У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.08.06 Справа №7/62-пд-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Соколов А.А.
за участю представників:
позивача: не з’явився;
відповідача: не з’явився;
3-ої особи: Яковенко А.В., паспорт МО №196045 від 22.08.1996р., директор;
3-ої особи: Ляшко О.В., довіреність № 17-д від 19.07.2006р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Таксі-Сервіс»,
м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 27.03.2006 року
у справі № 7/62-ПД-06
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Таксі-Сервіс»,
м. Херсон
до відповідача Акціонерного комерційного агропромислового банку
«Україна» в особі Херсонської виконавчої дирекції, м. Херсон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська
інвестиційна промислова група», м. Миколаїв
про визнання недійсною угоди
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством «Таксі-Сервіс», м. Херсон було подано позов до Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» в особі Херсонської виконавчої дирекції, м. Херсон про визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 11.07.2001р. до кредитного договору № 10/98 від 29.04.1998р.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 27.03.2006 року у справі № 7/62-ПД-06 (суддя Задорожна Н.О.) в позові відмовив.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ВАТ «Таксі-Сервіс», позивач у справі, вказує на те, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим та винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що оскільки вказану в додатковій угоді № 6 позичку позивач не отримував, то відповідно до ст.58 ЦК України вказана угода є недійсною, оскільки укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Судом не досліджені дійсні розрахунки щодо наявності заборгованості ВАТ «Таксі-Сервіс» на час укладення спірної угоди. Судом не надана оцінка тим обставинам, що до спірної угоди не застосовувались заходи по забезпеченню зобов’язань. Пункт 2.6 додаткової угоди також не виконувався сторонами, що свідчить про мнимість угоди. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.03.2006р. у справі № 7/62-ПД-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Від АК АПБ «Україна» в особі Херсонської виконавчої дирекції, відповідача у справі, відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
ТОВ «Таврійська інвестиційна промислова група», третя особа у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що про намір укладення спірної додаткової угоди з боку відповідача свідчить рішення кредитного комітету № 17 від 30.03.2001р. Нарахування відсотків відповідачем здійснювалося на підставі графіка встановленого додатковою угодою. Дії щодо стягнення заборгованості також здійснювалися з урахуванням положень спірної угоди. В свою чергу, позивачем вчинялися дії, які свідчать про схвалення та виконання оспорюваної угоди. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.03.2006р. у справі № 7/62-ПД-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1704 від 07.06.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мойсеєнко Т.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Радченко О.П.
В судовому засіданні 09.06.2006р. на підставі ст.. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги було відкладено до 21.07.2006р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2005 від 19.07.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Радченко О.П., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 21.07.2006р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги було відкладено до 08.08.2006р., про що винесено відповідну ухвалу. Цією ж ухвалою в порядку ст.27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Таврійська інвестиційна промислова група».
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2198 від 07.08.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 08.08.2006р. позивач та відповідач законним правом на участь своїх представників не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності представників позивача і відповідача, згідно до ст. 75 ГПК України.
Розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Як випливає з матеріалів справи, 29.04.1998р. між АК АПБ «Україна» (банк) і ВАТ «Таксі-Сервіс» (позичальник) був укладений кредитний договір № 10/98, відповідно до положень якого банк надає позичальнику позичку в сумі 476.768,00 доларів США на строк до 05.06.2001р. для придбання 40 автомобілів ГАЗ-33021 «Газель» (п.1 договору № 10/98).
В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до кредитного договору, якими вносились зміни щодо строків повернення кредиту, сплати відсотків та встановлення його нової курсової суми.
