Справа № 2-822/11

  Р І Ш Е Н Н Я

     ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30   травня  2011  року                                                                                                               м. Сімферополь

            Київський   районний   суд   м. Сімферополя   у   складі:   Головуючого, судді  Харченко  І.О.,  при  секретарі  Гуляєвої  Г.В.,  розглянувши  у   відкритому  судовому  засіданні   цивільну  справу   за   позовом  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про   визначення    порядку   користування  будинком про   визначення    порядку   користування  будинком –  

                                                                                     в с т а н о в и в:

     ОСОБА_1, ОСОБА_2  звернулися   до  суду  з  позовом  до  ОСОБА_4 про  визначення  порядку  користування  будинком (а.с. 3-4).  Свої вимоги  позивачі   мотивували   тим,  що  їм  та  відповідачу належить  на  праві  спільної  часткової  власності   домоволодіння АДРЕСА_1  у  рівних  частках, тобто по 1/3 частини  кожному. Просять  виділити  їм  у  користування  жилу  кімнату  площею 18,7 кв.м.,  яка  вказана  в  плані  жилого  будинку  під  № 1-5.;  а  відповідачу жилу  кімнату  площею 11,0 кв.м,  яка   в  плані  жилого  будинку  вказана   під   № 1-4.  Інші    приміщення,   а  саме:  вітальню  площею  10,7  кв.м.,   яка  вказана  в  плані   жилого  будинку  під  № 1-1;  комору  площею  5,6  кв.м., яка  вказана  в  плані  жилого  будинку  під  № 1-2;  кухню  площею 12,0  кв.м.,  яка  вказана  в  плані  жилого   будинку   під   № 1-3  залишити  в  загальному   користуванні   сторін.

    Ухвалою   суду  від  15  березня  2011  року  до участі у справі  в якості  належного відповідача  залучено  малолітню  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в особі  її законного  представника  ОСОБА_5, оскільки  відповідач ОСОБА_4  свою 1/3 частку  подарував  малолітній  онуці;  та  в  якості  третьої особи – орган  опіки  та  піклування   в  особі служби  у  справах  дітей  Сімферопольської міської ради (а.с. 41).    

     Позивачі та  їх  представник  свої  вимоги  підтримали  та   просили  їх  задовольнити.  Пояснили,  що  оскільки  їх  частки  є  малими,  то  вони  забажали  свої  частки  об’єднати.   Їм  зрозуміло,  що  за  запропонованим  варіантом  ним  на  їх  частку  припадає  менша  кількість  квадратних  метрів  жилої  площі   чим  їм  положено  на  їх  ідеальні   частки,  але  вони  на  це  згодні.  

     Законний  представник  відповідача  ОСОБА_3 – ОСОБА_5,  та її  представник ОСОБА_6,  у судовому засіданні  позовні  вимоги не  визнали та  заперечували  проти  визначення  порядку  користування  домоволодінням в  той  спосіб,  який  запропонували   позивачі.   Пояснили,  що  домоволодіння  має  лише  дві  жилі  кімнати, у  яких   проживає  дитина  з  матір’ю   та  престарілі  дідусь  с  бабцею,  а  тому  при  такому  розкладі  будуть   порушені  всі  санітарні  норми  проживання.

     Представник органу опіки та піклування в особі служби у справах  дітей  Сімферопольської   міської ради  у  судовому  засіданні  вважала,  що  суду  необхідно  прийняти  рішення  з  урахуванням  інтересів  малолітньої  дитини.

      Прокурор  в  судове  засідання  не  з’явився? про  місце  та  час  слухання  справи  повідомлений  належним  чином,  подав  до  суду  телефонограму  про  розгляд  справи  за  його  відсутністю  у  зв’язку з    зайнятістю  в  іншому  процесі.  Просив  розглянути  справи  відповідно  до  діючого  законодавства    та  з  урахуванням  інтересів  дитини.      

     Вислухавши  позивачів  та  їх  представника,  законного    представника   відповідача та   його  представника,  дослідивши   матеріали  справи  та  докази,  надані  суду  в  порядку   ст.ст. 10, 60  ЦПК  України, суд  дійшов  до  висновку,  що  позов   підлягає   задоволенню  з   таких   підстав.

    Судовим  розглядом   встановлено,  що  позивачам  ОСОБА_1, ОСОБА_2  та  відповідачці ОСОБА_3 належить  на праві спільної часткової власності домоволодіння АДРЕСА_1  у  рівних  частках, тобто по 1/3 частині  кожному.    

        Відповідно  до   технічного  паспорту   спірне   домоволодіння   складається  з  двох  жилих   кімнат  площею  11,0 кв.м. та  18,7  кв.м.,  а   також    вітальні  площею  10,7  кв.м.,   комори   площею  5,6  кв.м.,   кухні    площею 12,0  кв.м.      

      Відповідно  до  ч. 3  ст. 358  ЦК  України  кожен  з  співвласників  має право  на надання   йому  у  володіння  та  користування   тієї  частки   спільного   майна  в   натурі,   яка   відповідає   його  частці  у  праві   спільної  часткової    власності. У разі  неможливості   цього він  має   право  вимагати  від   інших   співвласників,  які  володіють  і  користуються   спільним   майном,  відповідної  матеріальної   компенсації.

        Суд  розглядає   справу   на   підставі  ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК  України,  тобто  в  межах  вимог  позову  та  на   підставі   доказів,  наданих  сторонами  в  обґрунтування  своїх вимог  або  заперечень  щодо  позову.

