ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
23 червня 2011 р. Справа 16/38/2011/5003
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг",м.Синельникове Дніпропетровської області
до: приватного підприємства "Карпати",м.Вінниця
про стягнення 3 654,33 грн. заборгованості за договором поставки
Головуючий суддя Нешик О.С.
Cекретар судового засідання Снігур О.О.
За участю:
представника позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю №40 від 18.10.2010 року,
представник відповідача в судове засідання не з'явився
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Карпати" 3 654,33 грн. заборгованості, що утворилась внаслідок невиконання останнім умов укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРДА" договору поставки №171-V від 16 лютого 2007 року щодо оплати за отриманий товар. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що згідно договору відступлення права вимоги від 18.11.2010 року до нього перейшло право вимоги згідно договору №171-V від 16 лютого 2007 року.
Ухвалою суду від 06 червня 2011 року порушено провадження у справі 16/38/2011/5003 та призначено її до розгляду на 23 червня 2011 року.
23.06.2011 року в судове засідання з’явився представник позивача.
Відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду від 06 червня 2011 року не виконав. Письмових пояснень з обґрунтуванням причин невиконання ухвал суду не надав.
Ухвала суду про порушення провадження у справі №16/38/2011/5003 направлена відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві: 21100 м.Вінниця, вул.Короленка, 7.
Станом на час слухання справи в суд повернувся конверт з ухвалою про порушення провадження у справі з відміткою поштового відділення зв'язку про невручення його відповідачу, в зв’язку з тим, що останній за вказаною адресою не значиться.
Однак, згідно довідки з ЄДРЮОФОП №9033492 від 10.03.2011 року (а.с.12-13) місцезнаходженням відповідача значиться: м.Вінниця, вул.Короленка, буд.7.
Враховуючи, що прийняті судом під час розгляду справи №16/38/2011/5003 процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, суд вважає, що останній належним чином повідомлений про місце, день і час судового засідання.
Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" №01-8/1228 від 02.06.2006 року, п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" №01-8/123 від 15.03.2007 року в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів сторонам.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За таких обставин справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до положень ст.75 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві б/н і дати (а.с.2-3) та клопотанні б/н від 23.06.2011 року (а.с.22) позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі, розглянувши в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Крім того, під час слухання справи представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що заборгованість відповідача в сумі 3654,33 грн. виникла внаслідок неналежної оплати за отриманий товар згідно накладних: №84321118 від 21.11.08 року; №84221118 від 21.11.2008 року, №82614118 від 14.11.2008 року, №82507118 від 07.11.2008 року, №8342310 від 23.10.2008 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що 16 лютого 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Арда"" (далі по тексту постачальник) та приватним підприємством "Карпати" укладено договір поставки № 171-V.
Згідно п.1.1. договору постачальник зобов’язується передати у встановлені строки у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти замовлений товар і сплатити за нього певну грошову суму.
П.2.1. договору встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар за ціною, передбаченою в специфікаціях/накладних, що додаються до даного договору.
Відповідно до 3.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.
Виконуючи свої зобов'язання за договором, ТОВ ТД "Арда" поставило відповідачу товар на загальну суму 13 889,25 грн.
Однак, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 10 234,92 грн., в результаті чого за ним рахується заборгованість в розмірі 3654,33 грн.
18.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арда"" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги.
Згідно п.1 договору відступлення права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги у розмірі 3654,33 грн., належне первісному кредитору на підставі договору поставки №171-V від 16.02.2007 року, укладеного між первісним кредитором та приватним підприємством "Карпати".
Як встановлено п. 2 договору відступлення права вимоги новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання за договором поставки №171-V від 16.02.2007 року.
23.12.2010 року відповідачу цінним листом направлено повідомлення №243 від 07.12.2010 року про зміну кредитора у договорі поставки №171-V від 16.02.2007 року.
Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 3654,333 грн. стверджується видатковими накладними: №84321118 від 21.11.2008 року на суму 145,58 грн., №84221118 від 21.11.2008 року на суму 5201,73 грн., №82614118 від 14.11.2008 року, на суму 522,18 грн., № 82507118 від 07.11.2008 року на суму 1046,59 грн., №8342310 від 23.10.2008 року на суму 6973,17 грн., копії яких містяться в матеріалах справи; договором поставки №171-V від 16.02.2007 року; договором відступлення права вимоги від 18.11.2010 року; повідомленням №243 від 07.12.2010 року та доказом його направлення відповідачу; відсутністю заперечень останнього стосовно розміру заборгованості; розрахунком ціни позову та іншими матеріалами справи.
Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
П.1 ч.1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є підписані представниками обох сторін та скріплені печатками сторін видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 3654,33 грн.
В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 3654,33 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 06 червня 2011 року відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за отриманий товар.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі
Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням заявленого під час слухання справи клопотання представника позивача про направлення повного тексту рішення, в силу положень ст.87 ГПК України, повне рішення суду підлягає направленню сторонам, у тому числі позивачу за адресою: 49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 629, 712, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства "Карпати" (21100, м.Вінниця, вул.Короленка, 7; ідент. код 23064416) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (юридична адреса: 52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Миру, буд.29, кв.28; фактична адреса: 49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1, ідент. код 37029549) 3654,33 грн. боргу; 102,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повне рішення направити сторонам по справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Суддя Нешик О.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 червня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1);
3 - відповідачу (21100, м.Вінниця, вул.Короленка, 7)