У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.09.06 Справа №15/102/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача: не з’явився;
відповідача: Аркуш І.П., довіреність № 1300 від 17.04.2006р.;
відповідача: Дяченко Т.М., довіреність № КД-591 від 27.04.2006р.;
3-ої особи: Зінченко Є.М., довіреність від 01.03.2006р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна,
м. Василівка Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2006 року
у справі № 15/102/06
за первісним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна,
м. Василівка Запорізької області
до відповідача Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку
(закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення
Промінвестбанку в м. Дніпрорудний»,
м. Дніпрорудний Запорізької області
про визнання договору іпотеки від 31.05.2005р. недійсним
за зустрічним позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку
(закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення
Промінвестбанку в м. Дніпрорудний»,
м. Дніпрорудний Запорізької області
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна,
м. Василівка Запорізької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова
компанія», м. Мелітополь Запорізької області
про звернення стягнення на майно
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької області було подано позов до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудний», м. Дніпрорудний Запорізької області про визнання недійсним договору іпотеки від 31.05.2005р., укладеного між сторонами.
В ході судового розгляду справи, АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудний» було подано зустрічний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.05.2005р.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 01.06.2006р. у справі № 15/102/06 (суддя Колодій Н.А.) у задоволенні первісного позову відмовив. Зустрічний позов задовольнив частково: звернув стягнення на предмет іпотеки за договором від 31.05.2005р. на користь банку, а саме: тваринницький комплекс та комплекс будівель; визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу банком від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу предмета іпотеки за ціною, не нижче визначеної. В п.7 резолютивної частини рішення зазначено, що за рахунок вартості реалізованого іпотечного майна іпотекодержателю сплачується основний борг за кредитним договором №12-071/02-01 від 30.05.2005р. в сумі 1.377.000,00 грн. Пунктом 8 резолютивної частини рішення суду вирішено передати в управління банку предмет іпотеки за договором від 31.05.2005р., а саме, тваринницький комплекс та комплекс будівель, на період його реалізації.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі СВК ім. Ватутіна, позивач за первісним позовом, вказує на те, що судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані обставини справи та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття рішення, яке порушує права кооперативу. Зазначає, що судом неправомірно залишені поза увагою заперечення позивача проти залучення до участі у справі ТОВ «Агропромислова компанія» (третьої особи) та неправомірності укладення попереднього договору від 16.03.2006р. вказаною особою з Промінвестбанком. Судом залишено поза увагою дані експертної оцінки предмету іпотеки, а невірне визначення початкової ціни об’єктів позбавляє позивача можливості в разі реалізації заставного майна отримати його дійсну вартість, яка була б достатньою для задоволення вимог іпотекодержателя та інших кредиторів. Рішення суду про передачу предмета іпотеки в управління банку не відповідає законодавству. Судом безпідставно відмовлено у задоволенні первісного позову про визнання іпотечного договору недійсним. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. у справі № 15/102/06 скасувати.
АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудний», відповідач за первісним позовом, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення суду є законним, обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства України. Зазначає, що факт укладення попереднього договору від 16.03.2006р. між банком та третьою особою, до прийняття судом відповідного рішення, ніяким чином не порушує законні права та інтереси СВК ім. Ватутіна, оскільки попередній договір є лише свідченням наміру третьої особи придбати предмет іпотеки по запропонованій ціні і не тягне за собою перехід права власності на це майно. СВК ім. Ватутіна і банк при укладенні іпотечного договору узгодили лише заставну вартість предмету іпотеки, а за якою ціною буде реалізовуватися предмет іпотеки у разі невиконання умов кредитного договору сторони не домовлялися, оскільки заставна вартість предмету іпотеки та ціна його продажу не є тотожними поняттями, а тому їх розмір не завжди є однаковим і визначається за погодженням сторін, за рішенням суду або на підставі оцінки майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Рішення про передачу предмету іпотеки в управління банку відповідає чинному законодавству, зокрема, ст.34 Закону України «Про іпотеку». Рішення суду про відмову у задоволенні первісного позову є законним. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. у справі № 15/102/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
ТОВ «Агропромислова компанія», третя особа у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення суду є законним. Зазначає, що неналежне виконання СВК ім. Ватутіна своїх зобов’язань за умовами кредитного договору і стало підставою для подання останнім первісного позову. Обставина укладення попереднього договору від 16.03.2006р. між банком і третьої особою, до прийняття судом відповідного рішення, ніяким чином не порушує законні права та інтереси іпотекодавця, оскільки попередній договір є лише свідченням наміру третьої особи придбати предмет іпотеки по запропонованій ціні і не тягне за собою перехід права власності на це майно. В спірному договорі іпотеки сторони узгодили лише заставну вартість предмету іпотеки, а про ціну реалізації предмету іпотеки, у разі невиконання умов кредитного договору, сторони не домовилися. Рішення про передачу предмету іпотеки в управління банку відповідає ст.34 Закону України «Про іпотеку». Просить рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. у справі № 15/102/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
В судовому засіданні представники відповідача і третьої особи підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Позивач законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 04.09.2006р. до суду надійшло клопотання (за № 440 від 04.09.2006р.) від позивача про відкладення розгляду справи на більш пізній термін, мотивоване перебуванням керівника СВК ім. Ватутіна на стаціонарному лікуванні та хворобою юриста підприємства.
Представники відповідача і третьої особи заперечували проти заявленого позивачем клопотання, вказавши на штучне затягування останнім судового процесу, а також на факт спричинення банку збитків від тривалого неповернення позичальником кредитних коштів.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегією суддів залишено без задоволення, оскільки у відповідності до ст.77 ГПК України, відкладення розгляду справи можливо у випадку неможливості вирішення спору в даному засіданні. Матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи у відсутності позивача. До того ж, позивач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого свого представника, у відповідності з ч.3 ст.28 ГПК України. Проте, вказаним правом позивач не скористався. Крім того, у відповідності до ст. 75 ГПК України справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами, із урахуванням того, що доводи щодо незгоди із судовим рішенням викладені СВК ім..Ватутіна в апеляційній скарзі, розгляд якої і здійснює апеляційний господарський суд.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2494 від 05.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 06.09.2006р. за згодою представників відповідача і третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням присутніх представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Як випливає з матеріалів справи, 30.05.2005р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудний» та СВК ім. Ватутіна (позичальник) був укладений кредитний договір № 12-071/02-01, згідно з п.2 якого банк надає позичальнику кредит в сумі 1.500.000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.05.2006р.
На виконання умов кредитного договору, банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 1.500.000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 31.05.2005р., № 2 від 31.05.2005р., розпорядженнями операційного відділу від 31.05.2005р., меморіальними ордерами № 17 від 31.05.2005р., № 45 від 31.05.2005р.
31.05.2005р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудний» (іпотекодержатель) та СВК ім. Ватутіна (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки. В п.1.1 цього договору зазначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 12-071/02-01 від 30.05.2005р., а також будь-яких додаткових угод до нього, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов’язаний в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотекодержателю не пізніше 22.05.2006р. кредит у розмірі 1.500.000,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 17 % річних, у т.ч. відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 25 % річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов’язання іпотекодавця, що виникають в силу цього договору. У випадку продовження строків виконання зобов’язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього), дія іпотеки, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання кредитного договору.
У відповідності з п.1.2 договору іпотеки, предметом застави є нерухоме майно:
- тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, Промислова зона та складається з: (В) Корівник, (Д) Корівник, (Є) Корівник, (І) Корівник, (З) Корівник, (Ж) Корівник, (Л) Корівник, (М) Корівник, (Н) Корівник, (О) Корівник, (Р) Корівник, Б-3, Б-7 – Б-12, Б-14, Б-19, Літні вигули, (К) Санпропускник, (С) Вагова, У, Ф, Х, Ц, Ч, Щ – 1 – Щ – 5 Траншеї для зберігання силосу, (Б’) Сіносховище, (Л’) Насосна станція, (Е) Резервуар для води, (Ш) Бурякосховище, № 1, 4, 8 Огорожа, № 6, 7 Водонапірна башта, № 11 Резервуар насосної, № 13 Жироуловлювач. Заставна вартість вказаного майна сторонами визначена у розмірі 250.000,000 грн.;
- комплекс будівель, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, вул. Миру, буд. 195 та складається з: А-1 Автовагова, матеріал стін будівель та споруд – шлб., загальною площею – 19,5 кв.м., Б-1 зерносховище з льохом, матеріал стін будівель та споруд – цегла, загальною площею – 785,9 кв.м., В-1 Зерносховище, матеріал стін будівель та споруд – шлб., загальною площею – 617,4 кв.м., Г-1, Г’-1 Механізований тік, матеріал стін будівель та споруд – дерев, цегла, загальною площею – 134,3 кв.м., Д-1 Критий тік, матеріал стін будівель та споруд – метал, загальною площею – 928,5 кв.м., Є-1 Склад, матеріал стін будівель та споруд – з/б. блоки, шлб., загальною площею – 1063,1 кв.м., Ж-1 Охоронна будка, матеріал стін будівель та споруд – шлб., загальною площею 6,4 кв.м., 1 Огорожа, матеріал стін будівель та споруд – з/б. плити, загальною площею – 437,2 кв.м., 2 КТП, матеріал стін будівель та споруд – метал., І замощення, матеріал стін будівель та споруд – асфальтобетон площею 14017,0 кв.м. Заставна вартість вказаного майна сторонами визначена у розмірі 177.000,00 грн.
Загальна заставна вартість предмету іпотеки становить 427.000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог за первісним позовом СВК ім. Ватутіна посилається на те, що на момент укладення договору іпотеки балансова вартість тваринного комплексу складала 3.245.099,16 грн., а комплексу будівель – 583.475,00 грн. Однак, не маючи на момент укладення договору іпотеки експертної оцінки предмета іпотеки, з ініціативи банку, сторони договору оцінили предмет іпотеки в сумі 427.000,00 грн., що є значно заниженою вартістю предмета іпотеки. Предмет іпотеки, оцінений в розмірі 427.000,00 грн., з урахуванням того, що сума кредиту складає 1.500.000,00 грн., не враховуючи відсотки за користування кредитом, (на думку позивача) не може забезпечувати зобов’язання кооперативу перед банком по кредитному договору. При таких обставинах, кооператив втрачає можливість одержати від продажу предмету іпотеки суму у розмірі 1.358.400,00 грн., що не дає кооперативу можливості за рахунок цієї суми повністю розрахуватись з банком по кредитному договору № 12-071/02-01 від 30.05.2005р. Також, договір іпотеки суперечить статутній меті створення та діяльності кооперативу, оскільки останній втрачає можливість за рахунок продажу предмету іпотеки погасити борг перед банком. Договір іпотеки з боку іпотекодавця укладений внаслідок помилки. У зв’язку з цим, позивач просить визнати недійсним договір іпотеки від 31.05.2005р., укладений між сторонами. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. 1 Закону України «Про іпотеку», ст.1 Закону України «Про господарські товариства», п.1 ст.92, п.1 ст.203, ст.215 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудний» посилається на те, що СВК ім. Ватутіна неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання за кредитним договором та договором іпотеки, внаслідок чого останньому було надіслано відповідне повідомлення про усунення вказаних порушень. Проте, кооператив своїх зобов’язань у встановлений строк не виконав та порушив узгоджений графік повернення кредиту, погіршив фінансовий стан підприємства, не виконав обов’язків щодо збереження майна, переданого до іпотеки. Сума заборгованості кооперативу на момент подання зустрічного позову складає 1.412.165,22 грн. (на час розгляду зустрічного позову – суму 1.427.077,79 грн.). Отже, у банка є всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з цим, банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.05.2005р., із визначенням способу реалізації предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 35, 38 Закону України «Про іпотеку».
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом ст.39 вказаного Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, серед іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Обставини справи свідчать про те, що банком заявлені вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки: тваринницький комплекс – шляхом застосування процедури продажу об’єкту за ціною не нижче 1.200.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ), та комплексу будівель – за ціною не нижче заставної вартості (тобто не нижче суми 177.000,00 грн.), з метою погашення боргу за кредитним договором.
Іпотекою забезпечено виконання зобов’язання з повернення кредиту у розмірі 1.500.000,00 грн. основного зобов’язання та відсотки за користування кредитом. За станом на 01.06.2006р. за позивачем перед банком обліковується заборгованість в сумі 1.427.077,79 грн., у т.ч. 1.358.400,00 грн. – борг по основному зобов’язанню, 61.518,76 грн. – відсотки за користування кредитом, 7159,03 грн. – пені. Проти розміру заборгованості кооператив заперечень не надав.
З викладеного вбачається, що запропоновані банком умови продажу частини іпотечного майна – тваринницького комплексу, за ціною не нижче 1.200.000,00 грн. значно перевищують заставну вартість цього майна, а отже дають боржнику змогу на вигідних для нього умовах погасити борг за основним зобов’язанням по кредитному договору.
Таким чином, доводи скаржника про те, що продаж предмету іпотеки не дасть можливості розрахуватись з банком по кредитному договору, є безпідставними.
До того ж, визнання недійсним іпотечного договору фактично позбавить банк можливості одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, що буде суперечити приписам Закону України «Про іпотеку».
Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про те, що укладення договору іпотеки суперечить статутній діяльності кооперативу.
Пунктом 1 ст.92 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно статутних документів позивача, метою діяльності кооперативу є отримання прибутку на умовах повної господарської самостійності.
Статтею 3 ГК України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом
У відповідності зі ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
В п.2.3 кредитного договору зазначено, що кредит надається для кредитування власних виробничих потреб, на поповнення обігових коштів.
Вказане цільове призначення кредиту, зазначене в кредитному договорі, на забезпечення виконання умов якого був укладений договір іпотеки, не суперечить статутній діяльності товариства.
Доводи позивача про укладення іпотечного договору внаслідок помилки також є необґрунтованими, внаслідок наступного.
Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
В п.13 Роз’яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.
Позивачем не було доведено наявності з його боку помилки при укладенні договору іпотеки, зокрема, його необізнаність про реальну вартість майна, що передається в іпотеку.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з Роз’ясненням ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивачем, як того вимагає ст.33 ГПК України, не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: невідповідності змісту договору іпотеки від 31.05.2005р. вимогам закону. Судом також відповідних обставин не встановлено.
У зв’язку з цим, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом.
Щодо зустрічних позовних вимог, то слід вказати на наступне.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з неналежним виконанням позичальником своїх обов’язків за кредитним договором, банком на адресу кооперативу 02.11.2005р. була направлена відповідна вимога про усунення порушень за вказаним договором і про намір продажу предмету іпотеки.
У зв’язку з непогашенням позичальником боргу у встановлений строк, банком 20.02.2006р. була направлена повторна вимога про усунення порушень за кредитним договором, в якій також повідомлялось про початок роботи з приводу продажу предмету іпотеки.
З урахуванням положень п.5.2 договору іпотеки та приписів ст.ст. 36, 38 Закону України «Про іпотеку», у банку на час подання зустрічної позовної заяви були правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
З матеріалів справи також вбачається, що 16.03.2006р. між АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудний» та ТОВ «Агропромислова компанія» був укладений попередній договір, згідно з п.п. 1 та 2 якого сторони попереднього договору зобов’язуються протягом певного строку (з 16.03.2006р. по 16.05.2006р.) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Предмет основного договору та перелік його істотних умов, визначення порядку погодження інших умов основного договору зазначені в додатку № 1 до цього попереднього договору.
Згідно з додатком № 1 до попереднього договору від 16.03.2006р., предметом основного договору є купівля-продаж тваринницького комплексу, розташованого: м. Василівка Запорізької області, Промислова Зона, який є предметом іпотеки за договором іпотеки від 31.05.2005р., укладеного між банком та СВК ім. Ватутіна.
Згідно приписів ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення вимог іпотекодержателя в частині права звернення стягнення на майно суд визначає, яку саме процедуру реалізації майна застосувати. Отже, факт укладення між банком та третьою особою попереднього договору купівлі-продажу до прийняття судом відповідного рішення ніяким чином не порушує права та охоронювані законом інтереси іпотекодавця, оскільки попередній договір є лише свідченням наміру третьої особи придбати предмет іпотеки по запропонованій ціні і не тягне за собою перехід права власності на це майно.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
Тобто обов’язок про повідомлення іпотекодавця та всіх осіб, що мають права на предмет іпотеки, виникає у іпотекодержателя лише після прийняття судом рішення про задоволення його вимог на реалізацію права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві.
З обставин справи вбачається, що бажання придбати частину предмету іпотеки – тваринницький комплекс, висловила лише одна особа - ТОВ «Агропромислова компанія». Запропонована ціна вказаним товариством на тваринницький комплекс майже в 5 разів перевищує його заставну ціну. Суду не надано доказів наявності інших пропозицій щодо купівлі вказаної частини предмету іпотеки на більш вигідних для іпотекодавця умовах. Отже, вимоги банку щодо реалізації тваринницького комплексу за ціною не нижче 1.200.000,00 грн. є обґрунтованими.
Вказаним спростовуються доводи скаржника про те, що судом не надано належної оцінки законності факту укладення попереднього договору від 16.03.2006р. До того ж, у відповідності зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність попереднього договору від 16.03.2006р., укладеного між банком і третьою особою не встановлена законом і вказаний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.
Щодо реалізації іншої частини предмету іпотеки, а саме - комплексу будівель, за ціною не нижче заставної, то позовні вимоги банку в цій частині також є обґрунтованими, оскільки сторонами до суду не надано доказів наявності інших пропозицій щодо придбання цього майна за вищою ціною.
У відповідності зі ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:
- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;
- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції вказані всі необхідні елементи, зазначені в ст.39 Закону України «Про іпотеку», а саме: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо передачі предмета іпотеки в управління на період до його реалізації; спосіб реалізації предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Заходи щодо передачі предмета іпотеки в управління банку на період до його реалізації, застосовані судом першої інстанції, повністю відповідають положенням ст.34 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.
Таким чином, місцевим господарським судом обґрунтовано частково задоволені позовні вимоги за зустрічним позовом.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. у справі № 15/102/06 – без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.