У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.07.06 Справа №22/17д
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача: Стініч М.М., довіреність № 2 від 09.01.2006р.;
позивача: Корягін І.Г., довіреність № 3 від 09.09.2005р.;
відповідача: Волтер О.В., довіреність № 8 від 16.01.2006р.;
третьої особи-1: не з’явився;
третьої особи-2: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тара», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2006 року
у справі № 22/17д
за позовом Приватного підприємства «Тара», м. Запоріжжя
до відповідача Дочірнього підприємства «РЕС Запоріжелектромашопторг»,
с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Запорізьке територіальне представництво НКРЕ України,
м. Запоріжжя
2. Державна інспекція по енергетичному нагляду за режимами
споживання електричної та теплової енергії в Запорізькій
області, м. Запоріжжя
про спонукання до укладення договору
ВСТАНОВИВ:
Приватним підприємством «Тара», м. Запоріжжя було подано позов до Дочірнього підприємства «РЕС Запоріжелектромашопторг», с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області про спонукання до укладення договору про спільне використання технологічних мереж з додатками в редакції проекту договору від 12.12.2005р.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 25.04.2006р. у справі № 22/17д (суддя Скиданова Ю.О.) в позові відмовив. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав суду документального підтвердження узгодження з постачальником електричної енергії точки продажу для нього електричної енергії на день розгляду справи.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі та в письмових поясненнях ПП «Тара», позивач у справі, вказує на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом неповністю і не всебічно досліджені матеріали справи, внаслідок чого суд дійшов до невірних висновків по суті справи. Зазначає, що суд не приділив увагу тій обставині, що узгодження точки проводиться саме шляхом обміну листами, оскільки законодавством для договорів про спільне використання електричних мереж не встановлено конкретної форми єдиного документа про узгодження точки продажу. В матеріалах справи містяться копії листів ПП «Тара», адресовані ВАТ «Запоріжжяобленерго», в яких позивач просить останнього узгодити точку продажу електричної енергії на межі балансової належності у місці установки лічильника. Об’єктивні умови, які б перешкоджали позивачу укласти з відповідачем договір про спільне використання технологічних мереж – відсутні. Відповідач на підставі законодавства не тільки не має права відмовити позивачеві в укладенні договору про спільне використання технологічних електричних мереж, але й зобов’язаний його укласти. Договір про технічне забезпечення електропостачання субспоживача має укладатися і може бути укладеним тільки при наявності вже укладеного і діючого договору про постачання, тобто після отримання субспоживачем статусу споживача. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2006р. у справі №22/17д скасувати та позов задовольнити.
Дочірнє підприємство «РЕС Запоріжелектромашопторг», відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що позивач не може бути стороною у договорі, який є предметом розгляду. Саме між власником електричних мереж та електропередавальною організацією укладається договір про спільне використання. Лист про узгодження точки продажу позивачем відповідачу не надавався. Також відповідач не погоджується з умовами запропонованого до укладення договору. Просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Запорізьке територіальне представництво НКРЕ України, третя особа-1 у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує зокрема на те, що в залежності від розташування точки продажу електричної енергії субспоживачу визначається вид договору, який має регулювати відносини між власником технологічних електричних мереж та субспоживачем. Тому, попередньо повинна бути узгоджена точка продажу електричної енергії між субспоживачем та постачальником електричної енергії шляхом обміну листами. Тобто, лист про узгодження точки продажу електричної енергії тільки має визначати вид договору, який повинен укладатись між власником технологічних електричних мереж та субспоживачем, в подальшому ніяким чином не впливаючи на умови відповідного договору, укладеного між власником технологічних електричних мереж та субспоживачем. Точка продажу електричної енергії визначає межу балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, власником якої є постачальник електричної енергії за регульованим тарифом, який в подальшому зазначає точку продажу в договорі про постачання електричної енергії субспоживачу, який укладається після врегулювання відносин субспоживача з власником технологічних мереж (п.1.8 ПКЕЕ).
Державна інспекція по енергетичному нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Запорізькій області, третя особа-2 у справі, відзиву на апеляційну скаргу не надала. Треті особи законним правом на участь своїх представників в судовому засіданні, яке проходило 20.07.2006р., не скористались. Про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами у відповідності до ст.75 ГПК України за відсутності третіх осіб.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1578 від 31.05.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кагітіної Л.П., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 01.06.2006р. в порядку ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 20.07.2006р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1981 від 19.07.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Коробки Н.Д., Кричмаржевського В.А.
20.07.2006р. в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням присутніх учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Як випливає з матеріалів справи, 01.01.2003р. між ДП «РЕС Запоріжелектромашопторг» (споживач) і ПП «Тара» (субспоживач) був укладений договір № 12 про компенсацію витрат, пов’язаних зі споживанням електроенергії, згідно до якого відповідач, як основний споживач, здійснював передачу електроенергії позивачу в межах 88,5 кВт/г приєднаної потужності через електромережі власної балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, а позивач, як субспоживач, сплачував послуги відповідача з передачі електроенергії.
На підставі ст.9 Закону України «Про електроенергетику» та акта-обстеження (перевірки) від 10.08.2005р. № 48/Е2-1003, Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Запорізькій області позивачу був внесений припис № 48/Е2-1003 від 12.08.2005р. про необхідність надання у строк до 23.09.2005р. договору про постачання електроенергії з ВАТ «Запоріжжяобленерго» та договору на спільне використання технологічних мереж з ДП «РЕС Запоріжелектромашопторг».
