У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.09.06 Справа №8/127-пд-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Коробка Н.Д. , Юхименко О.В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників позивача: Запорожець Д.Ю. – дов. №б/н від 01.02.06р.
представників відповідача - 1: Дунаєв М.І. – дов. №б/н від 26.04.06р.
представників відповідача - 2: Трибушна Л.В. – дов. №539 від 26.06.06р.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Міське дорожнє управління”, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 19.05.06р. у справі № 8/127-ПД-06
за позовом: Комунального підприємства “Міське дорожнє управління”, м. Херсон
до відповідача – 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ливень”, м. Херсон
до відповідача – 2: Управління комунальної власності Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду №2098 від 31.07.2006р. справу №8/127-пд-06 передано для розгляду колегії у складі: головуючий – Антонік С.Г. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Юхименко О.В.
Колегія суддів прийняла справу до провадження у цьому складі.
За заявою представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами.
У судовому засіданні 01.08.06р. представником позивача заявлено клопотання про оголошення постанови суду у повному обсязі. Колегією суддів оголошено перерву у судовому засіданні для виготовлення та оголошення постанову у повному обсязі.
У судовому засіданні 05.09.06р. оголошено постанову суду у повному обсязі.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.05.2006 року у справі №8/127-пд-06 (суддя Хомякова В.В.) відмовлено у задоволенні позову КП «Міське дорожнє управління» про визнання недійсними договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу КП «Міське дорожнє управління», укладеного між відповідачами у справі.
Рішення господарського суду мотивоване ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.2 ст.7 Закону України «Про оренду землі». Цілісний майновий комплекс як об’єкт оренди в повному складі фактично був переданий ТОВ «Ливень». Міська рада не приймала рішення про передачу в оренду земельної ділянки, однак ТОВ «Ливень» користувалося земельною ділянкою під орендованими об’єктами. Умови користування земельною ділянкою, порядок її оформлення не є істотними умовами договору оренди. Не існування структурного підрозділу цілісного майнового комплексу КП «Міське дорожнє управління» не є достатньою підставою визнання оскаржуваного договору недійсним або неукладеним.
Не погоджуючись з рішенням суду, КП «Міське дорожнє управління» звернулось зі скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти інше рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що судом порушені норми матеріального права, а саме: ст.153 ЦК УРСР, ч.1 ст.4, ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
В обґрунтування доводів по апеляційній скарзі заявник посилається на ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в якій дано визначення цілісного майнового комплексу підприємства, а саме, це є господарський об’єкт з завершеним циклом виробництва продукції з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Тобто невід’ємною складовою частиною цілісного майнового комплексу є земельна ділянка, на якій і розташований цілісний майновий комплекс. Згідно ч.1 ст.10 згаданого вище Закону однією з істотних умов договору оренди є об’єкт оренди (склад та вартість майна). Водночас з договору оренди №18 від 01.01.02р. та Державного акту на право постійного користування землею№536 від 14.02.2000 року вбачається відсутність оформлення з другим відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розташованим об’єкт оренди, що вказує на відсутність у орендаря цілісного майнового комплексу правових підстав для користування земельною ділянкою, визначених ст.93 Земельного кодексу України та, як наслідок, не виключає наявність підстав вважати, що цілісний майновий комплекс як об’єкт оренди фактично не був переданий за оскаржуваним договором оренди. Фактичне користування ТОВ «Ливень» земельною ділянкою не є передачею її у складі цілісного майнового комплексу. Невідповідність визначеного в договорі об’єкта оренди (ЦМК) фактично переданому майну (без земельної ділянки) вказує на укладення договору з порушенням вимог ч.1 ст.4 та ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яке полягає в неправильному визначенні сторонами такої істотної умови як об’єкт оренди – ЦМК. Адже земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні позивача, не може бути передана відповідачу – 1 в складі ЦМК без її попереднього вилучення у легітимного землекористувача в порядку, передбаченому чинним законодавством. Крім того вказує, що переоформлення землекористування на підприємство – правонаступника законом не передбачено. Також заявник апеляційної скарги зазначає, що об’єктом передачі майна в оренду є саме цілісний майновий комплекс структурного підрозділу КП «Міське дорожнє управління», а не окреме індивідуально визначене майно. Судом не з’ясовувалось, чи було це майно індивідуально визначеним. Судом не досліджено факт належності переданого майна до нерухомого майна (його місце розташування, технічна інвентаризація та склад майна).
