ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" травня 2011 р. м. Київ К-16703/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Гончар Л.Я.,
Конюшка К.В.,
Бим М.Є.,
Сіроша М.В.,
Чалого С.Я.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства економіки України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року у справі за позовом Міністерства економіки України до Спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України, про визнання нечинним рішення від 3 листопада 2006 року №38/19-СКК-41р, –
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року Міністерство економіки України звернулось з позовом до Спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України, про визнання нечинним рішення від 3 листопада 2006 року №38/19-СКК-41р.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись судовими рішеннями у справі, Міністерство економіки України подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не з’явились, а тому відповідно до вимог ст.222 КАС України розгляд заяви проведено в письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в інформаційному бюлетені Тендерної палати України від 21.08.2006 було опубліковано оголошення Міністерства економіки України про закупівлю науково-дослідних робіт за темою «Розробка та впровадження системи аналізу даних про дозвільні документи Міністерства економіки України». У визначений термін надійшли пропозиції від ТОВ «КОДЕ-ТРЕИД»та ТОВ «СОФТ ПЛЮС 2000», які було розкрито 15.09.2006. Скаргу ТОВ «Арт-Мастер», яку в серпні 2006 року було подано до Мінекономіки України, але не подано тендерної пропозиції, Міністерством економіки України отримано 18.09.2006 і в зв’язку з її надходженням листом відповідача від 22.09.23006 зупинено процедуру закупівлі до 20.10.2006. Протоколом тендерного комітету Мінекономіки від 03.11.2006 №7 переможцем торгів визначено ТОВ «Софт плюс 2000», проте в цей же день Спеціальною контрольною комісією з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України прийнято Рішення №38/19-СКК-4ІР про задоволення скарги ТОВ «Арт-мастер»і відміну торгів.
Позивач вважає рішення від 03.11.2006 №7 неправомірним, прийнятим в порушення процедури, визначеної положенням про Спеціальну контрольну комісію з питань державних закупівель.
Залишаючи позов без задоволення, суди попередніх інстанцій, мотивували рішення тим, що учасником торгів ТОВ «СОФТ ПЛЮС 2000»в судовому порядку дії відповідача не оскаржувались, а права Міністерства економіки України відповідачем при здійсненні владних повноважень у сфері управління не було порушено, а тому відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений законодавством України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів, вважає, що вони зроблені передчасно, без повного з’ясування обставин справи.
Судами в порушення ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України не було досліджено, чи було прийняте спірне рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Висновок судів про те, що відповідач при здійсненні делегованих йому повноважень діяв в межах та у спосіб, передбачений законодавством України, є помилковим, оскільки суди фактично зазначили, що спірне рішення відповідає законодавству, тільки з підстав того, що на їх думку оскаржуване рішення не порушує прав позивача.
Також, висновок судів про те, що не вбачається, що відповідачем при здійсненні владних повноважень в сфері управління порушено будь-які права позивача, а тому підстави для задоволення позову відсутні, не може бути прийнятим до уваги, оскільки є необґрунтованим та безпідставним. Спірне рішення про відміну торгів порушило права та охоронювані законом інтереси позивача (замовника торгів), пов’язані з закупівлею зазначених робіт, зокрема, щодо набуття та використання результатів робіт. Також, спірне рішення створило підставу для майнової та іншої юридичної відповідальності позивача за порушення при проведенні торгів.
До того ж, зазначений висновок свідчить про те, що суди не врахуви ст.ст.2, 104 КАСУ і не дослідили, чи були порушені спірним рішенням охоронювані законом інтереси позивача, а не тільки права.
Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Міністерства економіки України задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: