У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.08.06                                                                                               Справа №12/228

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача:            Доля Є.І., довіреність № 10 від 14.06.2005р.;

відповідача-1:    Соболева Н.І., довіреність № 8337/2 від 01.08.2006р.;

відповідача-2:    Великоіван В.П., дов. № 31 від 28.08.2006р.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу            Товариства з обмеженою відповідальністю

                                            «Виробничо-комерційна фірма «Стимул», м. Запоріжжя

на рішення                         господарського суду Запорізької області від 16.06.2006 року

у справі                               № 12/228

за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю

                                            «Виробничо-комерційна фірма «Стимул», м. Запоріжжя

до відповідача-1                Державної виконавчої служби у Жовтневому районі

                                            м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

до відповідача-2                Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир»,

                                            с. Приморське Василівського району Запорізької області

про                                       стягнення 10.200,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стимул», м. Запоріжжя було подано позов до Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції, м. Запоріжжя (відповідач-1) і Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир», с. Приморське Василівського району Запорізької області (відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 суми 10.200,00 грн. збитків.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 16.06.2006 року у справі №12/228 (суддя Проценко О.А.) здійснив процесуальну заміну Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Запоріжжя на Державну виконавчу службу у Жовтневому районі м. Запоріжжя. У задоволенні позову відмовив. Провадження щодо СВК «Мир» припинив.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ТОВ «ВКФ «Стимул», позивач у справі, вказує на те, що судом неповністю з’ясовані обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи; зроблені неправильні висновки; невірно застосовані норми матеріального і порушені норми процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано не розглянуті обставини, пов’язані з розглядом додатково висунутих позивачем вимог. На думку позивача, відповідачем-1 створена умова, при якій позивачу неможливо здійснювати збір врожаю 2004р., здійснити його реалізацію і направити виручку на задоволення грошових вимог стягувачів по відкритому відповідачем-1 виконавчому провадженню. Відповідачем-1 не прийнято заходів до відповідача-2 щодо спонукання  не чинити перешкоди в зборі врожаю позивачем або організації збору вказаного врожаю відповідачем-2 і направлення виручки на задоволення вимог стягувачів. Бездіяльність відповідача-1 потягла за собою порушення права власності позивача на продукцію сільськогосподарського виробництва і охоронювані законом інтереси стягувачів. Судом першої інстанції порушені норми ст.ст. 2, 5, 6, 7, 58, 64 Закону України «Про виконавче провадження», неправильно застосовані норми ст.ст. 321, 331, 614 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст.86 Закону України «Про виконавче провадження», не застосовані норми ст.ст. 1173, 1174 ГК України. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2006р. у справі №12/228 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати Державну виконавчу службу у Жовтневому районі м. Запоріжжя процесуальним правонаступником Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Запоріжжя; стягнути з ДВС у Жовтневому районі м. Запоріжжя на користь позивача понесені в 2004р. збитки по багаторічним пальметним фруктово-ягідним насадженням, що розташовані на 2,05 га в кварталі № 59 садової ділянки № 3 у розмірі 10.200,00 грн.; визнати дії  Відділу державної виконавчої служби Жовтневого РУЮ по передачі на відповідальне зберігання арештованих багаторічних насаджень СВК «Мир» при виконанні виконавчого провадження по стягненню заборгованості з ТОВ «ВКФ «Стимул» такими, що  виконані з порушенням законодавства України; визнати незаконною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя, пов’язану з не накладенням арешту на готову продукцію при виконанні в 2004р. виконавчого провадження по стягненню заборгованості з ТОВ «ВКФ «Стимул»; визнати дії Василівської районної державної адміністрації по роздержавленню і приватизації земель і затвердженні вартості та розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах ВАТ «Агрофірма «Першотравнева» такими, що  виконані з порушенням законодавства України; стягнути з винної сторони витрати по оплаті судових витрат.

ДВС у Жовтневому районі м. Запоріжжя, відповідач-1 у справі, в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується з викладеними в ній доводами. Зазначає, що державним виконавцем 20.02.2004р. складено акт серії АА № 855448 опису й арешту майна, а саме - фруктових пальметних насаджень площею 1124,7 га, які знаходяться за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Приморське. Державним виконавцем не накладався арешт на готову продукцію (врожай), що не позбавляло права боржника здійснювати збір врожаю. 28.05.2004р. з метою збереження та недопущення в подальшому пошкодження майна воно передано державним виконавцем на відповідальне зберігання іншій особі – голові СВК «Мир» Великоівану В.П. При цьому, для власника фруктових насаджень обмеження в користуванні, збиранні та реалізації врожаю не встановлювались. Отже, позивач як власник фруктових пальметних насаджень не був позбавлений можливості здійснювати збір та реалізацію врожаю. Просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Від СВК «Мир», відповідача-2 у справі, відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі до суду не надходило. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2204 від 07.08.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

За клопотанням представників позивача запис розгляду справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме:  програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

В судовому засіданні 08.08.2006р. представники позивача і відповідача-1 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї. В цьому ж судовому засіданні від представників позивача надійшло усне клопотання про оголошення постанови Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 12/228 у повному обсязі. Вказане клопотання колегією суддів задоволено, у зв’язку з чим розгляд апеляційної скарги було відкладено до 29.08.2006р.

29.08.2006р. в судовому засіданні постанову Запорізького апеляційного господарського суду оголошено у повному обсязі.

Як випливає з матеріалів справи, 20.02.2004р. при здійсненні зведеного виконавчого провадження № 3, в якому боржником є ТОВ «ВКФ «Стимул», державним виконавцем складено акт серії АА № 855448 опису й арешту майна, у т.ч. фруктових пальметних насаджень площею 1124,7 га, які знаходяться за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Приморське.

По вказаному акту описане та арештоване майно було передано на відповідальне зберігання заступнику директора ТОВ «ВКФ «Стимул» Волкову С.О. та встановлено заборону на відчуження описаного майна.

27.05.2004р. до виконавчої служби надійшов лист Василівської районної адміністрації про неналежне зберігання вищевказаного арештованого майна боржника зберігачем.

28.05.2004р. від стягувача та заставодержателя АБ «АвтоЗАЗбанк» надійшла заява про неналежне зберігання майна, з посиланням на проведення викопування, викорчовування, випилювання молодих саженців та дерев в с. Приморське. В заяві ставилось питання про передачу майна на відповідальне зберігання СВК «Мир» в особі Великоівана В.П., на підставі чого державним виконавцем складено акт від 27.05.2004р.

28.05.2004р. з метою збереження та недопущення в подальшому пошкодження майна, державним виконавцем передано вказане майно на відповідальне зберігання СВК «Мир» в особі представника Великоівана В.П.

04.06.2004р. державним виконавцем при перевірці стану збереження арештованого майна було встановлено, що зберігачем не дотримуються умови відповідального зберігання, провадиться поширений збір та реалізація плодів черешні з садових відділень, переданих на відповідальне СВК «Мир» в особі голови Великоівана В.П.

04.06.2004р. до прокуратури Василівського району направлено подання щодо порушення кримінальної справи у відношенні Великоівана В.П. за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ст.197 КК України.

09.08.2004р. виконавчою службою отримано відповідь з Василівського РВ УМВС України в Запорізькій області про відмову в порушенні кримінальної справи відносно Великоівана В.П. на підставі п.11 ст.6 КПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він не має господарських відносин з СВК «Мир». Передача відповідачем на відповідальне зберігання і користування багаторічних пальметних насаджень СВК «Мир» призвело до викрадення врожаю сільськогосподарської продукції. Відсутність належного контролю за збором врожаю з боку державного виконавця потягло за собою збитки і порушення охоронюваних законом прав стягувачів по виконавчому провадженню на погашення заборгованості. Відповідачем не виконано передбачених законодавством заходів по запобіганню викраденню готової продукції, яка є власністю позивача і реалізації її з метою погашення боргу останнього перед стягувачами в порядку виконавчого провадження. Тобто, на думку позивача, відповідач позбавив законного власника можливості зібрати врожай, не прийняв заходів по забезпеченню контролю за збором і реалізацією продукції, не забезпечив надходження виручки від реалізації на погашення заборгованості по виконавчому провадженню. На думку позивача, бездіяльність відповідача-1 потягла спричинення збитків позивачу у розмірі 3.905.838,00 грн. В позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача-1 збитки у розмірі 10.200,00 грн. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 1, 2, 5, 6, 7, 9, 86 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 115, 224, 226 ГК України, ст.331 ЦК України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Питання щодо правомірності дій Державної виконавчої служби по передачі майна, у т.ч. й багаторічних пальметних фруктових насаджень на відповідальне зберігання СВК «Мир» у спірних правовідносинах досліджувалось господарським судом Запорізької області у справі № 17/241д, про що була прийнята ухвала від 11.08.2004р. (за скаргою ТОВ «ВКФ «Стимул» на дії відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Запоріжжя). При розгляді вказаної справи судом був зроблений висновок про те, що дії Державної виконавчої служби по передачі арештованого майна на відповідальне зберігання іншим особам (у т.ч. і СВК «Мир») не суперечать вимогам закону, в т.ч. Закону України «Про виконавче провадження» і у суду відсутні підстави для визнання дій виконавчої служби незаконними. Також судом було встановлено те, що виконавчою службою арешт накладався не на речі (продукти), що швидко псуються, а на насадження фруктових дерев.

В розумінні ст. 35 ГПК України зазначені факти звільнені від доказування.

У відповідності зі ст.55 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Фактичні обставини справи № 12/228 свідчать про те, що арешт на готову продукцію, тобто на врожай, виконавчою службою не накладався, і позивач, як боржник, не був позбавлений права здійснювати збір врожаю. Для ТОВ «ВКФ «Стимул», як власника фруктових пальметних насаджень, обмеження в користуванні, збиранні та реалізації врожаю не встановлювались. Арешт був накладений лише на фруктові пальметні насадження.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст.7 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Позивачем всупереч вимогам ст.33 ГПК України не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: незаконність рішень відповідача-1 щодо передачі майна позивача на відповідальне зберігання від однієї особи до іншої при здійсненні виконавчого провадження.

Відповідно до ст.86 Закону України «Про виконавче провадження», яка входить до підстави позову, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на вказану норму є безпідставною, оскільки стаття 86 Закону України «Про виконавче провадження» встановляє положення про захист прав стягувача у виконавчому провадженні, в той час, коли ТОВ «ВКФ «Стимул» у спірних правовідносинах не є стягувачем у виконавчому провадження, а є боржником.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2005р. матеріали справи № 12/228 надіслані до слідчих органів для проведення перевірки на предмет наявності злочину при здійсненні виконавчого провадження відносно ТОВ «ВКФ «Стимул».

За наслідками перевірки, 25.11.2005р. помічником прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо незаконних дій державних виконавців Жовтневого ВДВС ЗМУЮ на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину. У вказаній постанові зроблений, зокрема, висновок про те, що боржник (ТОВ «ВКФ «Стимул»), як власник фруктових пальметних насаджень, не був позбавлений можливості здійснювати збір та реалізацію врожаю. Для ТОВ «ВКФ «Стимул» обмеження в користуванні, збиранні та реалізації врожаю не встановлювалися.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що в діях відповідача-1 не вбачається порушення діючого законодавства України при здійсненні виконавчого провадження.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції необґрунтовано не розглянуті обставини, пов’язані з розглядом додатково висунутих позивачем вимог, колегією суддів до уваги не приймаються, з наступних обставин.

У відповідності з ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

В п.3.7 Роз’яснення ВАСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/289 від 18.09.1997р. зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях.

Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги  позивача до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, наприклад, якщо вимога про визнання угоди недійсною замінюється вимогою про розірвання договору і наводяться інші підстави відповідної вимоги, то одночасно має місце зміна предмету і підстави позову. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Фактично позивачем в заяві від 05.06.2006р. за № 0506, наданої до суду першої інстанції, зроблено доповнення позовних вимог іншими вимогами, зокрема, такими, як: визнання дій ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя по передачі на відповідальне зберігання арештованих багаторічних насаджень СВК «Мир» при здійсненні виконавчого провадження по стягненню заборгованості з ТОВ «ВКФ «Стимул» такими, що виконані з порушенням законодавства України; визнання незаконною бездіяльності ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя у відмові в накладенні арешту на готову продукцію ТОВ «ВКФ «Стимул» (врожай 2004р.) при здійсненні виконавчого провадження; визнання дій Василівської районної державної адміністрації по роздержавленню та приватизації земель і затвердженню вартості та розміру земельної ділянки (паю) в умовних кадастрових гектарах ВАТ «Агрофірма «Першотравнева» такими, що виконані з порушенням законодавства України.

Вищевказані позовні вимоги за своєю суттю не є зміною підстави або предмету позову і не носять характеру збільшення розміру позовних вимог. Фактично позивач доповнив позовні вимоги іншими вимогами (в тому числі до іншого відповідача – не учасника судового процесу), можливість чого  не передбачена діючим ГПК України. Крім того,  вимога позивача про визнання дій Василівської районної державної адміністрації по роздержавленню і приватизації земель та затвердженню вартості і розміру земельної ділянки (паю) в умовних кадастрових гектарах ВАТ «Агрофірма «Першотравнева» такими, що виконані з порушенням законодавства України є вимогою, яка стосується особи, що не була залучена до участі у справі, і необхідність  залучення якої до участі у справі відсутня.

Фактично позивач в порушення ст. 22 ГПК України при поданні заяви змінює і підставу, і предмет позову, що є процесуально безпідставним.

Таким чином, місцевим господарським судом обґрунтовано не прийнята до розгляду певна частина змін і доповнень до позовних вимог. До того ж, у відповідності з ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.

Щодо припинення місцевим господарським судом провадження у справі стосовно СВК «Мир», то слід вказати на наступне.

Підставою для припинення судом першої інстанції провадження у справі щодо відповідача-2, на думку суду, стало відсутність спору в цій частині, з мотивів того, що до вказаної особи вимоги не заявлені. При цьому суд в якості правової норми для припинення провадження у справі в цій частині послався на п.11 ст.81 ГПК України. Разом з тим, такий висновок суду не відповідає положенням господарського процесуального законодавства України, з наступних підстав.

Стаття 81 ГПК України (залишення позову без розгляду) не містить положень щодо можливості припинення провадження у справі з підстав відсутності предмету спору, оскільки відповідна підстава передбачена лише ст.80 цього Кодексу.

За змістом п.11 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В п.3 Роз’яснення ВАСУ «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994р. зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

З обставин справи вбачається, що спір між ТОВ «ВКФ «Стимул» і СВК «Мир» щодо стягнення суми 10.200,00 грн. збитків в межах даної справи не виникав. Позовні вимоги про стягнення вказаної суми стосуються лише відповідача-1. Це свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог в межах розгляду вказаної справи стосовно відповідача-2, що в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стосовно цієї особи, але не припинення провадження у справі щодо СВК «Мир» з підстав відсутності предмету спору.

Процесуальна дія суду першої інстанції щодо заміни ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя на ДВС у Жовтневому районі м. Запоріжжя є такою, що відповідає положенням ст.25 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, у зв’язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, колегія суддів знаходить підстави для часткового скасування оскаржуваного рішення.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки ніяким чином не спростовує висновків місцевого господарського суду.

Судові витрати, у відповідності зі ст.49 ГПК України, покладаються на позивача - ТОВ «ВКФ «Стимул».

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стимул», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2006р. у справі № 12/228 скасувати в частині припинення провадження щодо Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир».

В задоволенні позовних вимог щодо Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мир» - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2006р. у справі № 12/228 залишити без змін.

  

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кричмаржевський В.А.  Хуторной В.М.