Представник заявника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
ТОВ “Ливень” у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення. Крім того зазначили, що об’єктом оренди цілісного майнового комплексу є, насамперед, господарський об’єкт з завершеним циклом виробництва. Згадування про включення до об’єкту земельної ділянки, системи енергопостачання. Інженерних комунікацій вказує лише на автоматичне отримання орендарем дозволу на використання зазначеного цілісного майнового комплексу і не потребує додаткового оформлення. При підписанні оскаржуваного договору ТОВ «Ливень» отримало в користування цілісний майновий комплекс з інженерними комунікаціями , системою енергопостачання та земельною ділянкою в обсязі, необхідному для обслуговування нерухомості. Жодних суперечок щодо користування землею з її власником – Херсонською радою народних депутатів під час виконання договору не виникало. Вказали, що факт передачі земельної ділянки в користування підтверджується самим фактом передачі цілісного майнового комплексу, до якого входять капітальні споруди. Зазначені в позові обставини ніяким чином не зачіпають прав позивача. Крім того вважають, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо звернення до суду з даним позовом.
Управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні вказали на законність винесеного судом рішення. Просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
01.01.02р. між Управління комунальної власності та ТОВ «Ливень» укладено договір оренди №18 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу КП «Міське дорожнє управління». Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передав, а ТОВ «Ливень» прийняв у платне строкове користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу КП «Міське дорожнє управління», що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.Бурзі,15, склад та вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального і розподільчого балансу, складеного станом на 01.11.01р., вартість якого становить 80800грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 80000грн.(а.с.34).
Згідно п.2.1 договору, вступ орендаря в користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта прийняття – передачі майна.
Відповідно до Акту прийняття – передачі майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу КП «Міське дорожнє управління» від 01.01.02р., ТОВ «Ливень» прийняло до експлуатації наступне майно цілісного майнового комплексу: мийка для автомашин, під’їзні дороги, контрольно – пропускний пункт, корпус гаражу, приміщення контори , побутові приміщення, майданчик для стоянки автотранспорту, дорога від пропускного пункту, бокси, магнітола, меблевий гарнітур та інше майно (транспорт, обладнання, техніка). (а.с.51). Акт прийняття – передачі був підписаний директором КП «Міське дорожнє управління».
Строк дії договору, відповідно до п.11.1, до 01.01.05р.
КП «Міське дорожнє управління» звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди №18 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу КП «Міське дорожнє управління», укладеного 01.01.02р. між відповідачами у справі. При цьому заявник посилається на те, що договір не відповідає вимогам закону, при його укладенні сторонами порушені вимоги ст.153 ЦК УРСР, ч.1 ст.4, ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного:
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.
Відповідно до ст.10 вказаного Закону, істотною умовою договору оренди є об’єкт оренди, тобто склад та вартість майна.
Як зазначалось вище, при підписанні спірного договору та акту прийняття – передачі, ТОВ «Ливень» отримало в користування саме цілісний майновий комплекс Ніяких суперечок щодо користування земельною ділянкою з її власником за час виконання договору не виникало.
Відповідно до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Оскільки в оскаржуваному договорі визначено всі істотна умови договорів оренди, тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову про визнання договору недійсним.
Колегія суддів зазначає, що умови щодо користування земельною ділянкою, порядок її оформлення не є істотною умовою договору оренди цілісного майнового комплексу. Надання земельної ділянки у користування регулюється Земельним кодексом України.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 76 ЦК УРСР, ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Колегія суддів дійшла висновку, що право на позов у КП «Міське дорожнє управління» виникло у 2002 році, з часу підписання акту прийняття – передачі цілісного майнового комплексу від 01.01.02р., тому строк позовної давності на звернення з даним позовом пропущений позивачем. Крім того, 01.01.05р. термін дії оскаржуваного договору закінчився. На підставі рішення Херсонської міської ради від 21.01.05р. №745 між відповідачами у справі укладено договір №32 від 29.03.05р. Таким чином, договір оренди №18 від 01.01.02р. виконаний сторонами у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги спростовуються на підставі вищевикладеного.
Будь – яких порушень норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
За таких обставин апеляційна скарга Комунального підприємства “Міське дорожнє управління”, м. Херсон задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Херсонської області від 19.05.2006р. у справі №8/127-пд-06 слід залишити без змін.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, віднести на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Міське дорожнє управління”, м. Херсон залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 19.05.2006р. у справі №8/127-пд-06 слід залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Коробка Н.Д. Юхименко О.В.