Категорія справ:4 Справа №2-196
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2007 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Костюкевича С.Ф.
при секретарі Боймиструк О.Ф.
за участю: позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи Турика П.О.
на стороні відповідача,
яка не заявляє самостійних
вимог щодо предмета спору
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Маневицька селищна рада Маневицького району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
4 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, тертя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Маневицька селищна рада про визнання права власності на нерухоме майно, а саме будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що проживаючи в с Старосілля Маневицького району, вирішила переселитися ближче до своєї дочки ОСОБА_3., яка проживає із сім'єю в смт. Маневичі. З цією метою вирішила побудувати будинок в смт. Маневичі, але оскільки фактично проживала в с Старосілля, тому земельну ділянку під будівництво житлового будинку в даному населеному пункті вона отримати не мала можливості. Порадившись із зятем Солобчуком СІ., вирішили, що земельну ділянку в смт. Манейичі отримає він і документи на будівництво будинку також будуть оформлені на нього, а після закінчення будівництва будинок переоформлять на позивачку.
Будівництво розпочалось навесні 1996 року, а закінчилось у 2004 році. Всі витрати на будівництво та організація робіт здійснювалась позивачкою. Проте, після закінчення будівництва відповідач відмовляється переоформляти будинок на ім'я позивачки, на її звернення не реагує. Посилаючись на зазначені обставини, вважаючи що збудований нею житловий будинок належить їй, просила суд визнати за нею право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні' вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснила, що оскільки отримати на своє ім'я земельну ділянку в смт. Маневичі не змогла, тому попросила зробити це свого зятя, тому і будівельний паспорт також був виданий на його ім'я, хоча фактично будівництво здійснювалось за її рахунок, так як ні у відповідача, який являється інвалідом И-ї* групи, ні у її дочки ОСОБА_3, яка мала невеликі заробітки, коштів на будівництво будинку не було. Після закінчення будівництва відповідач не виконав усної домовленості між ними, за якою мав переоформити будинок на позивачку, і відмовляється це робити й на даний час. Вважаючи, що будинок належить саме їй, просила суд-позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Не заперечує, що будівництво спірного будинку велося позивачкою, він лише інколи допомагав фізичною працею. Позивачка являється йому тещею і через спір про власність на будинок хоче впливати на його сім'ю. Вказав, що його дружина в цьому спорі стоїть на стороні позивачки. Підтвердив слова позивачки, що та просила його подати заяву в селищну раду про надання земельної ділянки на забудову, що він і зробив, оскільки сама буЛа з іншого населеного пункту і в такій заяві селищна рада їй могла відмовити. Зареєструвати будинок на себе у встановленому порядку не встиг. Пояснив, що в даному будинку ще ніхто не проживає.
\ Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору ОСОБА_4. позовні вимоги не визнав. Пояснив, що оскільки земельна ділянка та будівельний паспорт на будинок видані на ім'я ОСОБА_2. і підстав для сумнівів у достовірності даних документів не має, тому і не має підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, що є предметом даного спору.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з Моменту державної реєстрації.
З оглянутого в судовому засіданні рішення виконкому Маневицької селищної ради Волинської області від 29.06.1995 року № 90 вбачається, що в АДРЕСА_1 відповідачу була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку. Крім того, з оглянутих в суді будівельного паспорта від 30.06.1995 року, свідоцтва на забудову садиби в сільському населеному пункті України, проекту забудови земельної ділянки індивідуальним жилим будинком та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта садибної забудови від 20.02.2007 року, випливає, що на вказаній земельній ділянці побудований і прийнятий в експлуатацію 20 лютого 2007 року житловий будинок, зареєстрований на ОСОБА_2., а згідно технічного паспорта від 07.03.2007 року, загальна площа будинку становить 132,1 кв.м, житлова- 75,8 кв.м.
В той же час, з досліджених в суді накладних на будматеріали № 725 від 17.10.1995 року, № 4 від 24.04.1996 року, № 18 від 15.06.1995 року, № 962 від 29.09.1997 року, № 732 від 21.11.1996 року, № 965 від 26.09.1997 року, № 599 від 18.04.2002 року, № 90 від 29.05.1996фоку, ордерів на відпуск лісопродукції № 2670 від 22.07.1996 року, № 1219 від 12.12.1994 року, № 593 від 31.03.1997 року, № 918 від 12.06.1997 року, № 496 від 24.02.1998 року, № 5080 від 06.02.1996 року вбачається, що всі будматеріали, що були використані на будівництво житлового будинку придбані ОСОБА_1 за власні кошти, з чого суд робить висновок, що будівництво здійснювалось виключно за рахунок позивачки, в той час, як відповідач ОСОБА_2., в свою чергу, не зміг надати суду будь-яких письмових документів про оплату ним будматеріалів або послуг.
Свідки ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні показали, що мають будівельні професії і працюють на будівництві. Підтвердили, що на протязі 1995-2002 років позивачка наймала їх для виконання будівельних робіт, що велися в будинку АДРЕСА_1. Вказали, що домовлялася з ними виключно позивачка, гроші за роботу платила також вона і завжди говорила, що будинок будує для себе і для своєї дочки. Вказали, що відповідача на будівництві ніколи не бачили. Таким чином суд приходить до висновку, що житловий
будинок АДРЕСА_1 в дійсності побудований позивачкою і являє собою новостворене нею нерухоме майно, що також не заперечується і відповідачем.
Згідно статей 12, 13, 48 Закону України „Про власність" від 7.02.1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Об'єктами права власності можуть бути житлові будинки. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав. Захист права власності здійснюється судом.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або. незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що незважаючи на оформлення документів на отримання земельної ділянки та при будівництві спільного будинку відповідачем, позивачка ОСОБА_1, являється власником будівельних матеріалів, понісши витрати на їх придбання, будучи наймачем будівельників, укладаючи з ними усні домовленості по виконанню будівельних робіт та оплачуючи їх послуги, фактично являється забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 і таким чином набула право власності на дане будинковолодіння, а тому суд вважає, що є всі підстави для визнання права власності на вищевказаний будинок за ОСОБА_1
Відповідача ОСОБА_2. від сплати судового збору слід звільнити як потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС, одночасно стягнувши з нього на користь позивачки 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, сплачених нею при поданні позову.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 331 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 48 Закону України „Про власність" від 7.02.1991 року, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами: веранда, сарай, що знаходяться по АДРЕСА_1, які зареєстровані за ОСОБА_2.
Звільнити ОСОБА_2. від сплати судового збору як потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
] Стягнути із ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.
Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Волинської області через Мацевицький районний суд за поданою заявою про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.