Категорія справ: 19 Справа №2-135
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Костюкевича С.Ф.
при секретарі Боймиструк О.Ф.
за участю: представника позивачки ОСОБА_4
відповідачів ОСОБА_2
ОСОБА_3
неповнолітнього ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
ВСТАНОВИВ:
13 лютого 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих позивачці внаслідок злочину, вчиненого неповнолітнім сином відповідачів ОСОБА_5.
Свої вимоги обгрунтувала тим, що 14 жовтня 2006 року, біля 23-ї години, неповнолітній ОСОБА_5., знаходячись поблизу автобусної зупинки в с. Седлище Любешівського району Волинської області, застосував до позивачки насильство, що відображалось в нанесенні їй тілесних ушкоджень, які, згідно заключения СМЕ, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В результаті протиправних дій, неповнолітній ОСОБА_5. заволодів особистими речами позивачки, а саме: сумкою, вартістю 55 грн., в якій знаходились гроші в сумі 100 грн.; мобільний телефон марки „Sony Eriksson", вартістю 450 грн. із SIM-карткою до нього, вартістю 50 грн., та грошима на рахунку в сумі 5 грн.; пенсійне посвідчення; закордонний паспорт та інші речі. Загальна вартість викраденого майна 710 грн.
18 грудня 2006 року Любешівський районний суд Волинської області визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначив покарання і виді позбавлення волі на 4 роки. На підставі ст. 75,104 КК України відповідач звільнений від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового* строку 2 роки. Викрадені речі повернуто. Постановою слідчого по даній кримінальній справі позивачку визнано потерпілою. При розгляді кримінальної справи цивільний позов не вирішувався.
Крім того, вказала, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень, вона змушена була пройти курс стаціонарного лікування в неврологічному відділенні Маневицької ЦРЛ з 23 жовтня по 3 листопада 2006 року. На придбання ліків та на проїзд автобусом вона витратила 417,61 грн., які вона відносить до завданої їй матеріальної шкоди.
Разом з тим, вказала, що внаслідок вчинення злочину, вона перенесла душевні страждання, нервовий стрес, тому вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінює в 5000 грн. Так як, у неповнолітнього ОСОБА_5 відсутнє майно, достатнє для відшкодування завданої ним шкоди, тому позов заявлений до його батьків -відповідачів по справі.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд стягнути з відповідачів в її користь 417,61 грн. матеріальних збитків та 5000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою суду від 27 лютого 2007 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено неповнолітнього ОСОБА_5
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову підтримала у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Вважають, що оскільки ОСОБА_1, після нападу на неї, змушена була пройти курс стаціонарного лікування та пережити душевні страждання, завдані злочином, тому вона має право на відшкодування матеріальних збитків пов'язаних з лікуванням та моральної шкоди через отриманий нервовий стрес.
Відповідачі ОСОБА_2., ОСОБА_3, неповнолітній ОСОБА_5. позовні вимоги визнали частково, пояснили, що викрадені у позивачки речі їй повернуто. Позовних вимог в частині відшкодування матеріальних збитків не визнають, оскільки позивачка лікувалася в неврологічному відділенні постійно, як до вчинення злочину, так і після того, тому вважають, що її лікування не пов'язане з нападом на неї, і стягувати з них матеріальні збитки за придбання ліків немає підстав. Разом з тим, погоджуються, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 позивачці завдано моральну шкоду, однак її розмір є непосильним для них, оскільки постійних доходів вони не мають, а кошти виручені від ведення домашнього господарства йдуть на утримання сім'ї, тому просили зменшити суму моральної шкоди.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що являється завідуючим неврологічним відділенням Маневицької ЦРЛ. Вказав, що позивачка ОСОБА_1 знаходиться в нього на диспансерному обліку, є інвалідом Ш-ї групи, діагноз: наслідки перенесеного енцефаліту з вегето-судинною дистонією і змішаними частими вегето-судинними пароксизмами. Астено-Іпохондричний синдром. Крім того, вказав, що позивачка щоквартально проходить курс лікування в неврологічному відділенні. Підтвердив, що внаслідок вчинення злочину, стан її здоров'я погіршився, однак визначального впливу на перебіг даної хронічної хвороби, яка постійно прогресує і загострюється, дана подія не мала.
