Категорія справ: 4 Справа №2-185

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 квітня 2007 року           Маневицький районний суд Волинської області

в складі:     головуючого - судді                   Костюкевича С.Ф.

при секретарі                              Боймиструк О.Ф.

за^участю: позивачки                                   ОСОБА_1

представників відповідачів       Турика П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання права власності на 41/100 частину спадкового будинку.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її покійні батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі побудували житловий будинок по АДРЕСА_1. Рішенням Маневицького районного суду від 2 листопада 1960 року, вказаний будинок було розділено між подружжям в таких частках: чоловікові ОСОБА_2. належить 41/100 частина будинку, дружині ОСОБА_3. -59/100 частина будинку. Після розподілу будинку ОСОБА_2 проживав у своїй частині будинку один, а дружина ОСОБА_3. - в іншій, належній їй, частині будинку'разом зі своєю дочкою ОСОБА_4, яка також являється рідною сестрою позивачки по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. померла. Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй 59/100 частину житлового будинку, яку своєчасно прийняла і оформила на своє ім'я її дочка ОСОБА_4.

Після смерті дружини ОСОБА_2. одружився вдруге з ОСОБА_5, яка одразу ж перейшла проживати до чоловіка. З червня 1976 року ОСОБА_2. склав заповіт, яким належну йому частину будинку заповів другій дружині ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2. помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 41/100 частину житлового будинку, яку своєчасно прийняла і оформила на своє ім'я ОСОБА_5.

Таким чином після смерті ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 проживали його дружина від другого шлюбу ОСОБА_5. та дочка від першого шлюбу ОСОБА_4. Проживаючи разом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, а коли мачуха тяжко хворіла ОСОБА_4. доглядала її.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5. померла. Всі витрати на поховання понесла ОСОБА_4. Після смерті мачухи вона залишилась проживати в згаданому вище будинку, тобто фактично вступила у володіння ним, але оформити на себе будинок не змогла. Інших спадкоємців, окрім ОСОБА_4., у ОСОБА_5. не було.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4. померла. Спадщину після її смерті, яка складається з 59/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, прийняла та у відповідності до закону оформила позивачка по справі ОСОБА_1, яка являється рідною сестрою покійної. Однак оформити на себе іншу частину житлового будинку, яка належала її покійному батькові і складається з 41/100 частини будинку, не має можливості, оскільки за життя її сестра не виготовила відповідних правовстановлюючих документів, які б підтверджували її право власності на будинок.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і

спорудами по АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснила, що своєчасно прийняла' та оформила спадщину після своєї сестри ОСОБА_4., однак лише на частину будинку, оскільки сестра в свій час не оформила на своє ім'я іншої частини, яка належала її мачусі ОСОБА_5., через відсутність на той час. відповідної норми закону, яка б давала можливість спадкувати після осіб, які проживали зі спадкоємцями однією сім'єю. Вважає, що сестра, а відповідно і вона, має право на спадщину після своєї мачухи оскільки вони на протязі багатьох років проживали разом, доглядали за нею, коли та тяжко хворіла. Інших спадкоємців у ОСОБА_5. немає. Просить суд визнати за її сестрою ОСОБА_4. в порядку спадкування за законом, як за спадкоємцем четвертої черги після ОСОБА_5., право власності на 41/100 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, а за нею, як спадкоємицею другої черги, після сестри ОСОБА_4., право власності на увесь житловий будинок АДРЕСА_1.

Представник відповідача Турик П.О. позовні вимоги визнав і пояснив, що Маневицька селищна рада не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, на який вона претендує. Будь-якого спору щодо даного майна немає, а тому просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.

З оглянутих в судовому засіданні свідоцтв про смерть НОМЕР_1 від 02.02.2007 року, НОМЕР_2 від 22.08.2003 року, НОМЕР_3 від 05.12.2002 року та актового запису про смерть № 11 від 16.09.1971 року по Маневицькому ЗАГС, вбачається, що ОСОБА_3. померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2. помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5. померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а ОСОБА_4. померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Маневичі Волинської області.

З рішення Маневицького районного суду від 2 листопада 1960 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 розділено між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступним чином. Чоловікові ОСОБА_2. належить 41/100 частина даного будинку, а дружині ОСОБА_3. - 59/100 його частин.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

З оглянутої в судовому засіданні будинкової книги на житловий будинок АДРЕСА_1, вбачається, що ОСОБА_5. та ОСОБА_4. з 1973 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 - дня смерті ОСОБА_5., постійно проживали в даному будинку, а з пояснень позивачки відомо, що вони проживали разом та спільно вели господарство, що також не заперечується представником відповідача. За таких обставин, суд має підстави вважати, що ОСОБА_5. та ОСОБА_4. проживали однією сім'єю, і таким чином є підстави визнати ОСОБА_4. спадкоємицею ОСОБА_5., як спадкоємцем четвертої черги за законом.

Той факт, що ОСОБА_5. мала у власності 41/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_4., в свою чергу, мала 59/100 частин даного будинку, підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину, виданими Маневицькою держнотконторою 5 квітня та 18 серпня 1977 року на вищевказане майно у відповідних частках.

Враховуючи, що ОСОБА_4. вчасно прийняла спадщину після ОСОБА_5. шляхом постійного .спільного проживання з нею на час відкриття спадщини та фактичного вступила у володіння спадковим майном, володіла ним відкрито і добросовісно, спору щодо даного майна немає, тому є всі підстави вважати її власником 41/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і збоку матері.

З оглянутого в судовому засіданні свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого

Маневицькою держнотконторою 28 жовтня 2003 року за Р№ 2882 вбачається, що позивачка ОСОБА_1, будучи рідною сестрою ОСОБА_4., являється єдиним спадкоємцем її майна, яке складається з 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а оскільки остання була власником ще й іншої частини будинку в розмірі 41/100 частини, і таким чином, фактично володіючи усім будинком, інших спадкоємців на це майно не має, спору щодо даного майна не ведеться, тому суд вважає, що є всі підстави вважати позивачку ОСОБА_1 власником житлового будинку з господарськими спорудами по вул. Гагаріна, 16 в смт. Маневичі.

Той факт, що покійна ОСОБА_4. мала у власності в АДРЕСА_1 житловий будинок з господарськими будівлями, крім визнання цієї обставини сторонами, підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.04.1977 року Р№ 286, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1107267 від 28.07.2003 року, технічним паспортом виданим 18 листопада 2003 року на дане житло, які теж досліджені судом і якими доведено даний факт.

Відповідно до ч. З ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України „Про власність" від 7.02.1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1., являючись спадкоємицею за законом на 41/100 частину житлового будинку з косподарськими спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 фактично набула після смерті ОСОБА_5. та сестри ОСОБА_4. право власності на них, фактично вступивши у володіння ними. На даний час право власності на це майно ніким не оспорюється, а тому суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову.

     Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1226, 1262, 1264, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 12 Законом України „Про власність" від 7.02.1991 року, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 41/100 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами: сарай, огорожа, що знаходяться по АДРЕСА_1, яка належала на праві на спадкування по заповіту ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд за поданою заявою про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.