      В позові та в судовому засіданні  позивачі  заявили  про  об’єднання  своїх  ідеальних   часток  в  домоволодінні.  Таким  чином,  на  їх  спільну  частку  2/3  частки  жилого  будинку  приходиться  їх  частка в 19,8 кв.м. (11,0 + 18,7 : 3 х 2),  а  відповідно  відповідачці  ОСОБА_3  на   її  ідеальну   1/3  частку  в  будинку  -  9,9  кв.м.  

      Жилої  кімнати    площею 19,8  кв.м.  в  будинку  немає,  але  позивачі  підтримали  в  судовому  засіданні  свої  вимоги  щодо виділення  їм у спільне  користування  жилу  кімнату  площею  18,7  кв.м.,  що  менш  чим  їм  положено  на   1,1  кв.м.,  а  відповідно  більш  ніж  положено   відповідачці  на  її   ідеальну   частку  на  1,1  кв.м.      

        Суд   вважає  за  можливе  задовольнити    вимоги  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  та   виділити  їм у  спільне   користування  в  будинку,  що  розташований  за  адресою:  АДРЕСА_1    жилу   кімнату   площею 18,7  кв.м.,  яка  вказана  в  плані   жилого  будинку  під  № 1-5.;   виділити   в   користування    ОСОБА_3   в  будинку   АДРЕСА_1  жилу  кімнату  площею  11,0  кв.м.,   яка   в  плані  жилого  будинку  вказана   під   № 1-4;    інші   приміщення,   а  саме:   вітальню  площею  10,7  кв.м.,   яка  вказана  в  плані   жилого  будинку  під  № 1-1;  комору   площею  5,6  кв.м., яка  вказана  в  плані  жилого  будинку  під  № 1-2;  кухню   площею 12,0  кв.м.,  яка  вказана  в  плані  жилого   будинку   під   № 1-3  залишити   в   загальному    користуванні   сторін.

      Судом  не  приймаються  доводи  представника ОСОБА_6 щодо погіршення  житлових  умов  малолітньої,  її  матері  та  інших  родичів  похилого  віку,  оскільки  на  час  отримання  сторонами  спадщини  в будинку  були  зареєстровані   лише  позивачі  та    ОСОБА_4  В  період розгляду  судами  Криму   судових   спорів  між   сторонами  ОСОБА_4  подарував  свою  частку  малолітній  ОСОБА_3,   заявивши  в  нотаріальній  конторі,  що « у  житловому  будинку,  частка  якого  відчужується,  крім  нього  не  зареєстроване  місце  проживання  неповнолітніх  і  малолітніх  дітей  та  інших  членів  сім’ї  дарувальника,  інтереси  яких  він  повинен  врахувати  згідно  статті  59  Сімейного  кодексу  України  та  статті  405  Цивільного  кодексу  України,  що  підтверджується   довідкою  виконавчого  комітету  Київської  районної  ради  міста  Сімферополя  управління  житлово-комунального  господарства   відділ  житлового  господарства від  22  червня  2009  року  за  № 2669   (дивись  п. 9  Договору  дарування  від   24.06.2009  року  (а.с.  36-37).

      Таким  чином,  судом  з’ясовано,  що    після  отримання   спадщини   ОСОБА_4 та  члени  його  родини  навмисно   погіршили  свої   житлові  вимоги,  а  зараз  бажають  поліпшити   свої   умови  за  рахунок  майна   позивачів,   що  є  неприпустимим.      

Розглянувши  дану  цивільну   справу  за   участю  усіх   зацікавлених осіб,  у  рамках  заявлених  вимог,  на  основі   дотримання    принципів    диспозитивності,    змагальності  і  справедливості  судочинства,   всебічного  та  повного  дослідження   обставин  справи,  перевірки   їх   наданими   сторонами   доказами,  оцінивши  їх  у   сукупності,   виконавши   вимоги   процесуального закону, суд дійшов висновку,  що  позов  підлягає   задоволенню.

Позивачі  не  заявляли  вимог  щодо  відшкодування  їм  судових  витрат, а  тому  це  питання  судом  не  досліджувалося.    

        На   підставі   ст. 358   ЦК   України,    керуючись   ст.ст. 10, 11, 60, 88,  174, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК  України, с у д –

                                                                 В И Р І Ш И В :

      Позов   ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3,   про   визначення    порядку   користування   будинком  -  задовольнити.

      Виділити   у  спільне  користування   ОСОБА_1  та  ОСОБА_2   в будинку,  що  розташований  за  адресою:  АДРЕСА_1,   жилу   кімнату площею 18,7  кв.м.,  яка  вказана  в  плані  жилого  будинку  під  № 1-5.;    виділити   в   користування    ОСОБА_3   в  будинку   АДРЕСА_1  жилу  кімнату  площею  11,0  кв.м.,  яка   в  плані  жилого  будинку  вказана   під   № 1-4;    інші    приміщення,   а  саме:   вітальню  площею  10,7  кв.м.,   яка  вказана  в  плані   жилого  будинку  під  № 1-1;  комору   площею  5,6  кв.м., яка  вказана  в  плані  жилого  будинку  під  № 1-2;  кухню  площею 12,0  кв.м.,  яка  вказана  в  плані  жилого   будинку   під   № 1-3  -  залишити  в  загальному    користуванні   сторін.

Рішення   може  бути   оскаржене   в  апеляційному  порядку   до  Апеляційного  суду  АР  Крим  через    Київський   районний  суд  м. Сімферополя   шляхом   подачі  в  10-денний  строк  з   дня    проголошення    рішення    апеляційної   скарги.    Особи,   які   брали   участь  у   справі,   але   не   були   присутні  у  судовому  засіданні    під  час   проголошення    судового рішення,   можуть   подати   апеляційну   скаргу  протягом   десяти   днів   з   дня   отримання   копії    цього   рішення.

            Суддя: