У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.09.06 Справа №14/133д/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача: Пустовій Г.Г., довіреність № 01-06 від 03.01.2006р.;
позивача: Іванус Д.О., довіреність № 73 від 05.05.2006р.;
відповідача: Близнюкова С.І., довіреність № 474 від 24.03.2006р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна
енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі
Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична
станція», м. Енергодар Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2006 року
у справі № 14/133д/06
за позовом Відкритого акціонерного товариства Науково-інженерний центр
«ЗТЗ-Сервіс», м. Запоріжжя
до відповідача Державного підприємства «Національна атомна
енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі
Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична
станція», м. Енергодар Запорізької області
про спонукання підписати додаткові угоди №№ 8, 9, 10 до договору
№ 0006-8/3-2 від 15.01.1998р. та стягнення 471.917,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством Науково-інженерний центр «ЗТЗ-Сервіс», м. Запоріжжя було подано позов до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про спонукання підписати додаткові угоди №№ 8, 9, 10 до договору № 0006-8/3-2 від 15.01.1998р. та стягнення суми 471.917,79 грн. заборгованості за договором № 0006-8/3-2 від 15.01.1998р.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 10.07.2006р. у справі № 14/133д/06 (суддя Хоролець Т.Г.) позов задовольнив: зобов’язав відповідача підписати додаткові угоди №№ 8, 9, 10 до договору № 0006-8/3-2 від 15.01.1998р., направлені позивачем на адресу відповідача 27.02.2006р.; стягнув з відповідача на користь позивача суму 471.917,79 грн. заборгованості.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі та в доповненнях до неї ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС», відповідач у справі, вказує на те, що рішення суду прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. Має місце порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що в проектах додаткових угод №№ 8, 9, 10 до договору № 0006-8/3-2 не встановлюється порядок і строк оплати, а йдеться лише про зміну вартості робіт, які фактично виконані в 1998р. та в 2000р. Позивачем не було доведено в чому саме полягає істотне порушення з боку відповідача умов договору № 0006-8/3-2. Відповідач всі передбачені договором дії по прийманню робіт виконав. Позивачем не доведено в чому саме полягає завдана йому шкода та в якій мірі позбавляється позивач того, на що він розраховував при укладенні договору. Виконання (перевірка) позивачем аналізів мастил на відремонтованих за договором № 0006-8/3-2 трансформаторах здійснювалось в рамках договору про надання послуг по діагностиці електрообладнання, який не є предметом спору в рамках даної справи. Отже, висновки суду відносно того, що роботи по капітальному ремонту трансформаторів не були завершені після підписання технічних актів та технічних звітів і тривали до 2001р., не відповідають ані умовам договору № 0006-8/3-2 та договору № 0032-1/3-7 від 15.02.2001р., ані фактичним обставинам справи. Листування між сторонами за допомогою електронної пошти не відповідає вимогам договору. Акти виконаних робіт після оформлення технічних актів позивачем не складались і на адресу відповідача не направлялись. Судом також неправомірно не застосована ст.267 ЦК України. Судом, в порушення ст.84 ГПК України, в резолютивній частині рішення не вказав умови, на яких сторони зобов’язані укласти додаткові угоди. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2006р. у справі № 14/133д/06 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
ВАТ НІЦ «ЗТЗ-Сервіс», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів та просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2518 від 07.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 08.09.2006р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
Запис розгляду справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме, програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».
Як випливає з матеріалів справи, 15.01.1998р. між ВАТ НІЦ «ЗТЗ-Сервіс» (виконавець) і ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» (замовник) був укладений договір № 0006-8/3-2, предметом якого є надання послуг по ремонту трансформаторного обладнання, обстеженню його стану, виконання інших робіт і заходів, що спрямовані на підвищення його надійності. Тип обладнання, номенклатура робіт, строки виконання і складові ціни зазначені в календарному плані (п.1 договору).
Оплата робіт здійснюється замовником по мірі виконання етапів календарного плану на протязі 45 днів після підписання сторонами відповідних фінансових актів (п.5.1 договору).
Початок і кінець кожної позиції робіт оформлюється відповідними технічними актами, що надають право на складання фінансових актів і отримання оплати. Звіти по ремонту складаються і направляються замовнику на протязі місяця після завершення ремонтних робіт (п.6.1 договору).
Інші роботи вважаються завершеними після направлення технічного звіту, протоколів досліджень тощо (п.6.2 договору).
Згідно з п.3 додаткової угоди № 4 від 27.12.1998р. до договору № 0006-8/3-2 сторони вирішили доповнити розділ 5 договору пунктом 5.4 – «Порядок і строк оплати визначаються сторонами в додаткових угодах».
Вартість послуг за цим договором складає 3.009.268,72 грн., у т.ч. ПДВ 501.544,79 грн. (п.4.1 договору в редакції додаткової угоди № 4).
До договору укладались додаткові угоди (в кількості 7), якими змінювались строки виконання етапів календарного плану, об’єми робіт, вартість послуг.
За етапами календарного плану 1, 4, відображених в додатку № 1 до договору № 0006-8/3-2 і додатку № 1 до додаткової угоди № 4, позивач виконав наступні роботи: капітальний ремонт трансформатора ОРЦ-417000/750 № 128026 ф. «В» на загальну суму 199.758,97 грн.; капітальний ремонт трансформатора ТРДНС-63000/35 № 118736 на загальну суму 136.079,41 грн.; капітальний ремонт трансформатора ТРДНС-63000/35 № 128059 на загальну суму 136.079,41 грн.
Позивач, починаючи з березня 2001р., по мірі виконання етапів календарного плану, направив відповідачу для підписання додаткові угоди №№ 8, 9, 10 з уточненням об’ємів та вартості виконаних робіт та продовжував направляти вказані додаткові угоди до лютого 2006р. Проте, відповідач вказані додаткові угоди не підписав та не повернув позивачу.
В позові позивач просить стягнути з відповідача суму 471.917,79 грн. заборгованості за виконані за договором № 0006-8/3-2 від 15.01.1998р. роботи та спонукати відповідача підписати додаткові угоди №№ 8, 9, 10 до вказаного договору. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 11, 14, 16, 525, 526, 612, 622, 624, 625, 837, 854 ЦК України, ст.188 ГК України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Умовами п.2.1.3 договору № 0006-8/3-2 передбачено, що виконавець зобов’язується здійснювати дослідження, післяремонтні та інші спеціальні випробування і аналізи масла.
Позивач зазначив, що вказані роботи стосуються кожного з етапів календарного плану і проводяться з метою підтвердження якості виконуваних робіт до підписання технічних і фінансових актів згідно з умовами договору. Види випробувань та періодичність їх проведення встановлюється виконавцем, якщо замовник своєчасно не встановив свої вимоги.
Після виконання об’єму робіт по ремонту обладнання сторонами за договором складалися технічні акти ремонту трансформаторів (07.11.1999р., 28.03.2000р., 23.10.2000р., 20.12.2001р.), які є підставою для включення трансформаторів на номінальну напругу, введення їх в експлуатацію та виконання спеціальних випробувань і аналізу мастил. По закінченню виконання післяремонтних робіт, контролю за виділенням паливних газів в трансформаторах, хроматографічного аналізу мастил впродовж довготривалого періоду складалися також технічні акти, що, в свою чергу, є підставою для складання фінансових актів та отримання оплати за виконані роботи.
Обставини справи свідчать про виконання позивачем робіт за договором № 0006-8/3-2 від 15.01.1998р., згідно п. 1, 4 календарного плану цього договору на загальну суму 471.917,79 грн., що підтверджується технічними актами від 03.12.19998р. (2 шт.) та від 20.12.2000р. (1 шт.), а також протоколами обстежень, випробувань та аналізів масла (згідно з п.2.1.3 договору).
Щодо строків позовної давності, то судом першої інстанції обґрунтовано вказано на те, що технічні акти ремонту трансформаторів від 03.12.1998р. і від 20.12.2000р. не є підставою для оформлення фінансових актів та отримання оплати за виконані роботи, а є підставою для включення трансформаторів на номінальну напругу, введення їх в експлуатацію та виконання спеціальних випробувань і аналізу мастил. Оскільки завершення виконання робіт за відповідними етапами календарного плану обумовлюється закінченням післяремонтного обслуговування трансформаторів (обстеження, післяремонтні та інші спеціальні випробування, аналізи мастила), що оформлювалися технічними актами від 15.04.2004р. та від 31.08.2004р., останні є підставою для складання фінансових актів і отримання оплати за виконані роботи. Отже, позивачем не було пропущено строків позовної давності, а тому відсутні підстави для відмови в позові з цих обставин у відповідності зі ст.267 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.
Обставини справи свідчать про те, що від прийняття проведених позивачем післяремонтних робіт і підписання документації, що йдуть додатками до додаткових угод №№ 8, 9, 10 відповідач відмовився.
Статтею 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2006р. позивач повторно направив відповідачу пропозицію про підписання додаткових угод №№ 8, 9, 10 до договору та відповідних технічних актів, встановивши строк для відповіді – до 20.03.2006р. Проте, відповідач на пропозицію позивача про підписання додаткових угод не відреагував, у зв’язку з чим у позивача відсутня можливість оформити виконані роботи фінансовими актами та отримати оплату за такі роботи (за етапами календарного плану №№ 1, 4).
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, зобов’язавши відповідача підписати додаткові угоди №№ 8, 9, 10 до договору № 0006-8/3-2 від 15.01.1998р., направлені позивачем на адресу відповідача 27.02.006р., а також стягнення з відповідача суми 471.917,79 грн. заборгованості за вказаним договором.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2006р. у справі № 14/133д/06 – без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.