На виконання вказаного припису, 17.12.2005р. позивачем на адресу відповідача був направлений проект договору про спільне використання технологічних мереж від 12.12.2005р. з додатками до нього. Проект вказаного договору відповідачем не підписаний.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його електроустановки безпосередньо приєднані до електричних мереж ДП «РЕС Запоріжелектромашопторг», при цьому можливість приєднання електроустановки позивача до мереж електропостачальної організації відсутня. Позивач є субспоживачем відповідача, а останній – основним споживачем. З посиланням на пункти 1.7, 5.15, 5.17, 5.18 Правил користування електричною енергією, ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» позивач вказує на те, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення з позивачем договору на спільне використання електричних мереж основного споживача, що є порушенням прав позивача. У зв’язку з цим, позивач просить спонукати відповідача укласти з першим договір про спільне використання технологічних мереж з додатками в редакції проекту договору від 12.12.2005р. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 20, 179, 181, п.3 ст.184, 187, 275 ГК України, «Правил користування електричної енергією», затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28, Закону України «Про електроенергетику».
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст.277 ГК України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності з п.1.2 «Правил користування електричної енергією», затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. № 910), договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача - це домовленість двох сторін (основний споживач і субспоживач або постачальник електричної енергії), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час передачі електричної енергії технологічними мережами основного споживача для потреб субспоживача, електропередавальної організації або постачальника електричної енергії.
В пункті 1.4 ПКЕЕ зазначено, що електрична енергія продається в точці продажу, розташування якої зазначається у відповідному договорі. Постачальник електричної енергії покриває усі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу, яка визначається постачальником електричної енергії на межах балансової належності електричних мереж, витрати на утримання яких, а також витрати на відшкодування іншим власникам електромереж передбачені тарифом на електричну енергію для споживачів.
У разі придбання субспоживачем електричної енергії в точці продажу, яка не збігається з межею балансової належності його електроустановок, доставка належної субспоживачу електричної енергії до межі балансової належності його електроустановок оплачується цим субспоживачем відповідно до умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж з відповідним власником електричних мереж.
Пункт 1.5 ПКЕЕ свідчить, що у разі постачання споживачу електричної енергії в точці продажу на межі балансової належності цього споживача та власника електричних мереж, який не є постачальником електричної енергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, а між електропередавальною організацією та цим власником електричних мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача на основі типового договору.
Пунктом 1.7 ПКЕЕ передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору.
Сторони, які спільно з основним споживачем використовують технологічні електричні мережі основного споживача для передачі електричної енергії субспоживачу, визначаються відповідно до точки продажу електричної енергії субспоживачу, зазначеної в договорі про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії та субспоживачем.
Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, субспоживачам або постачальникам електричної енергії у разі дотримання ними вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договорів про спільне використання технологічних електричних мереж споживача або про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Пункт 1.8 ПКЕЕ містить норму, згідно з якою договір про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії та субспоживачем або споживачем, електроустановки якого приєднані до мереж електропередавальної організації, має укладатись після укладення між субспоживачем та основним споживачем (електропередавальною організацією) договору про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача або договору про технічне забезпечення електропостачання субспоживача (споживача). При цьому перед укладенням відповідного договору між субспоживачем та основним споживачем (електропередавальною організацією) субспоживач має узгодити з постачальником електричної енергії точку продажу для нього електричної енергії. Узгодження відбувається шляхом обміну листами.
Обставини справи свідчать про те, що позивачем на адресу ВАТ «Запоріжжяобленерго» направлялися листи № 61 від 12.12.2005р., № 1 від 16.01.2006р., № 14 від 27.03.2006р., в яких позивач просить ВАТ «Запоріжжяобленерго» узгодити точку продажу електричної енергії на межі балансової належності у місці установки лічильника обліку електричної енергії і направляє останньому акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін між ПП «Тара» та ДП «РЕС Запоріжелектромашопторг». Листом від 25.01.2006р. за № 320к/44 ВАТ «Запоріжжяобленерго» повідомило позивача про те, що наданий останнім акт розмежування не дає можливості визначити напругу на межі розподілу балансової належності між позивачем та відповідачем, на акті відсутня дата його укладення, і крім того, примірник наданого акту не є оригіналом, а є ксерокопією. Позивачу також повідомлено про те, що для визначення точки продажу споживачу електричної енергії необхідно знати не лише точку розмежування балансової належності мереж, а також схему електропостачання електроустановок споживача, яка у ВАТ «Запоріжжяобленерго» відсутня. У зв’язку з цим, ВАТ «Запоріжжяобленерго» запропонувало позивачу надати йому на погодження робочий проект встановлення розрахункових засобів обліку та інші документи, які повинні бути додані до даного проекту.
З викладеного вбачається, що позивачем не було узгоджено з постачальником електричної енергії точку продажу електричної енергії.
Пунктом 5.4 ПКЕЕ передбачено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання або договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача заявник має надати відповідній організації певний ряд документів.
Позивачем не надано до суду доказів того, що ним було надано відповідній організації весь необхідний пакет документів для укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача.
Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Типовий договір про спільне використання технологічних мереж міститься в додатку № 2 до «Правил користування електричної енергією».
З запропонованого до підписання спірного проекту договору вбачається, що певні його умови відрізняються від типового договору, з чим не погоджується відповідач. Зокрема, це стосується пунктів 2.3, 4.1, 4.2, 4.3, 6.3, 7.1, 7.2, 8.1.1, 8.2.2, 9.2, 10.3, 10.5 спірного договору. Вказані розбіжності сторонами у встановленому законом порядку не врегульовані.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог і відмову у їх задоволенні.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тара», м. Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2006р. у справі № 22/17д – без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.