11.07.2001р. між АК АПБ «Україна» і ВАТ «Таксі-Сервіс» було укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору № 10/98 від 29.04.1998р., згідно з якою позичальнику була реструктуризована позичка в сумі 2.097.358,73 грн. на строк до 01.01.2005р., а також встановлений графік погашення кредиту, прострочених процентів та нарахованих процентів за користування кредитом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що додаткова угода № 6 від 11.07.2001р. суперечить нормам законодавства і має бути визнана недійсною. На думку позивача, визначений у спірній угоді № 6 цільовий характер кредиту не відповідає дійсності. З моменту укладення додаткової угоди № 6, кредитні кошти в сумі 2.097.358,73 грн. на позичковий рахунок позивача не надходили. Додаткова угода в частині забезпечення позички також не виконувалась. Позивач вважає, що додаткова угода № 6 від 11.07.2001р. є мнимою у зв’язку з цим просить визнати її недійсною на підставі ст.58 ЦК УРСР.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2004р. господарським судом Херсонської області у справі № 4/14-ПС (за первісним позовом АК АПБ «Україна» в особі ліквідатора госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства до ВАТ «Таксі-Сервіс» про визнання недійсною додатковою угоди, за зустрічним позовом ВАТ «Таксі-Сервіс» до АК АПБ «Україна» в особі ліквідатора госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства про визнання договорів застави такими, що не підлягають виконанню) було прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено, а провадження за зустрічним позовом припинено.
В ході розгляду судом справи № 4/14-ПС було встановлено, що додаткова угода № 6 від 11.07.2001р. була укладена на виконання рішення кредитного комітету банку «Україна» від 30.03.2001р. № 17, згідно якого було прийнято рішення – надати дозвіл Херсонській дирекції банку на реструктуризацію кредиторської заборгованості ВАТ «Таксі-Сервіс» в сумі 2.097.358,73 грн. шляхом продовження строку на користування кредитом до 01.01.2005р.
Вищевказаним рішенням кредитного комітету також визначено розмір кредитної позики, застосувавши курс американського долару до української гривні, що діяв на момент укладення додаткової угоди, та визначено її розмір в сумі 2.097.358,73 грн.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, факти, встановлені в рішенні господарського суду у справі № 4/14-ПС (яке набрало законної сили) звільнені від доказування у справі № 7/62-ПД-06.
Фактично, за додатковою угодою № 6 сторонами внесено зміни до кредитного договору в частині строку повернення кредиту та встановлення суми боргу позичальника за кредитом.
Місцевим господарським судом обґрунтовано вказано на те, що спірна додаткова угода не стосується взаємовідносин, спрямованих на надання кредиту. Тому, посилання позивача на невиконання з боку банку умов цієї додаткової угоди і не перерахування суми 2.097.358,73 грн. на позичковий рахунок позичальника, є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦК УРСР, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
В п.14 Роз’яснення ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що мнима угода є недійсною незалежно від мети її укладення, оскільки сторони такої угоди не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідною угодою.
Сукупність фактичних обставин справи свідчить про те, що при укладенні спірної додаткової угоди № 6 воля сторін була спрямована на встановлення та зміну взаємних прав та обов’язків, зокрема щодо строку повернення кредиту і визначення розміру боргу за кредитним договором.
Щодо доводів позивача про те, що згідно з п.2.6 додаткової угоди № 6 в забезпечення позички між сторонами повинні укладатись договори застави на суму не менш, ніж 200 % від суми позички, проте ця умова сторонами не виконується, що, на думку позивача, також свідчить про мнимість угоди, то слід вказати на наступне.
Умови п.2.6 додаткової угоди № 6 (забезпечення позички) носять похідний характер від основного зобов’язання. Невиконання сторонами лише вказаної умови договору не може бути підставою для визнання угоди недійсною, як мнимої. В п.2.6 додаткової угоди № 6 не встановлений строк надання позичальником забезпечення банку, а у випадку, коли строк виконання зобов’язання не встановлений, то мають застосовуватися приписи ст.165 ЦК УРСР (чинної на момент укладення спірної угоди) або ст.530 ЦК УРСР, оскільки виконання відповідного зобов’язання пов’язано з пред’явленням вимоги зобов’язаній особі. В п.1 Роз’яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. зазначено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Отже, доводи позивача в частині невиконання сторонами п.2.6 додаткової угоди № 6, визначені у якості підстави для визнання угоди недійсною - як мнимої, є також необгрунтованими.
Згідно з Роз’ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р., вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивачем, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: мнимості додаткової угоди № 6 від 11.07.2001р. до кредитного договору № 10/98 від 29.04.1998р., тобто факту, що така угода укладалась без наміру створити юридичні наслідки, у зв’язку з чим підстави для визнання такої угоди недійсною на підставі ст.58 ЦК УРСР відсутні.
Позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Таксі-Сервіс», м. Херсон, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 27.03.2006р. у справі № 7/62-ПД-06 – без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.