ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1612/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Іванчуку О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Палюх О.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов’язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він звертався зі зверненнями стосовно виконання судового рішення до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, однак заступник директора Департаменту Попова С.Ф. протиправно залишила дане звернення без розгляду направивши його до Головного управління юстиції у Волинській області. В супереч вимогам Закону України «Про звернення громадян» відповіді на свої звернення не отримав. Вважає, що його звернення грубо проігноровано. Просить суд зобов’язати відповідача розглянути його звернення і дати відповідь по суті
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просить суд їх задовольнити. В наданих суду письмових поясненнях просить також суд зобов’язати відповідача вчинити дії на виконання виконавчого листа та забезпечити справжнє виконання судової постанови.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала повністю, мотивуючи тим, що всі звернення позивача, які надходили до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції у Волинській області по виконанню рішення суду були розглянуті у встановлений законом термін. Відповіді направлялись позивачу. Жодного не розглянутого звернення не має. Просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст. 17 ч. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Преамбулою до Закону України Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року (надалі – Закон України № 393/96-ВР) передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтями 4, 5 Закону України № 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ст. 14 Закону України Закон № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.01.2011 року направив звернення до Президента України В.Ф.Януковича стосовно бездіяльності виконавчої служби та невиконання УМВС України у Волинській області рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року котрим зобов’язано УМВС України у Волинській області розглянути звернення ОСОБА_1
На виконання Закону України «Про звернення громадян» Міністерство юстиції України своїм наказом від 18.03.04 року № 26/5 затвердило Інструкцію про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, відповідно до пункту 3.1. якої, посадові особи органів та установ юстиції при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись. Пункт 2.2. цього Положення визначає, що письмові звернення громадян підлягають обов'язковому первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу чи установи, підрозділу Міністерства юстиції України та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів та установ юстиції або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
11.02.2011 року листом № З-3969/25 Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслав за підвідомчістю для розгляду по суті та відповідного реагування вищевказане звернення ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Волинській області.
Суд не погоджується з твердженнями позивача, що заступник директора Департаменту Попова С.Ф. протиправно залишила дане звернення без розгляду направивши його до Головного управління юстиції у Волинській області, оскільки частиною 3 статті 7 Закону України № 393/96-ВР передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Отже, Департамент ДВС Міністерства юстиції України правомірно переслав звернення позивача по неналежному виконанню рішення суду до Головного управління юстиції у Волинській області, для належного розгляду, зобов’язавши дане управління розглянути звернення та повідомити про наслідки розгляду ОСОБА_1
Згідно ст.19 Закону України № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення та у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
10.03.2011 року вище вказане звернення Головним управлінням юстиції у Волинській області розглянуто, про наслідки розгляду листом № З-32/2/8-24 було повідомлено ОСОБА_1 та Департамент ДВС Міністерства юстиції України.
Судом також встановлено, що позивач 09.03.2011, 15.03.2011 року та 17.04.2011 року звернувся з аналогічними зверненнями до Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України на бездіяльність ДВС та Головного управління юстиції у Волинській області по виконанню рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом ДВС Міністерства юстиції України на дані звернення позивачу листами № Р-12068/25, № Р-8813/25 від 11.04.2011 року та 12.05.2011 року за № Р-1408125 надано відповідь, які позивачем додано до позовної заяви.
Статтею 20 Закону України №393/96-ВР визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Отже, на всі звернення позивача до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ним були отриманні відповідні листи, в строк встановлений ст.20 вищевказаного Закону.
В судовому засіданні позивач ствердив, що інших звернень до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ним не направлялось.
А отже, суд вважає, що позовні вимоги про зобовязання відповідача розглягути його звернення і дати відповідь по суті є безпідставними, та такими, що не підлягають до задоволення.
Що стосується наданих письмових пояснень позивача, в яких він просить суд зобовязати Департамент ДВС Міністерства юстиції України вчинити виконавчі дії на виконання виконавчого листа та забезпечити справжнє виконання рішення суду, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 1, 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Згідно частини 1 та 2 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.
Статтею 21 вищевказаного Закону передбачено, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
З аналізу вищезазначених норм закону суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобовязання Департамент ДВС Міністерства юстиції України виконати рішення суду від 18.10.2010 року котрим зобов’язано УМВС України у Волинській області розглянути звернення ОСОБА_1, оскільки виконання рішення суду проводилось Першим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції у Волинській області і позивач відповідно до ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду, в порядку передбаченому ст. 181 КАС України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Департамент Державної виконавчої служби міністерства юстиції України розглядаючи звернення позивача та надаючи відповідь заявнику у формі листів № Р-12068/25, № Р-8813/25 від 11.04.2011 року та 12.05.2011 року, діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України та Закону України «Про звернення громадян», з використанням цих повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Керуючись ст.ст. 11,17,158,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.40 Конституції України, ст.ст.1,7,19,20 Закону України «Про звернення громадян», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов’язання вчинити дії, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 01 липня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський