Категорія справ: 31 Справа №2-186

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 квітня 2007 року                Маневицький районний суд Волинської області

в складі:    головуючого - судді                                 Костюкевича С.Ф.

при секретарі                                          Леферович І.М.

за участю: позивача                                                   ОСОБА_1

     відповідача     ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2. про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, що знаходиться в с. Ситниця Маневицького району Волинської області.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона проживає у власному будинку в с Ситниця Маневицького району Волинської області. В 2002 році її дочка ОСОБА_3уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2. Після одруження позивачка приписала зятя у своєму будинку з надією на те, що діти будуть жити разом, згодом побудують свій будинок. Однак 11 вересня 2006 року дочка розірвала шлюб з відповідачем і він, забравши свої особисті речі, повернувся проживати до себе додому в с Старосілля Маневицького рацону Волинської області. Після повернення в с Старосілля відповідач з будинку в с Ситниця не виписався і жодного разу там не з'являвся.

Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи на те, що відповідач уже більше року без поважних причин не з'являється за місцем реєстрації в будинку в с Ситниця Маневицького району Волинської області, позивачка просила визнати ОСОБА_2. таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за вказаною вище адресою.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснила, що відповідач після розірвання шлюбу з її дочкою у 2006 році в с Синиця не проживає. Просить суд вимоги заявлені у позові задовольнити та визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в с Ситниця Маневицького району Волинської області.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав і пояснив, що дійсно на даний час є зареєстрованим в с Ситниця Маневицького району Волинської області. Проте вказав, що за даною адресою не проживає уже більше року. Проти визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням за вказаною вище адресою не заперечує, а тому просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність" Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці

порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

З оглянутої в судовому засіданні будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку ОСОБА_1 в с. Ситниця Маневицького району Волинської області, вбачається, що в даному будинку 2002 року був прописаний ОСОБА_2, про що свідчить відповідний штамп про прописку, разом з тим, штампа про виписку даного громадянина немає. Даний факт також підтверджується довідками Старосільської сільської ради № 416, 417 від 15.03.2007 року, де вказано, що до числа членів сім'ї ОСОБА_1 віднесено і ОСОБА_2.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що в дійсності відповідач за даною адресою не проживає уже більше року, про що свідчать акти обстеження складені комісією Старосільської сільської ради протягом 2006-2007 років, що також не заперечується і самим відповідачем, а тому даний факт суд вважає доведеним.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 без поважних причин більше року не проживає в с Ситниця Маневицького району Волинської області, тому є всі підстави визнати його таким, що втратив право користування житловим будинком, що знаходиться за вказаною вище адресою і належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 8,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 405 Цивільного кодексу України, ст. 48 Законом України „Про власність" від 7.02.1991 року, ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщення в с Ситниця Маневицького району Волинської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Стягнути з відповідача ОСОБА_2. на користь позивачки ОСОБА_1 8 (вісім) гривень 50 копійок судового збору та 7 (сім) гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд за поданою заявою про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.