2010 року та в період з 13.12.2010 по 29.12.2010 сплачувало до бюджету, у тому числі платіжними дорученнями: від 13.12.2010 № 2052 – 20 000,00 грн.; від 16.12.2010 № 2068 – 30 000,00 грн; від 20.12.2010 № 2080 – 15 000,00 грн; від 22.12.2010 № 2098 – 30 000,00 грн.; від 27.12.2010 № 2111 – 20 000,00 грн.; від 27.12.2010 № 2121 – 5 000,00 грн.; від 29.12.2010 № 2142 – 20 069,00 грн.
Також 17.01.2011 підприємство подало до відповідача декларацію № 9006075562 з ПДВ за грудень 2010 та в в період з 17.01.2011 по 31.01.2011 сплачувало податкове зобовязання до бюджету. У тому числі платіжними дорученнями: від 17.01.2011 № 62 – 20 000,00 грн.; від 19.01.2011 № 70 – 20 000,00 грн.; від 20.01.2011 № 76 – 30 000,00 грн.; від 21.01.2011 № 78 – 10 000,00 грн.; від 24.01.2011 № 84 – 30 000,00 грн.; від 25.01.2011 № 89 – 20 000,00 грн.; від 31.01.2011 № 116 – 30 849,00 грн.
17.02.2011 підприємство подало до відповідача декларацію № 9000356342 з ПДВ за січень 2011 та в в період з 07.02.2011 по 25.02.2011 сплачувало податкове зобовязання до бюджету. У тому числі платіжними дорученнями: від 07.02.2011 № 167 – 20 000,00 грн.; від 09.02.2011 № 193 – 20 000,00 грн.; від 10.02.2011 № 199 – 20 000,00 грн.; від 14.02.2011 № 212 – 30 000,00 грн.; від 25.02.2011 № 275 – 8 316,00 грн.
За результатами камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобовязання до бюджетту ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року було складено акт від 01.03.2011 № 00003/15-33710516 та винесено податкове повідомлення – рішення від 01.03.2011 № 0000301530/0.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, платники податків і зборів зобов’язанні сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно п.п. 4.1.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі – Закон № 2181), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Відповідно до абз. 1 п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, «Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Кошти сплачені позивачем згідно вищевказаних платіжних доручень були зараховані відповідачем в рахунок погашення попереднього боргу по ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року без згоди платника податку.
Суд вважає, що вказані дії є протиправними виходячи з наступного.
Закон № 2181, є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Не обґрунтовують правомірність дій відповідача і посилання відповідача на п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, відповідно до вимог якої, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Так, відповідно до п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.
Зміст вищенаведеної статті закону не містить будь-яких обмежень стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов’язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядок та механізм стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов’язань, а також не дає повноважень контролюючому органу здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу без згоди платника розпоряджатися його коштами.
У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин суд вважає, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.
Аналогічної думки притримується Вищий адміністративний суд України, що знайшло своє відображення в листі від 17.03.2009 №358/13/13-09, де зазначено, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, податковий орган не наділений правом чи обов’язкові змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Змінивши призначення платежу, визначеного позивачем з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року відповідач порушив права позивача, створивши податковий борг з ПДВ.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування своїх заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 01.03.2011 № 0000301530/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв’язку з тим, що на думку відповідача позивач не сплатив ПДВ, через що виник податковий борг.
Як зазначалось вище, податкова заборгованість в податковому обліку виникла через зарахування сплачених позивачем коштів з ПДВ листопад, грудень 2010 року, січень 2001 року на ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року, тим саме відповідач порушив права позивача, створивши податковий борг з ПДВ, а тому дане податкове повідомлення-рішення 01.03.2011 № 0000301530/0 винесено незаконно та підлягає скасуванню.
Згідно ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Вказаною нормою суд зобов’язаний дати юридичну оцінку діям суб’єкта владних повноважень і визначити спосіб поновлення порушеного права.
Оскільки, відповідач протиправним діями порушив права позивача, суд вважає, що поновити порушені права позивача слід шляхом зобов’язання Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області обліковувати в картці особового рахунку позивача з обліку сплати податку на додану вартість за 2010 рік кошти, що сплачені ним до бюджету платіжними дорученнями від 13.12.2010 № 2052 – 20 000,00 грн.; від 16.12.2010 № 2068 – 30 000,00 грн; від 20.12.2010 № 2080 – 15 000,00 грн; від 22.12.2010 № 2098 – 30 000,00 грн.; від 27.12.2010 № 2111 – 20 000,00 грн.; від 27.12.2010 № 2121 – 5 000,00 грн.; від 29.12.2010 № 2142 – 20 069,00 грн.; від 17.01.2011 № 62 – 20 000,00 грн.; від 19.01.2011 № 70 – 20 000,00 грн.; від 20.01.2011 № 76 – 30 000,00 грн.; від 21.01.2011 № 78 – 10 000,00 грн.; від 24.01.2011 № 84 – 30 000,00 грн.; від 25.01.2011 № 89 – 20 000,00 грн.; від 31.01.2011 № 116 – 30 849,00 грн.; від 07.02.2011 № 167 – 20 000,00 грн.; від 09.02.2011 № 193 – 20 000,00 грн.; від 10.02.2011 № 199 – 20 000,00 грн.; від 14.02.2011 № 212 – 30 000,00 грн.; від 25.02.2011 № 275 – 8 316,00 грн.
За таких обставин суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області, які змінили призначення платежів підприємства з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року на податок на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року.
Скасувати податкове повідомлення – рішення від 01.03.2011 № 0000301530/0 про нарахування і утримання штрафів.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Бородянському районі Київської області облікувати в картці особового рахунку підприємства з обліку сплати податку на додану вартість кошти, що сплачені підприємством до бюджету як податок на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року на загальну суму 399 234,00 грн. – за призначенням, указаними в платіжних дорученнях за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Головенко О.Д.
Постанова у повному обсязі виготовлена 22 червня 2011 року.