У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
20.07.06 Справа №13/143/06-АП
Запорізький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача: Пономар В.О., довіреність №357/10/10-010 від 12.05.2006р.;
позивача: Краснокутський В.В., довіреність №358/10/10-010 від 12.05.2006р.;
відповідача-1: Кравченко С.І., довіреність №5 від 03.03.2006р.;
відповідача-2: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластик»,
м. Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 23.03.2006 року
у справі № 13/143/06-АП
за позовом Державної податкової інспекції у Хортицькому районі
м. Запоріжжя
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластик»,
м. Запоріжжя
до відповідача-2 Приватного підприємства «Лугоптсервіс», м. Луганськ
про визнання недійсним договору №1/09 від 01.09.2003р.
ВСТАНОВИВ:
Хортицькою міжрайонною державною податковою інспекцією, м. Запоріжжя було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластик», м. Запоріжжя і Приватного підприємства «Лугоптсервіс», м. Луганськ про визнання недійсним договору субпідряду №1/09 від 01.09.2003р., укладеного між відповідачами.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своєю постановою від 23.03.2006 року у справі №13/143/06-АП (суддя Серкіз В.Г.) позов задовольнив: визнав недійсним спірний договір.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду, у поданій апеляційній скарзі ТОВ «Пластик», відповідач-1 у справі, вказує на те, що постанова прийнята судом з порушенням норм процесуального права, з недоведеністю обставин, які суд визнав доведеними та внаслідок суперечності нормам матеріального права. Зазначає, що визнання в судовому порядку недійсним Статуту ПП «Лугоптсервіс» не є підставою для визнання недійсними вчинених даним підприємством з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій. Обставина наявності суб’єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а отже суб’єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Із наданих суду доказів вбачається, що позивачем не доведено належним чином, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і чи існувала вона взагалі, а також наявність в діях відповідачів вини у формі умислу. Несплата відповідачем-2 податків дійсно порушує інтереси держави, але це не є достатньою підставою для визнання договору недійсним. Обставина ухилення від сплати податків сторонами угоди відсутня, оскільки ДПІ не надано доказів ані порушення кримінальної справи з цього приводу, ані розміру донарахованої суми податків, яку б заборгували сторони державі. Також судом було необґрунтовано відмовлено відповідачу-1 у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи. Просить постанову господарського суду Запорізької області від 23.03.2006р. у справі №13/143/06-АП скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах.
Від ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, позивача у справі, відзиву на апеляційну скаргу не надходило. В судових засіданнях представник позивача заперечував проти доводів, викладених в скарзі, вказавши на обґрунтованість прийнятої господарським судом постанови.
ПП «Лугоптсервіс», відповідач-2 законним правом на участь представника в судовому засіданні не скористалось. Про час та місце слухання справи повідомлено належним чином. Про причини неявки суду не повідомило. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності відповідача-2.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1579 від 31.05.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кагітіної Л.П., Хуторного В.М.
В судовому засіданні, що проходило 01.06.2006р. розгляд апеляційної скарги було відкладено до 20.07.2006р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1982 від 19.07.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Коробки Н.Д., Кричмаржевського В.А.
За клопотанням присутніх представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
19.07.2006р. до суду надійшло клопотання (від 18.07.2006р. б/н) від відповідача-1 про зупинення в порядку п.3 ч.1 ст.156 КАС України провадження у справі до вирішення справи по перегляду рішення від 21.07.2004р. по справі №2-880 Слав’яносербським районним судом Луганської області. Клопотання мотивоване тим, що зазначені в оскаржуваній постанові місцевого господарського суду обставини, крім судового рішення Слав’яносербського районного суду Луганської області, не підтверджуються іншими доказами. Отже, у випадку скасування рішення Слав’яносербського районного суду від 21.07.2004р. по справі №2-880, обставини справи, який місцевий господарський суд вважає встановленими, слід визнати недоведеними. На думку заявника, рішення Слав’яносербського районного суду по перегляду справи №2-880 може суттєво вплинути на результати розгляду справи №13/143/06-АП, оскільки зміна цього рішення суттєво впливає на доведеність обставин справи, які місцевий господарський суд вважає доведеними.
Вказане клопотання представником відповідача-1 підтримане в судовому засіданні. Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання. Колегією суддів клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №13/143/06-АП залишено без задоволення, як необґрунтоване, оскільки згідно з п.3 ч.1 ст.156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Обставини справи свідчать про те, що оскаржувана постанова господарського суду Херсонської області від 23.03.2006р. у справі №13/143/06-АП приймалась за тих обставин, коли рішення Слав’яносербського районного суду Луганської області від 21.07.2004р. по справі №2-880 набрало законної сили у встановленому законом порядку і обставини, викладені в цьому рішенні, звільнені від доказування у справі №13/143/06-АП в силу ст.72 КАС України. До того ж, представником відповідача-1 вже заявлялось аналогічне клопотання в судовому засіданні, яке проходило 01.06.2006р., яке колегією суддів було залишено без задоволення з тих же підстав, про що викладено в ухвалі суду від 01.06.2006р.
Також 19.07.2006р. до суду надійшло клопотання від відповідача-1 про повторне дослідження пояснень засновника Пихтерєва В.І. та виключення їх з числа доказів, та вирішувати справу на підставі інших доказів. Клопотання заявлено на підставі ч.3 ст.143 та ч.2 ст.195 КАС України. Вказане клопотання колегією суддів залишено без задоволення, як необґрунтоване, оскільки зазначене відповідачем-1 джерело доказів у суду не викликає сумнів у його достовірності і такий доказ не є фальшивим.
Як випливає з матеріалів справи, Хортицькою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Запоріжжя була проведена планова комплексна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Пластик» за період з 01.10.2001р. по 30.09.2004р., за наслідками якої складено акт №15-23-30877522 від 28.02.2005р.
В ході перевірки було встановлено, що 01.09.2003р. між ТОВ «Пластик» і ПП «Лугоптсервіс» було укладено договір субпідряду №1/09 на суму 28.570,00 грн., у т.ч. ПДВ – 4762,00 грн. Сума робіт ПП «Лугоптсервіс» на підставі договору підряду №1/09 від 01.09.2003р. складає 28.569,60 грн., що підтверджується актом прийому виконаних робіт за вересень 2003р.
Рішенням Слав’яносербського районного суду Луганської області від 21.07.2004р. по справі №2-880 визнані недійсними установчі документи ПП «Лугоптсервіс» з моменту їх реєстрації, а саме, з 02.07.2003р. У своїх поясненнях засновник ПП «Лугоптсервіс» Пихтерєв В.І. пояснив, що зареєстрував підприємство ПП «Лугоптсервіс» на своє ім’я за грошову винагороду; де знаходяться документи підприємства, печатки, штампи він не знає, довіреності на ведення фінансово-господарської діяльності він нікому не надав. Також судом встановлено, що при реєстрації ПП «Лугоптсервіс» Пихтерєв В.І. не мав наміру сплачувати у держбюджет всі встановлені законодавством податки та збори.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сукупність таких обставин, як визнання установчих документів ПП «Лугоптсервіс» недійсними з часу їх реєстрації, пояснень засновника ПП «Лугоптсервіс» Пихтерєва В.І., який ніякої участі у діяльності цього підприємства не брав, ніяких документів від імені підприємства не підписував, дають підстави вважати, що договір №1/09 від 01.09.2003р. було укладено з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. У зв’язку з цим, позивач просить визнати недійсним договір субпідряду №1/09 від 01.09.2003р., укладений між відповідачами. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу України», ст.49 ЦК УРСР.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Як випливає з приписів ст.49 ЦК УРСР, характерним для угод, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства є те, що вчинення такої угоди об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому. Вона укладається з метою, яка явно суперечить інтересам держави і суспільства.
Розглядаючи спір щодо визнання недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку встановлює обставини щодо наявності чи відсутності порушення норм права сторонами, які уклали таку угоду.
У відповідності з п.7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. №1056, вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що дія ст.49 ЦК поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків, оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом, тому у кожній справі про визнання угоди недійсною кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Угоди визнаються недійсними на підставі ст.49 ЦК УРСР за наявності мети не сплачувати податки, оскільки такі дії суперечать ст.67 Конституції України, якою встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В п.19 Роз’яснення ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документу, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності та за наявності інших обставин, які свідчать про укладення оспорюваних угод з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49 ЦК УРСР незалежно від часу їх укладення.
Обставини справи свідчать про те, що установчі документи ПП «Лугоптсервіс» визнані недійсними з моменту їх реєстрації – з 02.07.2003р., згідно рішення Слав’яносербського районного суду Луганської області від 21.07.2004р. по справі №2-880. Цим же рішенням встановлено те, що Пихтерєв В.І. не мав наміру сплачувати у державний бюджет всі встановлені законодавством податки та збори.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний договір субпідряду №1/09 від 01.09.2003р. укладений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства і має бути визнаний недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Запорізький апеляційний господарський суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластик», м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 23.03.2006р. у справі №13/143/06-АП – без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного господарського суду набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.