КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1141/11                            Головуючий у 1-й інстанції:   Іванченко М.М.  

Суддя-доповідач:  Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

     Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

   Головуючий-суддя              Грибан І.О.

   судді                                      Вівдиченко Т.Р., Ісаєнко Ю.А.

розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва на постанову  Деснянського  районного суду м.Києва  від 10 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії –

В С Т А Н О В И В :

            В даній справі постановою Деснянського  районного суду м.Києва  від 10 лютого 2011 року позов  задоволено частково.   

            Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

            Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення,  виходячи з наступного.

             Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

            Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(редакція від 18.11.2004 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Також, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

           При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

          Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

          За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

            Крім того, відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 20.04.2011 року № 554/11/13-11, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії підстави обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком немає.    

            На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у оскаржуваній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

          Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст. 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

          Апеляційну  скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва –залишити без задоволення, а постанову Деснянського  районного суду м.Києва  від 10 лютого 2011 року –  без змін.

          Ухвала  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя                                                                                                Т.Р.Вівдиченко

Суддя                                                                                                 Ю.А.Ісаєнко