СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
26 вересня 2006 року |
Справа № 2-20/13010-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Гонтаря В.І.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1,
відповідача: Олейніка І. І. довіреність б/н від 07.08.06;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 22.08.2006 у справі №2-20/13010-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" (вул. Дувановська, 6, м.Євпаторія,97416)
про визнання договору дійсним та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 22.08.2006 у справі № 2-20/13010-2006 задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" про визнання договору дійсним та спонукання до виконання певних дій. Визнано дійсним договір оренди нежитлових приміщень від 01.06.2000, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський". Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" зобов'язано не чинити перешкод суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 в здійснені ним свого права оренди нежитлового приміщення площею 80,4 кв.м. і упорядженого майданчика площею 362 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов залишити без розгляду.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У серпні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" про визнання дійсним договору оренди від 01.06.2000 і спонукання відповідача не чинити перешкод у користуванні приміщенням площею 80,4 кв.м. і упорядженого майданчика площею 362 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на норми про захист права власності та заборону односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" договір оренди від 01.06.2000 є обов'язковим для відповідача та повністю відповідає вимогам закону.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 11.08.2006 (а.с.1) позовна заява суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 була прийнята та призначена до розгляду на 22.08.2006.
Однак, в порушення вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002, на оригіналі ухвали (а.с.1) не міститься відмітка про надсилання її копії сторонам у справі, тоді як представник позивача отримав копію документа власноручно 14.08.2006.
За таких обставин не можна вважати належним повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Крім того, до апеляційної скарги відповідачем долучена довідка Євпаторійського центру поштового зв'язку НОМЕР_2 про вручення рекомендованого листа НОМЕР_3 секретарю товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" Малкіній Д.В. за довіреністю 22.08.2006 о 12:30 год., що також свідчить про неналежне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Однак, у порушення зазначеної норми закону позивач не повідомив суд першої інстанції про те, що у провадженні господарського суду Автономної республіки Крим з 03.08.2006 знаходиться справа № 2-13/12589-2006 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2000.
Зазначена справа була призначена до розгляду на 17.08.2006 з наступним оголошенням перерви у судовому засіданні на 31.08.2006.
Отже, одночасно у провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходились справи у спорах між тими ж сторонами і предметом спору була дійсність договору оренди від 01.06.2000.
Вищенаведене судова колегія також вважає порушенням норм процесуального права, а саме статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Як вбачається з позовної заяви, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, вимагаючи визнати договір від 01.06.2000 дійсним, посилається на норми статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права або іншій спосіб.
Однак загальні підстави дійсності угод передбачені статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР та, відповідно, статтями 215, 203 Цивільного кодексу України.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки договір укладений до набрання чинності Цивільним кодексом України, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм.
Частиною 1 статті 41 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 42 Цивільного кодексу Української РСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На думку колегії, позивачем не надано суду доказів порушення його прав відмовою відповідача листом НОМЕР_4 (а.с. 15) від договору.
Згідно з умовами договору (а.с. 9), орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт за актом приймання -передачі майна.
Належних доказів того, що об'єкт оренди не знаходиться у користуванні позивача та що останньому чиняться перешкоди, суду не надано.
Лист НОМЕР_4, на який посилається позивач як на підставу виникнення спору, також не може беззаперечно свідчити про фактичне порушення прав суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
З врахуванням вищенаведеного заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Однак не підлягає задоволенню і апеляційна скарга в частині залишення позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 без розгляду.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Як було зазначено вище, на час прийняття судом оскаржуваного рішення у проваджені господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилась справа № 2-13/12589-2006 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2000.
Не зважаючи на тотожність спору, судова колегія вбачає певні відмінності предмета спору, тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2006 у справі № 2-20/13010-2006 скасувати.
3. У позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Приморський" про визнання договору дійсним та спонукання до виконання певних дій відмовити.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.І. Гонтар
Ю.В. Борисова