ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 р. Справа № 37900/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Калуш Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до проведення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
18.11.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив відновити строк звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язати пенсійний фонд провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період починаючи з 09.07.2007 року з урахуванням виплачених сум.
Постановою суду від 30.12.2010 року позов задоволено частково. Визнано дії управління пенсійного фонду щодо невиплати позивачу, як дитині війни, надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправними. Зобов’язано пенсійний фонд нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що обчислюється з урахуванням мінімальної пенсії за віком з 18.05.2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Окрім того, судом першої інстанції зазначено, що позов підлягає до задоволення з врахуванням до ст. 99 КАС України.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за вказаний період є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог чи питань.
Як вбачається із позову, позивач просить зобов’язати відповідача надалі проводити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що належить зобов’язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за період з 18.05.2010 року до виникнення обставин, з яким закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято правильне рішення, але ухвалене з помилковим застосуванням норм матеріального права. Рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.
Саме тому постанова підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Калуш Івано-Франківської області задоволити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.12.2010 року у справі № 2-а-2539/10 – змінити, резолютивну частину постанови викласти у наступній редакції:
Позов задоволити частково. Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Калуш Івано-Франківської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 18.05.2010 року протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Калуш Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 18.05.2010 року і до виникнення обставин, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді М.А. Пліш
Р.Й. Коваль