КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2011                                                                                           № 34/47

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Нєсвєтову Н.М.

суддів:            Кондес  Л.О.

          Корсакової  Г.В.

при секретарі:Зайцевій А.І.            

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_2. за довіреністю, ОСОБА_3. за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_4. за довіреністю;

від Прокуратури: помічник військового прокурора Дарницького гарнізону - Корнійчук А.Г.

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства «Київський ремонтно – механічний завод» та Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону

на рішення           Господарського суду м. Києва від 23.03.2011р.

у справі           № 34/47 (суддя – Сташків Р.Б.)

за позовом Державного підприємства «Київський ремонтно – механічний завод»

до Закритого акціонерного товариства «Укрбронекомплект»

про визнання недійсним договору оренди №1-09 від 05.01.2009р.

за участю Військової прокуратури Дарницького гарнізону

ВСТАНОВИВ:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р.у справі №34/47 у позові Державного підприємства «Київський ремонтно – механічний завод» відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач та Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких просять рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2011р. у справі №34/47 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Скаржники в апеляційних скаргах наголошують на тому, що судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про те, що положення п. 2.9. договору оренди разом з положенням ч.2 ст. 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» можуть замінити положення про порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди, а отже, сторонами в договорі було визначено таку істотну умову як порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди.

Судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про те, що сторонами договору оренди було визначено вартість об’єкта оренди з урахуванням її індексації.

Також, суд, всупереч вимогам ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», дійшов помилкового висновку про необов’язковість наявності в договорі оренди такої істотної умови як орендна плата з урахуванням її індексації.

Також, скаржники стверджують, що суд першої інстанції, внаслідок неправильного застосування ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180-181 Господарського кодексу України дійшов до помилкового висновку про те, що сторонами договору оренди було визначено таку істотну умову як страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Крім того, суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми ст. ст. 203, 207, 215, ЦК України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що апеляційні скарги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалами від 04.05.2011р. апеляційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду на 08.06.2011р.

08.06.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 22.06.2011р.

В судове засідання 22.06.2011р. учасники судового процесу з’явилися. Представники прокуратури та позивача підтримали доводи своїх апеляційних скарг, представник відповідача заперечує проти доводів апеляційних скарг.

Розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

05 січня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Укрбронекомплект» (Орендодавець) та Державним підприємством «Київський ремонтно – механічний завод» (Орендар) укладений договір оренди № 1-09 (далі – Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове платне користування технологічну лінію для виробництва (траків) методом лиття із сталі Гатфілда та розроблену технологію – документ, що встановлює технологічний процес виготовлення виробів методом лиття із сталі Гатфілда, який дозволяє виробляти траки, якість яких відповідає всім технічним вимогам.

Згідно п. 4.1 Договору, цей договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 05.01.2024.

Колегія суддів повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо відмови у позові, виходячи з наступного.

Згідно ст. 283 ГК України  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Оскільки, орендар є державним підприємством, то, відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі – Закон), правовідносини між сторонами щодо Договору оренди регулюються зазначеним Законом.

Відповідно до ст. 284 ГК України та ст. 10 Закону істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов’язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Позивач та прокурор, посилаючись на вказані норми вважають, що Договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі частин 1 статей 203 та 215 ЦК України, оскільки у Договорі оренди не містяться положення щодо вартості майна з урахуванням її індексації, порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди, умов страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у Договорі оренди вказаних положень не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.

Так, згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво - або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, виходячи з даної норми у зміст договору, крім погоджених сторонами умов, входять і ті положення (умови), які приймаються ними як обов’язкові в силу чинного цивільного законодавства. Тобто в договорі немає потреби дублювати положення, які є загальними для даного виду договору і передбачені у відповідних нормативних актах, оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того, включені вони в договір чи ні.

Умови про страхування орендарем, взятого в оренду майна передбачені Законом. Так, відповідно до ст. 24 Закону орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об’єкта оренди. Ризик випадкової загибелі чи пошкодження об’єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не встановлено договором оренди.

Згідно п. 2.9 Договору Орендодавець має право контролювати стан устаткування.

Частиною 2 ст. 32 Закону встановлено, що контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.

Оскільки законодавством не визначено об’єму деталізації порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди, то погодженням сторонами мінімального порядку здійснення контролю не суперечить вимоги ст. 10 Закону.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що протягом дії Договору оренди (з 05.01.2009р.) у сторін не виникало спорів щодо порядку здійснення контролю.

Отже, у статті 203 ЦК України мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не його форми, а отже визнавати Договір оренди недійсним з тих підстав, що він не містить певних умов, зокрема, умов про страхування орендодавцем, взятого ним в оренду майна, або порядку здійснення орендарем контролю за станом об’єкта оренди, не можна.

Згідно ст. 11 Закону оцінка об’єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об’єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Позивач в позові посилається, що проведення оцінки вартості майна, переданого в оренду згідно з Договором оренди повинно було здійснюватись відповідно до норм Методики оцінки об’єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629 (далі – Методика).

Статтею 1 Методики визначено, що відповідно до цієї Методики здійснюється оцінка майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, яке належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що передається в оренду.

Орендар не є підприємством на яке поширюється дія Методики, а отже посилання позивача на обов’язковість застосування вказаної методики та відповідно порушення норм ст. 11 Закону є помилковим.

Позивач та прокурор, також посилаються на норму ч. 2 ст. 284 ГК України, як на підставу проведення оцінки вартості орендованого майна.

Відповідно до вказаної норми оцінка об’єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк  дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Слід зазначити, що ч. 2 ст. 284 ГК України не перешкоджає здійсненню оцінки об’єкта оренди орендарем або сторонами договору оренди.

З п. 1.3 Договору та Специфікації вбачається, що сторонами погоджено, що ринкова загальна вартість орендованого майна становить 23 280 661,98 грн., з розрахунку ринкової вартості об’єкта.

Як вбачається, з аналізу норм права та теорії права індексація - це засіб захисту від інфляції, прив’язка сум контрактів, кредитів, зарплат, пенсій вкладів, вартості майна тощо до споживчих цін. Індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з 1991 року щомісячно та опубліковуються в пресі.

Отже, визначивши вартість об’єкту оренди з розрахунку ринкової вартості (споживчих цін) об’єкту є по суті визначення вартості майна з урахуванням її індексації.

Пунктом 3.1 Договору оренди сторони погодили, що сума орендної плати за користування устаткуванням складає 217 000 грн. за один місяць, що є еквівалентом 28 181,82 доларів США. У випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним Банком України, сума орендної плати за користування устаткуванням, підлягає відповідній зміні. У зв’язку з індексацією устаткування, сума орендної плати підлягає перегляду.

Таким чином, посилання позивача на погодження орендної плати без урахування індексації не може бути підставою для визнання Договору таким, що суперечить нормам законодавства, оскільки індекси інфляції (а відповідно індексація) не поширюються на вартість визначену в іноземній валюті.

Також, 14.03.2011 сторонами підписано Додаткову угоду до Договору оренди, згідно з якою змінено суму орендної плати (а.с. 84), що підтверджує те, що відповідач погодився з умовами договору та виконував його.

Позивач, вважає, що Договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі частин 1 статей 203 та 215 ЦК України, оскільки при укладенні Договору оренди сторонами не було дотримано порядку укладення договору оренди.

Однак, оскільки ст. 9 Закону регулює порядок укладення договорів оренди щодо державного та комунального майна, орендодавцем якого є Фонд державного майна України, його регіональні відділення представництва, а об’єктом оренди за спірним Договором є об’єкт права приватної власності і державне підприємство виступає у даних правовідносинах як орендар, то в даному випадку норми ст. 9 Закону не застосовуються.

Також слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст. 284 ГК України та ст. 10 Закону істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов’язань; забезпечення виконання зобов’язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Таким чином, істотними умовами є ті умови, без наявності яких договір не може існувати. Ці умови повинні визначатися законом саме як істотні, бути такими виходячи із правової природи даного виду договору, або якщо одна із сторін заявить, що має бути досягнуто згоди щодо певної умови.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Позивач мав можливість відмовитися від підписання Договору оренди, зважаючи на те, що у ньому, на думку позивача відсутні положення щодо страхування об’єкта оренди, розгорнутого порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди, окремо визначеної індексації вартості об’єкта оренди та суми орендної плати. Однак, позивач з умовами договору погодився, про що свідчить виконання ним договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2011р. у справі №56/429 позов Закритого акціонерного товариства «Укрбронекомплект» до Державного підприємства «Київський ремонтно – механічний завод», за участю Військової прокуратури Дарницького гарнізону про стягнення 4 104 285, 67 грн. заборгованості за договором №1-09 від 05.01.2009р. задоволено. При цьому, суд в своєму рішенні визнав правомірність правочину (спірного договору) та стягнув з Державного підприємства «Київський ремонтно – механічний завод» заборгованість за порушення умов спірного договору .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011р. у справі №56/429 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів (в розумінні ст. 32 ГПК України) того, що оспорюваний Договір був укладений з порушенням норм ст. 203 ЦК України, існування інших підстав недійсності Договору оренди не надано та судом не встановлено, а тому колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для визнання спірного Договору недійсним.

Колегія суддів повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо відмови у позові, вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права і прийнято обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. у справі №34/47 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційні скарги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. у справі №34/47 залишити без змін, а апеляційні скарги Державного підприємства «Київський ремонтно – механічний завод» та Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону – без задоволення.

2.Справу №34/47 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Нєсвєтова Н.М.

Судді                                                                                          Кондес  Л.О.

                                                                                          Корсакова  Г.В.