Заслухавши пояснення представника позивачки, відповідачів, проаналізувавши матеріали Справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав закрнної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З копії вироку Любешівського районного суду Волинської області від 18 грудня 2006 року, суду відомо, що 14 жовтня 2006 року, біля 23 -ї години, поблизу автобусної зупинки в с. Седлище Любешівського району Волинської області, неповнолітній ОСОБА_5. відкрито викрав у ОСОБА_1 сумку з речами, всього на суму 710 грн., завдавши при цьому потерпілій легкі тілесні ушкодження. Викрадені речі повернуто. Потерпілою по кримінальній справі було визнано позивачку по даній справі ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З ойіянутих в судовому засіданні копій квитанцій про придбання ліків та копій проїзних білетів на автотранспорті, наданих позивачкою в якості доказів щодо понесення нею матеріальних витрат, вбачається, що вони видані при покупці ліків на суму 334,71 грн. та за проїзд міжміським автотранспортом на суму 82,90 грн. Однак даними доказами не доведено, хто саме і у зв'язку з чим здійснив дані витрати, а оскільки будь-яких інших доказів на підтвердження понесених позивачко витрат, пов'язаних з лікуванням, не надано, тому суд вважає, що підстав для стягнення матеріальної шкоди в сумі 417,61 грн. немає.
Як доказ безпідставності позовних вимог в частині відшкодування витрат на лікування позивачки, пов'язаного з вчиненим щодо неї злочину, суд відносить дані довідок Маневицької ЦРЛ та епікризу амбулаторної картки № 106-2926 ОСОБА_1, де вказано, їдЬ позивачка знаходилась на диспансерному обліку в лі-каря-невропатолога, є інвалідом Ш-ї групи, діагноз: наслідки перенесеного енцефаліту з вегето-судинною дистонією і змішаними частими вегето-судинними пароксизмами. Астено-Іпохондричний синдром. Потребує щоквартального стаціонарного лікування. З наведеного суд робить висновок, що стаціонарне лікування ОСОБА_1 в період з 23 жовтня по 3 листопада 2006 року викликане не наслідками вчиненого щодо неї злочину, а внаслідок загострення хронічної хвороби, якою страждає позивачка.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд вважає доведеним той факт, що внаслідок скоєного неповнолітнім ОСОБА_5. злочину, ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду. Вона полягає в моральних стражданнях, заподіяних фізичній особі незаконними діями відповідача ОСОБА_5, які, зазнала позивачка через спричинений фізичний біль, перенесла нервовий стрес у зв'язку з відкритим викраденням майна. Враховуючи глибину і тривалість моральних і фізичних переживань, внаслідок вчиненого відповідачем злочину, необхідності відновленая протягом якогось часу звичного стану потерпілої, суд вважає за необхідне прй вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди позов задовольнити частково, стягнувши з відповідачів на користь позивачки 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1179 Цивільного кодексу України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він. не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд вважає, що оскільки вина неповнолітнього ОСОБА_5 у вчиненні злочину, в результаті якого позивачці спричинено моральну шкоду, доведена, тому з відповідача ОСОБА_5, як з винної особи, на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди. У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_5 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі його батьками ОСОБА_2., ОСОБА_3 Обов'язок ОСОБА_2, ОСОБА_3 відшкодувати шкоду припиняється після досягнення ОСОБА_5. повноліття або коли він до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
" У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 в доход держави підлягає стягненню 51 грн. судового збору. Крім того, згідно ст. 81 ЦПК України з відповідача в доход держави слід також стягнути 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167,1179 Цивільного кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень у відшкодування моральної шкоди. У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_5 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі його батьками ОСОБА_2., ОСОБА_3 Обов'язок ОСОБА_2, ОСОБА_3. відшкодувати шкоду припиняється після досягнення ОСОБА_5. повноліття або коли він до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
В частині позову щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 417,61 грн. відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави 51 (п'ятдесят одну) гривню судового збору.
Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом (р/р 31213259700287, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, одержувач Маневицький р-н Держбюджет 22050000, код 21740422).
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.